Ухвала
іменем україни
02 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Юровської Г.В.,
суддів: Коротуна В.М., Нагорняка В.А.,
Мазур Л.М., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 про видачу дубліката виконавчого листа, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2015 року,
У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, посилаючись на те, що на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2004 року позов ОСОБА_4 задоволено та зобов'язано Івано-Франківський міський виконавчий комітет надати сім'ї ОСОБА_4 у складі трьох чоловік житлове приміщення, яке б відповідало вимогам ст. ст. 50, 113 ЖК України.
10 листопада 2004 року був виданий виконавчий лист з виконання даного рішення та звернутий до виконання до відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського обласного управління юстиції.
19 листопада 2004 року було відкрито виконавче провадження. Постановою від 17 січня 2005 року виконавче провадження зупинено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина заявника - ОСОБА_4
Листом Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 повідомлено про те, що виконавчий документ з виконання рішення на виконанні не перебуває.
За таких обставин заявник просив видати дублікат виконавчого листа та поновити пропущений строк для його пред'явлення.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2015 року, у задоволенні заяви ОСОБА_3 про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2004 року, що набрало законної сили 22 жовтня 2004 року, зобов'язано Івано-Франківський міськвиконком надати сім'ї ОСОБА_4 у складі трьох чоловік житлове приміщення, яке б відповідало вимогам ст. ст. 50, 113 Житлового кодексу України.
10 листопада 2004 року був виданий виконавчий лист з виконання даного рішення.
12 листопада 2004 року постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського обласного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення від 21 вересня 2004 року.
Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського обласного управління юстиції від 17 січня 2005 року виконавче провадження зупинено.
Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського обласного управління юстиції 25 квітня 2006 року виконавче провадження поновлено.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з приводу невиконання рішення суду зверталися до ППВР ВДВС Івано-Франківського обласного управління юстиції, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, прокуратури міста Івано-Франківська.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з листом Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 20 березня 2015 року виконавчий лист стосовно ОСОБА_4 на виконання не надходив, тому на виконанні не перебуває і виконавчі дії не вчиняються.
Згідно з листом Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 11 серпня 2015 року за період з 2009 року по даний час виконавчі документи про зобов'язання Івано-Франківського міського виконавчого комітету надати сімї ОСОБА_4 в складі трьох осіб житлове приміщення, що відповідає вимогам ст. ст. 47, 50, 113 ЖК України, на виконання не надходили.
Спадкоємцями майна після померлої ОСОБА_4 є її чоловік ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_6
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що заявник не був стороною у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Івано-Франківського міськвиконкому, тому не є стягувачем за виконавчим документом, виданим на підставі вказаного судового рішення, заявником не доведено про втрату виконавчого листа, тому заява про видачу дубліката виконавчого листа не може бути задоволена. У зв'язку з відмовою у видачі дубліката виконавчого листа не підлягає до задоволення і заява в частині поновлення строку для пред'явлення дубліката виконавчого листа до виконання.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 14 ЦПК України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судових рішень.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦПК України замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.
За змістом ст. 371 ЦПК України та ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією цивільного процесу.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, спадкоємцями якої є її чоловік ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_6
Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 378 ЦПК України.
Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї із сторін (стягувана або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.
За загальним правилом суть правонаступництва полягає в переході прав та обов'язків, що особисто не пов'язані з особою, яка вибуває з правовідносин, до іншої особи, яка вступає у спірні правовідносини (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не врахував, що зі смертю стягувача ОСОБА_4 її права та обов'язки перейшли до спадкоємців, а тому дійшов передчасного висновку про те, що заявник не є стягувачем за виконавчим документом.
Крім того, вказуючи на те, що заявником не доведено втрату виконавчого листа, суди не звернули уваги на те, що на підтвердження втрати виконавчого листа заявником надано листи Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 20 березня 2015 року і від 11 серпня 2015 року, та не надали належної правової оцінки вказаним доказам.
Всупереч вимогам ст. ст. 10, 57, 60, 137, 212, 213 ЦПК України суди залишили поза увагою доводи заявника, що оригінал виконавчого листа було втрачено, не навів доказів, які б спростовували цю обставину.
Отже, висновки судів про те, що втрату виконавчого листа не підтверджено належними та допустимими доказами, є помилковими, у зв'язку з чим ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.В. Юровська
Судді: В.М. Коротун
Л.М. Мазур
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана