Ухвала іменем україни
02 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Мазур Л.М., Нагорняка В.А., Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 жовтня 2015 року, та касаційною скаргою ОСОБА_7, в інтересах якого діє ОСОБА_8, на додаткове рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2015 року,
У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, в якому зазначала, що 10 червня 2000 року між нею та ОСОБА_7 було укладено шлюб, який рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23 серпня 2013 року було розірвано.
Сторонами під час шлюбу було набуте наступне майно, яке є спільною сумісною власністю:
- квартира АДРЕСА_1 вартістю 494 924 грн;
- земельна ділянка площею 8,30 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, вартістю
90 тис. грн;
- трактор колісний марки «Беларус-82.1», державний номерний знак НОМЕР_7, заводський № НОМЕР_6, 2010 року виготовлення, вартістю
180 107 грн 56 коп., причіп 2ПТС-4, державний номерний знак НОМЕР_7, заводський № НОМЕР_8, вартістю 5 210 грн 82 коп., комбайн зернозбиральний СК-5М-1 «НИВА», державний номерний знак НОМЕР_10, заводський
№ НОМЕР_9, 1990 року виготовлення, вартістю 43 844 грн 05 коп., трактор колісний марки «Беларус-892», державний номерний знак НОМЕР_1, заводський № НОМЕР_11, 2008 року виготовлення, вартістю 170 487 грн 10 коп.;
- легковий автомобіль марки «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 62 927 грн 25 коп.; легковий автомобіль марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_3, вартістю
278 520 грн 10 коп., легковий автомобіль марки «Mitsubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_4 вартістю 162 601 грн 48 коп.
На підставі наведеного вище ОСОБА_6 просила суд:
1) визнати за ОСОБА_6 право власності на наступне майно загальною вартістю 80 тис. грн, а саме:
- квартиру АДРЕСА_1 вартістю 18 тис. грн;
- легковий автомобіль марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_3, вартістю 24 тис. грн;
- легковий автомобіль марки «Mitsubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_4, вартістю 19 тис. грн;
- автомобіль марки ГАЗ 3507, державний номерний знак НОМЕР_12, вартістю 2 тис. грн;
- легковий автомобіль марки «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_13, вартістю 10 тис. грн;
- Ѕ частину земельної ділянки площею 8,30 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, вартістю
16 тис. грн.
2) визнати за ОСОБА_7 право власності на наступне майно загальною вартістю 90 тис. грн, а саме:
- трактор колісний марки «Беларус-82.1», державний номерний знак НОМЕР_7, заводський № НОМЕР_6, 2010 року виготовлення;
- причіп 2ПТС-4, державний номерний знак НОМЕР_7, заводський
№ НОМЕР_8, 1985 року виготовлення;
- комбайн зернозбиральний, СК-5М-1 «Нива», державний номерний знак НОМЕР_10, заводський № НОМЕР_9, 1990 року виготовлення;
- трактор колісний марки «Беларус-892», державний номерний знак НОМЕР_1, заводський № НОМЕР_11, 2008 року виготовлення;
- Ѕ частини земельної ділянки площею 8,30 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, вартістю
16 тис. грн.
3) стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1 тис. грн грошової компенсації за частку у неподільному майні.
Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області
від 10 квітня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на частину спільного майна подружжя, а саме:
- квартиру НОМЕР_14, загальною площею 56,25 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;
- на 1/3 частини земельної ділянки площею 8,30 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на частину спільного майна подружжя, а саме:
- на 2/3 частини земельної ділянки площею 8,30 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області;
- причіп 2ПТС-4, державний номерний знак НОМЕР_7, заводський
№ НОМЕР_8, 1985 року виготовлення.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 01 жовтня
2015 року рішення суду першої інстанції змінено.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на частину спільного майна подружжя, а саме:
- на квартиру АДРЕСА_1.
- на земельну ділянки площею 8,30 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на частину спільного майна подружжя, а саме причіп 2ПТС-4, державний номерний знак НОМЕР_7, заводський № НОМЕР_8, 1985 року виготовлення.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Додатковим рішенням апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2015 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію від вартості майна, проданого відповідачем, у розмірі 159 387 грн.
У касаційних скаргах ОСОБА_7 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, додаткове рішення апеляційного суду, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов ОСОБА_6 та визнаючи право власності на майно за кожним із подружжя, виходив із наявного на момент розірвання шлюбу між сторонами майна, враховуючи що ОСОБА_7 самостійно відчужив частину майна після розірвання шлюбу за рішенням суду та врахував факт проживання дитини з позивачем, дійшов висновку про необхідність відступу від засад рівності часток дружини та чоловіка при поділі між сторонами в натурі наявного майна.
Апеляційний суд, змінивши рішення суду першої інстанції в частині поділу майна подружжя, виходив із того, що ОСОБА_7 самостійно відчужив частину спільного сумісного майна подружжя загальною вартістю 898 487 грн 54 коп, а тому дійшов висновку про можливість визнання за позивачкою права власності на спільне сумісне майно - квартиру та земельну ділянку, загальна вартість яких складає 584 924 грн, визнати за відповідачем право власності на причіп 2ПТС-4 вартістю 5 210 грн 82 коп. та стягнути на користь позивачки компенсацію вартості її частки.
Однак апеляційний суд дійшов таких висновків з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом встановлено, що 10 червня 2000 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено шлюб, який рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23 серпня 2013 року було розірвано.
За час перебування у шлюбі сторонами придбано наступне майно: - квартира НОМЕР_14 по АДРЕСА_1, вартістю 494 924 грн;
- земельна ділянка площею 8,30 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, вартістю 90 тис. грн;
- трактор колісний марки «Беларус-82.1», державний номерний знак НОМЕР_7, заводський № НОМЕР_6, 2010 року виготовлення, вартістю 180 107 грн 56 коп.; причіп 2ПТС-4, державний номерний знак НОМЕР_7, заводський № НОМЕР_8, вартістю 5 210 грн 82 коп.; комбайн зернозбиральний СК-5М-1 «НИВА», державний номерний знак НОМЕР_10, заводський
№ НОМЕР_9, 1990 року виготовлення, вартістю 43 844 грн 05 коп.; трактор колісний марки «Беларус-892», державний номерний знак НОМЕР_1, заводський НОМЕР_11, 2008 року виготовлення, вартістю 170 487 грн 10 коп.;
- легковий автомобіль марки «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 62 927 грн 25 коп.; легковий автомобіль марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_3, вартістю 278 520 грн 10 коп., легковий автомобіль марки «Mitsubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_4, вартістю 162 601 грн 48 коп.
Відповідно до ст. 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
У пункті 30 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз'яснено, що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними), та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.
Судами встановлено, що ОСОБА_7 без згоди ОСОБА_6 самостійно розпорядився та відчужив наступне майно: трактор колісний марки «Беларус-82.1», державний номерний знак НОМЕР_7, заводський № НОМЕР_6, 2010 року виготовлення, вартістю 180 107 грн 56 коп.; комбайн зернозбиральний СК-5М-1 «Нива», державний номерний знак НОМЕР_10, заводський № НОМЕР_9, 1990 року виготовлення, вартістю 43 844 грн 05 коп., трактор колісний марки «Беларус-892», державний номерний знак НОМЕР_1, заводський № НОМЕР_11, 2008 року виготовлення, вартістю 170 487 грн 10 коп., легковий автомобіль марки «DaewooLanos», державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 62 927 грн 25 коп.; легковий автомобіль марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_3, вартістю 278 520 грн 10 коп., легковий автомобіль марки «Mitsubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_4, вартістю 162 601 грн 48 коп. Загальна вартість відчуженого майна складає 898 487 грн 54 коп.
Із матеріалів справи вбачається, що заперечуючи проти позову ОСОБА_7 просив суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 та визнати за нею право власності на Ѕ частини квартири НОМЕР_14 по АДРЕСА_1, вартістю 494 924 грн та Ѕ частини земельна ділянка площею 8,30 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, вартістю 90 тис. грн (а. с. 37-39).
Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Способи та порядок поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначені ст. 71 СК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Із положень ст. 71 СК України вбачається, що якщо поділ майна здійснюється судом, то при виборі способу поділу майна подружжя враховуються інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Правильно встановивши обставини справи, а також враховуючи, що позивач просила визнати за нею право власності на Ѕ частини квартири НОМЕР_14 по АДРЕСА_1 та Ѕ частини земельної ділянки площею 8,30 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, проти чого не заперечував і відповідач, апеляційний суд всупереч положенням ч. 1 ст. 70, ст. 71 СК України відступив від принципу рівності часток подружжя та визнав право власності на спірне майно цілком за позивачкою, чим порушив право ОСОБА_7 на належну йому Ѕ частини майна, що перебуває у спільній сумісній власності.
Таким чином, обраний апеляційним судом спосіб поділу майна подружжя не відповідає положенням ст. 71 СК України, оскільки не враховує інтереси всіх сторін у справі.
Крім того, судом не враховано, що оскільки відповідач самостійно розпорядився та відчужив частину майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, загальна вартість якого складає 898 487 грн 54 коп, позивачка має право на компенсацію 1/2 частини вартості цього майна, яка повинна бути стягнута з відповідача.
Ураховуючи те, що апеляційний суд, правильно встановивши обставини справи, не визначився з характером спірних правовідносин, неправильно застосував положення ст. 70, 71 СК України, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 212, 213, 303 ЦПК Українищодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 жовтня 2015 року та додаткове рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є. Червинська
Судді: Л.М. Мазур В.А. Нагорняк Т.О. Писана Г.В. Юровська