У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі: Черненко В.А., Журавель В.І., Штелик С.П., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання кредитного договору недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_5, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року, - в с т а н о в и л а: У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив визнати недійсним кредитний договір № 77.1/АА-01390.08.2 від 28 липня 2008 року. Вимоги мотивував тим, що 28 липня 2008 року між ним та публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») був укладений кредитний договір на суму 207 217 грн строком до 28 липня 2015 року. Вважав, що кредитний договір є недійсним, оскільки у договорі не в повною мірою реалізуються такі його права у кредитно-фінансових правовідносинах, як право на достовірну інформацію про послугу та умови кредитного договору. За цим договором він не має ні достатньої інформації про фінансові послуги, які йому надають, ні необхідних знань, щоб їх зрозуміти. Він не може оцінювати рівень ризиків і можливі наслідки набуття додаткових фінансових зобов'язань та порівняти умови надання послуг, що пропонуються різними фінансовими установами. Вважав, що він введений в оману, наслідком якої є помилка. Відповідач за текстом кредитного договору не пропорційно прописав свої права, а саме створив на свою користь істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків йому на шкоду, застосував нечесну підприємницьку практику. Він в досудовому порядку робив пропозиції врегулювати правовідносини між сторонами за Законом України «Про захист прав споживачів», спеціальним банківським законодавством. На його думку, кредитний договір суперечить моральним засадам суспільства. В договорі відсутні відомості щодо реальної процентної ставки за кредитом, порядок розрахунку між сторонами, інформації щодо абсолютного значення подорожчання кредиту. Крім того, вважав, що умови договору є несправедливими, оскільки закріплюють переваги банку, існує істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків йому на шкоду, зміст договору суперечить нормам чинного законодавства щодо розумності, добросовістності та справедливості. Він не міг передбачити настання змін в державі, анексію Криму, окупацію східних територій держави, що привело б до рішення не брати кошти в кредит. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи з дотриманням норм процесуального права. Зокрема, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, застосувавши до правовідносин, які склалися між сторонами ст. ст. 6, 627, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. В кредитному договорі, який оспорює позивач, визначені розмір процентної ставки, розмір сукупних послуг позичальника, порядок погашення кредиту. Сторони, добровільно підписавши договір, підтвердили свої права та обов'язки за ним, погодились з усіма його умовами, у зв'язку із чим зобов'язані їх виконувати належним чином. Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити. Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_5, відхилити. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Колегія суддів: В.А. Черненко В.І. Журавель С.П . Штелик
й