9 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Ткачука О.С., Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_6, заінтересована особа: Друга Львівська державна нотаріальна контора про встановлення факту, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Львівської області від 3 вересня 2015 року,
У червні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_8 більше 5 років. Заяву мотивувала тим, що близько 19 років перебувала у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_8, проживали однією сім'єю в його квартирі АДРЕСА_1, вели спільне господарство, мали спільний бюджет тощо. Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, інших спадкоємців немає і для реалізації спадкових прав просила задовольнити заяву.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24 вересня 2014 року заяву ОСОБА_6 задоволено. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю без реєстрації шлюбу більше 5 років до часу його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 3 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_9, ОСОБА_10 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви.
ОСОБА_6, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234, ст. 256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_6 обґрунтовувала необхідність встановлення такого факту для реалізації права на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, як єдиного спадкоємця.
В ході апеляційного розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які оскаржували рішення суду першої інстанції, є дітьми померлого ОСОБА_8 та спадкоємцями першої черги.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 і ОСОБА_10 виник спір про право на спадщину.
Наведене свідчить про те, що при розгляді справи в порядку окремого провадження апеляційним судом встановлено наявність спору про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження, разом з тим, відмовлено у задоволенні заяви без урахування ч.4 ст. 256 ЦПК України, у зв'язку із чим, ухвалене ним рішення підлягає скасуванню.
Рішення суду першої інстанції також не може бути залишено без змін, як просить у касаційній скарзі заявник ОСОБА_6, оскільки з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 і ОСОБА_10 виник спір про право на спадщину.
За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а заява ОСОБА_6 - залишенню без розгляду з роз'ясненням їй права на подання позову на загальних підставах.
Керуючись ст. ст. 234, 256, 336, 344, 345, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 вересня 2014 року, рішення апеляційного суду Львівської області від 3 вересня 2015 року скасувати.
Заяву ОСОБА_6, заінтересована особа: Друга Львівська державна нотаріальна контора про встановлення факту залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику, що вона має право подати позов на загальних підставах.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
судді В.С. Висоцька
В.М. Колодійчук
О.В. Умнова
І.М. Фаловська