02 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання прокурора потерпілого представника потерпілого захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040620000277, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлограда, мешканця АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, за касаційними скаргами засудженого та захисника ОСОБА_8 на вирок Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2015 року та вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2015 року,
За вироком Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2015 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.
Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_6 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2015 року вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання і постановлено новий вирок, яким ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 121 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Цей же вирок у частині вирішення цивільного позову змінено, постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_6 10 939,13 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
З вироку суду вбачається, що ОСОБА_9 відповідно до трудового договору виконував роботи зі здійснення вантажних перевезень автомобілем «Камаз 5320», який зберігався поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 .
05 липня 2014 року при обстеженні цього автомобіля ОСОБА_9 виявив відсутність гайок кріплення на колесі. Припускаючи, що таким чином невідома особа готувалася до вчинення крадіжки колеса, ОСОБА_9 з метою запобігання його викраденню та затримання цієї особи 08 липня 2014 року у вечірній час почав спостерігати з горища будинку за місцевістю, де знаходився автомобіль. Приблизно о 23.30 год. він помітив, як двоє чоловіків залізли під днище автомобіля і, будучи переконаним у здійсненні останніми замаху на крадіжку, ОСОБА_9 наблизився до автомобіля, де помітив раніше невідомого йому ОСОБА_6 . Вважаючи, що саме останній намагається викрасти автомобіль, відчуваючи до нього особисту неприязнь, ОСОБА_9 за відсутності підстав для заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_6 з метою покарання останнього, реалізуючи виниклий умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, невстановленим предметом умисно ударив ОСОБА_6 по голові, від чого потерпілий упав на коліна.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_9 тим же предметом умисно завдав декількох ударів ОСОБА_6 по голові та тулубу, чим заподіяв останньому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх завдання.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції внаслідок порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Захисник зазначає, що: судовий розгляд проведено неповно й однобічно; місцевий суд у вироку не навів підстав, на яких узяв до уваги одні докази та відхилив інші; під час досудового розслідування було порушено право ОСОБА_9 на захист. Крім того, скаржник указує на неправильну кваліфікацію судом дій засудженого, оскільки його дії були направлені на затримання злочинця, що передбачає кваліфікацію за ст. 124 КК, а також указує на суворість призначеного засудженому покарання.
Засуджений ОСОБА_9 у касаційній скарзі порушує питання про зміну вироку суду апеляційної інстанції та звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Скаржник зазначає, що при призначенні йому покарання апеляційний суд не врахував належним чином усіх даних про його особу та обставин, що пом'якшують покарання.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав скарги, доводи потерпілого та його представника, котрі заперечували проти задоволення скарг, думку прокурора, який частково підтримав доводи, викладені у скаргах, і просив скасувати вирок апеляційного суду внаслідок істотного порушення кримінального процесуального закону (апеляційний суд не погодився з висновком місцевого суду про визнання обставини, що пом'якшує покарання, - поведінку потерпілого, яка спровокувала вчинення обвинувачем злочину, тим самим дав оцінку фактичним обставинам, які не були предметом перегляду; викладені у судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини не відповідають кваліфікації дій обвинуваченого), перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково на таких підставах.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК вирок апеляційного суду повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
Цих вимог закону місцевий та апеляційний суди не дотрималися.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_9 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, зазначив, що засуджений відчував до потерпілого ОСОБА_6 особисту неприязнь, оскільки вважав, що останній намагався вкрасти колеса від автомобіля КАМАЗ, а тому ОСОБА_9 діяв з метою покарання потерпілого. У той же час у мотивувальній частині вироку цей суд указав, що доводи обвинуваченого стосовно причин затримання ним ОСОБА_6 не позбавлені підстав і визнав обставиною, що пом'якшує покарання, поведінку потерпілого, який спровокував ОСОБА_9 вчинити злочин. Тобто фактично суд навів у вироку два суперечливі висновки щодо мотиву кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає вирок місцевого суду необгрунтованим й невмотивованим, з тих підстав, що, викладаючи докази на підтвердження висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 , суд формально послався на різні обставини події за показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , проте цих обставин не виклав і не зробив висновків, які ж саме фактичні обставини ці свідки підтверджують або спростовують, та які показання цих свідків суд приймає до уваги, а які - відхиляє.
Наведене свідчить про те, що місцевий суд об'єктивно не з'ясував обставини та обстановку вчинення ОСОБА_9 інкримінованого злочину, а також подій, що передували йому, зокрема, не встановив у зв'язку з чим ОСОБА_9 та його батько влаштували засідку, місце, де саме вони виявили та затримали ОСОБА_6 і ОСОБА_10 .
Крім того, цей суд не спростував версію сторони захисту і надані нею докази, що ОСОБА_9 за кілька днів до вказаної у вироку події виявив, що якісь особи готуються до викрадення коліс від автомобіля і він разом з ОСОБА_12 встановили стеження за автомобілем, а 8 липня 2014 року біля 23.30 год побачили, як двоє осіб залізли під його днище та почули характерні для зняття коліс звуки, після чого ОСОБА_9 викликав міліцію, зателефонував батькові, якому повідомив про дії зловмисників, яких намагався затримати, а побачивши особу, яка вилізла з-під автомобіля, наніс їй удар.
За доводами захисту ОСОБА_9 здійснював заходи, необхідні для затримання особи, яка вчиняла протиправні дії, але ці обставини судом першої інстанції залишились поза увагою.
Таким чином, суд першої інстанції чітко не встановив ознак об'єктивної та суб'єктивної сторони вчиненого ОСОБА_9 діяння, не з'ясував обставин, які мають істотне значення для встановлення істини у справі. Наведене відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому вирок місцевого суду підлягав скасуванню.
Проте суд апеляційної інстанції вказані порушення не усунув і постановив свій вирок в частині призначеного покарання і вирішення цивільного позову.
Без з'ясування зазначених обставин та усунення вищенаведених порушень суд касаційної інстанції позбавлений можливості дати категоричний висновок щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_9 .
За таких обставин постановлені у кримінальному провадженні судові рішення підлягають скасуванню на підставі ч. 1 ст. 412 КПК з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суду слід об'єктивно з'ясувати обставини події, дати їм відповідну оцінку і прийняти законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 433 - 436 КПК, колегія суддів
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2015 року та вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2015 року щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3