2 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Колодійчука В.М.,
суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_5 про встановлення факту припинення правовідношення та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 травня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2015 року,
У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі ПАТ «ВТБ Банк», банк) звернулося до суду з позовом, в якому, посилаючись на ст.ст. 1, 2, 4, 16, 627, 651, 759, 785, 795 ЦК України, просило встановити факт дострокового припинення дії договору оренди нерухомого майна від 21 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., укладеного між банком та ОСОБА_5 (правонаступником ТОВ «ЕМЕРАЛД КОНСТРАКШЕН») з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін від 16 липня 2009 року, з 1 листопада 2013 року за ініціативою орендаря - ПАТ «ВТБ Банк», та зобов'язати відповідача ОСОБА_5 прийняти у ПАТ «ВТБ Банк» об'єкт оренди - а саме: 55/100 (частин офісно-адміністративного комплексу, загальною площею 1292,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і є предметом договору оренди нерухомого майна, від 21 травня 2008 року і підписати акт прийому-передачі об'єкта оренди від 1 листопада 2013 року, з подальшою передачею до ПАТ «ВТБ Банк» підписаного ОСОБА_5 акту прийому-передачі.
Позов мотивовано тим, що 21 травня 2008 року між ПАТ «ВТБ Банк», що є правонаступником відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМЕРАЛД КОНСТРАКШЕН» укладено договір оренди нерухомого майна на строк сім років, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.1., згідно з п. 1.1 якого у платне користування банку передано 55/100 частин офісно-адміністративного комплексу, загальною площею 1292,2 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об'єкт оренди), який банк прийняв 21 травня 2008 року відповідно до акту прийому-передачі. 16 липня 2009 року між банком та ТОВ «ЕМЕРАЛД КОНСТРАКШЕН» було укладено договір про внесення змін до договору оренди, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 25 липня 2009 року відповідач ОСОБА_5 придбав у ТОВ «ЕМЕРАЛД КОНСТРАКШЕН» об'єкт оренди, договір купівлі-продажу. Згідно з пп. 2 п. 14 договору від 16 липня 2009 року про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 21 травня 2008 року, положення договору оренди від 21 травня 2008 року зберігають силу і для відповідача ОСОБА_5, який став правонаступником прав та обов'язків орендодавця - ТОВ «ЕМЕРАЛД КОНСТРАКШЕН». Згідно пункту 9.6 договору оренди з урахуванням подальших змін одностороннє розірвання договору не допускається, за винятком, зокрема, у випадку дострокового розірвання цього договору за ініціативою орендаря - банку, у разі коли у нього відпала необхідність в оренді об'єкта оренди. Зазначена умова договору оренди є чинною, не скасована в судовому порядку та обов'язкова для виконання сторонами. У випадку одностороннього розірвання договору оренди згідно п. 9.6 цього договору, розірвання здійснюється без звернення до суду шляхом попередження відповідної сторони у письмовій формі не менш ніж за 2 місяці до дати дострокового розірвання цього договору, вказаної ініціатором дострокового розірвання договору (п. 9.8 договору оренди). У зв'язку із набуттям банком 21 червня 2011 року права власності на нежитлові приміщення в АДРЕСА_2, 13 серпня 2013 року своїм листом банк повідомив відповідача ОСОБА_5 про одностороннє розірвання договору оренди на підставі п. 9.6 договору з 1 листопада 2013 року, який останній отримав 14 серпня 2013 року. Листом від 22 серпня 2013 року відповідач погодився з достроковим розірванням договору оренди у зв'язку з чим договір оренди припинив свою дію 1 листопада 2013 року. За умовами п. 2.5 договору оренди після закінчення строку дії цього договору або в результаті його дострокового розірвання орендар - банк, зобов'язаний передати орендодавцю - відповідачу ОСОБА_5, об'єкт оренди протягом місяця з моменту закінчення строку оренди за актом прийому-передачі. Пунктом 2.6 договору оренди визначені умови повернення об'єкту оренди, звільнення об'єкту оренди від меблів, іншого майна; вилучення орендарем зроблених поліпшень, які є власністю орендаря і відокремлюються від об'єкту оренди без завдання шкоди. Повернення об'єкта оренди здійснюється орендарем з урахуванням можливих перепланувань, капітальних ремонтів, реконструкцій об'єкта оренди та його природного зносу (п. 2.7 договору оренди). Пункт 4.4.12 договору оренди, передбачає зобов'язання банку цілком звільнити об'єкт оренди протягом місяця після припинення строку дії даного договору. З 1 листопада 2013 року об'єкт оренди, який находиться в належному технічному стані, готовий для повернення орендодавцю. Відповідач не підписав акт прийому-передачі об'єкту оренди від 1 листопада 2013 року. В подальшому банк неодноразово своїми листами намагався передати відповідачу ОСОБА_5 об'єкт оренди шляхом підписання акту прийому-передачі, які орендодавцем не приймалися. Між сторонами виник спір з приводу розірвання договору оренди нерухомого майна від 21 травня 2008 року та для запобігання в майбутньому непорозумінь щодо припинення зобов'язань сторін за договором оренди нерухомого майна банк вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав із вказаним позовом.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційний суд Одеської області від 15 жовтня 2015 року, позов задоволено. Встановлено факт, що має юридичне значення - дострокове припинення дії договору оренди нерухомого майна, 21 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу КриворотенкоЛ.І., за реєстровим номером 4233, з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін від 16 липня 2009 року, зареєстрованим в реєстрі за №2340, укладеного між ПАТ «ВТБ БАНК» (перейменованим з відкритого акціонерного товариства «ВТБ БАНК») та ОСОБА_5 (правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «Емералд Констракшен») за ініціативою орендаря - ПАТ «ВТБ БАНК» з 1 листопада 2013 року. Зобов'язано ОСОБА_5 прийняти у ПАТ «ВТБ БАНК» з оренди 55/100 частин офісно-адміністративного комплексу, загальною площею 1292,2 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і є предметом договору оренди нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 21 травня 2008 року за реєстровим номером 4233, та підписати акт прийому-передачі на підтвердження виконання ОСОБА_5 зобов'язання з прийняття з оренди об'єкта оренди.
Представник ОСОБА_5, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем доведено факт дострокового розірвання договору оренди в установленому договором порядку з 1 листопада 2013 року. Разом з тим, ОСОБА_5, безпідставно ухиляється від прийняття об'єкту оренди та підписання акту прийняття-передачі, чим порушує права банку, які відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту.
Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 травня 2008 року між банком та ТОВ «ЕМЕРАЛД КОНСТРАКШЕН» було укладено договір оренди нерухомого майна на строк сім років (п. 9.1 Договору оренди), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрований в реєстрі за номером 4233.
Згідно із п. 1.1 договору оренди у платне користування банку передано 55/100 частин офісно-адміністративного комплексу, загальною площею 1292,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який банк прийняв 21 травня 2008 року згідно з актом прийому-передачі в оренду нежилого приміщення.
16 липня 2009 року між банком та ТОВ «ЕМЕРАЛД КОНСТРАКШЕН» було укладено договір про внесення змін до договору оренди, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. та зареєстрований в реєстрі за №2340, згідно з підп. 2 п. 14 якого, положення договору оренди від 21 травня 2008 року зберігають силу і для відповідача ОСОБА_5, який став правонаступником прав та обов'язків орендодавця - ТОВ «ЕМЕРАЛД КОНСТРАКШЕН».
25 липня 2009 року відповідач ОСОБА_5 придбав у ТОВ «ЕМЕРАЛД КОНСТРАКШЕН» об'єкт оренди, договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г. та зареєстрований в реєстрі за №452.
Згідно пункту 9.6 договору оренди з урахуванням подальших змін одностороннє розірвання договору не допускається, за винятком, зокрема, випадку дострокового розірвання цього договору за ініціативою орендаря - банку, у разі коли у нього відпала необхідність в оренді об'єкта оренди.
Зазначена умова договору оренди є чинною, не скасована в судовому порядку та обов'язкова для виконання сторонами.
У випадку одностороннього розірвання договору оренди згідно п. 9.6 його розірвання здійснюється без звернення до суду шляхом попередження відповідної сторони у письмовій формі не менш ніж за 2 місяці до дати дострокового розірвання договору, вказаної ініціатором дострокового розірвання договору (п. 9.8 договору оренди).
21 червня 2011 року банк набув права власності на два нежитлових приміщення, загальною площею 1298,1 кв.м та 2653,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, які придатні до використання під розміщення в них відділення банку.
13 серпня 2013 року банк своїм листом повідомив відповідача ОСОБА_5 про одностороннє розірвання договору оренди від 21 травня 2008 року, реєстровий номер 4233, на підставі п. 9.6 договору оренди з 1 листопада 2013 року.
Вказаний лист ОСОБА_5 отримав 14 серпня 2013 року.
За умовами п. 2.5 Договору оренди після закінчення строку дії цього договору або в результаті його дострокового розірвання орендар - банк, зобов'язаний передати орендодавцю - відповідачу ОСОБА_5, об'єкт оренди протягом місяця з моменту закінчення строку оренди за актом прийому-передачі об'єкта оренди.
Таким чином, сторони в укладеному договорі не ототожнювали момент дострокового розірвання (припинення) договору оренди на підставі п.9.6 договору з датою підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди.
Пунктом 2.6 договору оренди визначені умови повернення об'єкту оренди, звільнення об'єкту оренди від меблів, іншого майна; вилучення орендарем зроблених поліпшень, які є власністю орендаря і відокремлюються від об'єкту оренди без завдання шкоди. Повернення об'єкта оренди з оренди здійснюється орендарем з урахуванням можливих перепланувань, капітальних ремонтів, реконструкцій об'єкта оренди та його природного зносу (п. 2.7 Договору оренди).
Пункт 4.4.12 договору оренди передбачає зобов'язання банку цілком звільнити об'єкт оренди протягом місяця після припинення строку дії даного договору.
З 1 листопада 2013 року об'єкт оренди був готовий для повернення орендодавцеві. Разом з тим, відповідач не підписав акт прийому-передачі об'єкту оренди від 1 листопада 2013 року.
В подальшому банк неодноразово своїми листами від 13 серпня 2013 року, від 13 листопада 2013 року, від 22 листопада 2013 року, від 27 листопада 2013 року, від 19 лютого 2014 року вживав заходів по передачі відповідачу ОСОБА_5 об'єкту оренди шляхом підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди, які орендодавцем не приймалися, про що містяться відповідні відмітки кур'єрської служби (а.с. 34-44).
Даний спір виник між сторонами з приводу дати та моменту припинення зобов'язань за договором оренди в силу його дострокового розірвання з підстав, передбачених п.9.6 договору.
Так, позивач вважає датою дострокового розірвання (припинення) договору в односторонньому порядку 1 листопада 2013 року - дату, вказану у направленому в порядку, передбаченому п.9.8 договору, відповідачу листі.
Відповідач не визнає факт припинення зобов'язань за договором оренди із зазначеної дати, та ототожнює його з моментом передачі орендованого майна та підписанням відповідного акту прийому-передачі.
При цьому заперечення відповідача проти підписання акту прийому-передачі ґрунтується на факті завдання шкоди орендованому майну під час його експлуатації.
Спір за вимогами ОСОБА_5 до ПАТ «ВТБ Банк» про стягнення шкоди, завданої об'єкту оренди та приведення його в первісний стан є предметом розгляду Приморським районним судом м. Одеси у справі №522/14280/14-ц, що враховано судами попередніх інстанцій при розгляді спору, який вирішується у цій справі.
Про необхідність звернення до суду та вирішення спору щодо припинення договору оренди вказувалось у рішенні апеляційного суду Одеської області від 4 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 205 року, у справі позовом ОСОБА_5 до ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Одеська регіональна дирекція» публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання недійсним договору оренди (частково), стягнення заборгованості з орендної плати, пені, комунальним платежам, відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_5 про зобов'язання прийняти з оренди частину офісно-адміністративного комплексу та підписати акт прийому-передачі з оренди об'єкта оренди.
Вказаним рішенням апеляційного суду ОСОБА_5, зокрема відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсним п. 9.6 договору оренди нерухомого майна від 21 травня 2008 року. Зустрічний позов ПАТ «ВТБ Банк» також залишено без задоволення та роз'яснено право на пред'явлення відповідних позовних вимог.
Як зазначалося вище, сторони в укладеному договорі не ототожнювали момент дострокового розірвання (припинення) договору оренди на підставі п.9.6 договору з датою підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди.
Умови договору щодо його дострокового розірвання з ініціативи орендаря позивачем дотримано, у зв'язку із чим, договір вважається розірваним (припиненим) з 1 листопада 2013 року.
За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що договір оренди достроково розірваний в установленому договором порядку з 1 листопада 2013 року, але відповідач ОСОБА_5, безпідставно ухиляється від прийняття об'єкту оренди та підписання акту прийняття-передачі, чим порушує права банку. Тому, у відповідності до ст.ст. 15, 16 ЦК України права позивача підлягають судовому захисту.
Доводи ОСОБА_5 про те, що він, як орендодавець не прийняв об'єкт оренди у зв'язку з тим, що 55/100 частин офісно-адміністративного комплексу знаходились в неналежному технічному стані й потребують відновлення, про що сторонами велись переговори, вбачаються необґрунтованими із наведених вище підстав та не спростовують висновків судів щодо дострокового припинення в односторонньому порядку укладеного між сторонами договору оренди.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Чинним законодавством України презумується добросовісне користування сторонами правочину своїми правами.
Банк вжив усіх заходів, передбачених умовами договору, необхідних для дострокового розірвання договору та передачу об'єкту оренди орендарю з підписанням відповідного акту прийому-передачі. Від підписання відповідного акту відповідач відмовляється з посиланням на неналежний технічний стан орендованого майна та завдання цьому майну шкоди під час його експлуатації. При цьому, він скористався своїм правом на звернення до суду шляхом пред'явлення відповідних вимог до банку, які розглядаються в іншій справі, зокрема про стягнення шкоди, завданої об'єкту оренди та приведення його в первісний.
Жодних перешкод прийняти орендоване майно з оренди та підписати акт прийому-передачі майна, навіть з відповідними зауваженнями у разі незгоди з його технічним станом, не вбачається.
Не визнаючи факт дострокового припинення договору оренди та відмовляючись від підписання акту прийому-передачі орендованого майна відповідач порушує права банку, визначені умовами договору, зокрема право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п.9.6, який є чинним та не визнаний у встановленому порядку недійсним.
Укладеним між сторонами договором не передбачено, що після його закінчення або дострокового розірвання зобов'язання сторін припиняються з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві.
Позовні вимоги, пов'язані з прийняттям майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі.
Отже, орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з частиною першою статті 545, частиною другою статті 795 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
З розірванням договору оренди, відповідач втрачає статус орендодавця.
Наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві предмет оренди в строки, передбачені договором найму (оренди), а якщо такі строки не визначені - в розумний строк (тобто строк, необхідний для підготовки предмету оренди для передачі наймачеві). Строк для повернення орендованого майна може бути встановлений наймачем у повідомленні про відмову від договору найму.
Відповідно до п. 2.5 договору, сторонами погоджено, що після закінчення строку дії цього договору або в результаті його дострокового розірвання орендар - банк, зобов'язаний передати орендодавцю - ОСОБА_5, об'єкт оренди протягом місяця з моменту закінчення строку оренди за актом прийому передачі об'єкта оренди.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога позивача про зобов'язання відповідача прийняти орендоване майно з оренди, що зафіксувати у підписаному сторонами акті приймання-передачі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідач порушив умови договору оренди нерухомого майна й підстав для невиконання умов договору щодо наслідків його припинення немає.
Також вбачаються необґрунтованими доводи касаційної скарги відповідача щодо неправильності обрання позивачем способу захисту порушеного права.
З цих підстав не може бути скасовано законне і обґрунтоване по суті судове рішення.
Повно встановивши обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, за умов наявності між сторонами спору щодо моменту припинення договору оренди дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання його припиненим з дати, вказаної банком у відповідному листі, та зобов'язання відповідача прийняти з оренди орендоване майно, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Задоволення цих вимог не суперечить ст. 16 ЦК України та відповідає змісту порушеного права банку, яке підлягає судовому захисту.
Посилання в резолютивній частині рішення місцевого суду на встановлення юридичного факту, не має правового значення для вирішення вказаного спору та не впливає на правову природу спірних правовідносин.
В ході розгляду даної справи місцевим та апеляційним судами дотримано вимог ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, перевірено усі обставин, на які посилалися сторони в обґрунтування своїх вимог і заперечень та надано мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
При встановлені фактичних обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні судових рішень правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 травня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Колодійчук
судді В.С. Висоцька
О.В. Кафідова
О.В. Умнова
І.М. Фаловська