іменем україни
3 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Наумчука М.І.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Кузнєцова В.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 8 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року,
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом. Зазначав, що 16 травня 2012 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 138 000 доларів США, які того ж дня він передав відповідачу. Укладення договору позики та отримання грошових коштів останньою підтверджується рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 квітня 2014 року та позовною заявою ОСОБА_2 20 червня 2012 року, 13 липня 2012 року, 7 вересня 2012 року остання повернула йому кошти в розмірі по 6 000 доларів США, а всього 18 000 доларів США. Посилаючись на те, що відповідач відмовляється повернути йому кошти в повному обсязі, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі 120 000 доларів США та 3 % річних за період із 17 серпня 2014 року до ухвалення рішення.
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 8 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 120 000 доларів США, що еквівалентно 2 604 000 грн, та 3 % річних - 69 558 грн 90 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із ст. 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що 16 травня 2012 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику в розмірі 138 000 доларів США строком на три місяці. Відповідач на виконання зобов'язань за договором позики повернула позивачу 20 червня 2012 року, 13 липня 2012 року, 7 вересня 2012 року по 6 000 доларів США, а всього 18 000 доларів США.
Те, що між сторонами було укладено договір позики на вказану суму встановлено рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 квітня 2014 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.
Визнаючи договори недійсними, суд виходив з того, що вони укладались з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили, - договору позики на суму 138 000 доларів США, 18 000 доларів США з яких позичальник повернула (а. с. 16-19).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирішуючи спір, суди дійшли висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 120 000 доларів США та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання від цієї суми, оскільки факт існування правовідносин між сторонами за договором позики від 16 травня 2012 року встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили. Вказані судові рішення мають преюдиційний характер при розгляді даної справи.
Такі висновки судів є обґрунтованими, вони відповідають установленим обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.
ОСОБА_2 не надано доказів повернення грошових коштів, отриманих за договором позики, у більшому розмірі, ніж той, який зазначено у судових рішеннях і визнається позивачем.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні, вони не спростовують наведеного і зроблених в оскаржуваних судових рішеннях висновків.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 8 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.І. Наумчук
Судді:Т.Л. Ізмайлова В.О. Кузнєцов