іменем україни
21 січня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мостової Г.І.,
суддів: Ізмайлової Т.Л.,
Карпенко С.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особи: Восьма Запорізька державна нотаріальна контора, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання додаткового строку на прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 08 жовтня 2015 року,
У вересні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, в якому посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_4 Після його смерті відкрилась спадщина, до якої входить квартира АДРЕСА_1, яку він має намір прийняти. У встановлений законом строк він спадщину не прийняв у зв'язку із тим, що з 19 березня 2008 року по 16 червня 2014 року перебував у місцях позбавлення волі, будучи засудженим вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2008 року до 9 років позбавлення волі. Перед звільненням йому стало відомо про те, що його батько помер, а спадщину прийняла та оформила дружина батька - відповідач ОСОБА_3 Враховуючи, що строк на прийняття спадщини пропущено ним з поважних причин, просив суд визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, визначити частково недійсним свідоцтво про право власності за законом, видане 25 лютого 2009 року на ім'я ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказану квартиру.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 08 жовтня 2015 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2015 року змінено, виключено з нього, як підставу для відмови в позові ОСОБА_2 застосування строку позовної давності. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис № 6284 (а. с. 9).
Позивач ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_4 від першого шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про народження від 14 вересня 1984 року (а. с. 10).
Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, зокрема квартира АДРЕСА_1, яка належала на праві приватної власності померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12 квітня 1995 року (а. с. 13-14, 37).
Згідно із нотаріальною справою, після смерті ОСОБА_4 27 вересня 2008 року із заявою про прийняття спадщини звернулась його дружина ОСОБА_3 (а. с. 34), а інші спадкоємці в шестимісячний строк до нотаріальної контори не звертались.
У належній спадкодавцю квартирі до моменту його смерті мешкали з ним його друга дружина - відповідач ОСОБА_3 та її син - ОСОБА_5 Позивач ОСОБА_2 до моменту взяття під варту - 19 березня 2008 року в спірній квартирі не мешкав, а проживав із матір'ю в квартирі АДРЕСА_2, в якій прописаний з 2001 року, в яку повернувся після звільнення з колонії 16 червня 2014 року, та на яку претендує, як спадкоємець померлої, ІНФОРМАЦІЯ_3 року матері - ОСОБА_6 (а. с. 7, 112-113).
25 лютого 2009 року державним нотаріусом Восьмої Запорізької нотаріальної контори ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на спадкове майно, що складається із квартири АДРЕСА_1 та автомобіля марки «ЗИЛ-ММЗ 4502», 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
ОСОБА_2 був засуджений вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2008 року за ч. 2 ст. 121, ст. 297 КК України до 9 років позбавлення волі за спричинення тяжких тілесних ушкоджень, які потягли смерть потерпілого, та наругу над потерпілим (а. с. 125). Під вартою позивач перебував з моменту його затримання 19 березня 2008 року, а з 05 листопада 2008 року до 16 червня 2014 року відбував покарання в Вільнянській ВК-20 Запорізької області (а. с. 12, 122).
Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до положень ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як роз'яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Звертаючись із позовом до суду ОСОБА_2, як на підставу поважних причин пропуску шестимісячного строку для звернення з заявою про прийняття спадщини, вказував те, що він перебував у місцях позбавлення волі, про смерть батька його ніхто не повідомив, і про це йому стало відомо перед звільненням з колонії від його знайомих.
У той же час судами встановлено, що ОСОБА_2 стало відомо про смерть батька саме в серпні 2008 року, тобто в межах шестимісячного строку, передбаченого законом для подання заяви про прийняття спадщини.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачу про смерть батька стало відомо у серпні 2008 року, під час перебування його в СІЗО, а з листопада 2008 року відбування ним покарання у Вільнянській колонії ВК-40, у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини ним не подано, хоча відповідно до ст. 13 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ст. ст. 8, 107 Кримінально-виконавчого кодексу України він мав можливість направити таку заяву до нотаріальної контори, відповідно до наведених норм матеріального права по суті правильно вважали, що відсутні підстави для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Разом з цим правильними є висновки суду апеляційної інстанції про виключення з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання, як на підставу для відмови в позові, крім необґрунтованості вимог, і на пропуск позивачем позовної давності, оскільки такі підстави є взаємовиключними.
За таких обставин підстав для скасування рішення апеляційного суду Запорізької області від 08 жовтня 2015 року немає.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 08 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді: Т.Л. Ізмайлова
С.О. Карпенко