26 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Сімоненко В.М., Романюка Я.М., Яреми А.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Одеської міської ради, управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, управління державного земельного агентства у м. Одесі, державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про визнання недійсним проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, визнання недійсним та скасування висновку управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, визнання недійсним та скасування додатку до нього щодо відведення земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради про передачу земельної ділянки у власність, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, виключення з Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки,
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 7 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Одеської міської ради від 18 липня 2013 року № 3828-VI, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки, передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0337 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови міста; визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності від 28 серпня 2013 року № НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,0337 га на АДРЕСА_1 видане на ім'я ОСОБА_4, кадастровий номер НОМЕР_2; визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0337 га з кадастровим номером НОМЕР_2 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 8215199). В задоволенні решти позову відмовлено.
Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 7 листопада 2014 року в справі № 521/8404/ 14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, Управління Держземагенства у м. Одесі, державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за участю третьої особи: Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спору, визнання недійсним та скасування висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, визнання недійсним та скасування додатку до висновку управління архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо відведення земельної ділянки, про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради про передачу земельної ділянки у власність, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, виключення з Державного кадастру відомості про земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки. Виключено з Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку площею 0,0337 га, кадастровий номер НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_1 та скасовано кадастровий номер НОМЕР_2.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2015 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 7 листопада 2014 року та додаткове Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 7 листопада 2014 року та додаткове Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2015 року залишено без змін.
У лютому 2015 року від ОСОБА_4 надійшла заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини 1 статті 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права -підпункту 9 пункту 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статей 106, 198 ЗК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - статей 10, 14, 61, 205 ЦПК України та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права - постанов Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» та від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».
Для прикладу наявності зазначених підстав, заявник додає ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 квітня 2015 року та від 18 листопада 2015 року, в яких, на його думку, зазначені норми матеріального права застосовані по-іншому.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У судовому рішенні у справі, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, з огляду на те, що відповідач повинен був проводити приватизацію земельної ділянки, що виділена йому у користування, в межах, встановлених рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 листопада 2006 року, яким визначені межі та площа земельних ділянок, які знаходяться у користуванні ОСОБА_5 і ОСОБА_4, з урахуванням існуючого порядку користування земельними ділянками з 1980 року. До того ж суд встановив, що проект відведення землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,0337 га, розташованої на АДРЕСА_1, розроблений та затверджений з порушенням вимог законодавства України та дійсно є таким, що не відповідає вимогам Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, що діяв на момент складання цього проекту, що затверджений Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 24 жовтня 2012 року № 01-10/1247/0-1030.
У той самий час надані для порівняння ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 квітня 2015 року в справі про відновлення порушеного права, зокрема надання дозволу на оформлення документів щодо відведення земельної ділянки в приватну власність без узгодження меж із землекористувачем та від 18 листопада 2015 року про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання права на приватизацію, зобов'язання не чинити перешкоди у приватизації земельною ділянки, визнання правомірним акта встановлення та погодження в натурі земельної ділянки.
Отже, із наданих для порівняння ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та ухвал Верховного Суду України вбачається, що вони постановлені у справах з іншим предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог, матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, ніж у справі, яку просить переглянути заявник.
Що стосується посилання ОСОБА_4 на постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» та від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» як на підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права, то вони не є постановами Верховного Суду України, прийнятими у порядку визначеному главою 3 розділу V ЦПК України, а тому не можуть бути прикладом для порівняння з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 355 ЦПК України.
Із огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у заяві ОСОБА_4 доводи не вказують на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а тому в допуску справи до провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Одеської міської ради, управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, управління державного земельного агентства у м. Одесі, державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про визнання недійсним проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, визнання недійсним та скасування висновку управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, визнання недійсним та скасування додатку до нього щодо відведення земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради про передачу земельної ділянки у власність, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, виключення з Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.М. Сімоненко
Я.М. Романюк
А.Г. Ярема