Ухвала іменем україни
15 березня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Умнова О.В., розглянувши касаційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про зміну умов договору найму житлового приміщення,-
Позивач - ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому просила змінити договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1; визнати позивача наймачем вказаної квартири.
Позов мотивовано тим, що в квартирі АДРЕСА_1 основним квартиронаймачем була ОСОБА_3 відповідно до ордера №19307, виданого виконавчим комітетом Залізничної районної ради депутатів трудящих від 15 травня 1964 року. ОСОБА_3 була одружена із ОСОБА_4, який як член сім'ї квартиронаймача відповідно до ст.106 ЖК України, був наймачем даного житлового приміщення та був там зареєстрований (прописаний). ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла, і єдиним зареєстрованим (прописаним) за даною адресою наймачем став ОСОБА_4. 29 червня 1985 року ОСОБА_2 одружилась із ОСОБА_4 З 03 квітня 1992 року позивач була офіційно зареєстрована (прописана) за вищевказаною адресою, як член сім'ї фактично основного квартиронаймача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_4 помер, і вона залишилась одна проживати у даній квартирі, як єдиний квартиронаймач. Особові рахунки та типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій оформлені на ОСОБА_2. 28 серпня 2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою про внесення змін до договору найму вищезгаданого житлового приміщення. Листом від 16 вересня 2014 року № 35-3027 ОСОБА_2 було відмовлено щодо зміни договору житлового найму на вказану квартиру, з тих підстав, що вона не є членом сім'ї основного квартиронаймача - ОСОБА_3.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2015 року позов задоволено. Змінено договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1, визнано ОСОБА_2 наймачем вказаної квартири.
Відповідач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому, до касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 325 ЦПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення зазначеного строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
Оскільки зі змісту касаційної скарги та матеріалів, доданих до неї вбачається, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, то він підлягає поновленню.
Разом з тим, дослідивши подані заявником матеріали вважаю, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
З матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності. Обставини, на які посилається заявник не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення місцевого суду. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням №788 виконкому Залізничної районної ради депутатів трудящих м. Львова квартиру АДРЕСА_1 надано ОСОБА_3 та виданий ордер №19307 від 15 травня 1964 року на право зайняття вказаної квартири. Основний квартиронаймач - ОСОБА_3 була одружена із ОСОБА_4, який як член сім'ї квартиронаймача, відповідно до ст.106 ЖК України, був наймачем даного житлового приміщення та зареєстрований (прописаний) у вказаній квартирі. ОСОБА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. 29 червня 1985 року був укладений шлюб між позивачкою та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 помер. Згідно довідки ЛКП «Львівський ліхтар» №1076 від 28 серпня 2014 року в спірній квартирі з 03 квітня 1992 року зареєстрована та проживає позивач. Особові рахунки оформлені на ОСОБА_2, про що свідчать квитанції про оплату комунальних послуг та типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01 грудня 2010 року. Позивач є єдиним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1, проживає та утримує квартиру в належному санітарному стані, здійснює поточні ремонти, сплачує квартплату та комунальні послуги, тобто користується правами та виконує обов'язки, які передбачені договором найму жилого приміщення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками, якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що належними доказами підтверджено наявність у позивача родинних відносин із померлим ОСОБА_4, який був чоловіком позивача та наймачем квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3, тому на підставі ст. 61, 63 ЖК України ОСОБА_2 має право користування на спірне житлове приміщення та на підставі ст. 106 ЖК України у позивача є право вимагати визнання її наймачем за раніше укладеним договором найму спірного жилого приміщення замість попереднього наймача, який помер.
Суди попередніх інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для отримання ОСОБА_2 статусу основного квартиронаймача, шляхом зміни договору найму житлового приміщення, оскільки остання була дружиною померлого ОСОБА_4
При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків місцевого та апеляційного судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.
Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи місцевим та апеляційним судами не вбачається.
Керуючись ст.ст. 325, 328 ЦПК України,
Поновити Франківській районній адміністрації Львівської міської ради строк на касаційне оскарження рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2015 року, ухвали апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2015 року.
Відмовити Франківській районній адміністрації Львівської міської ради у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про зміну умов договору найму житлового приміщення.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ О.В. Умнова