12 вересня 2011 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючогоГуля В.С.,
суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., −
за участю представників:
Ананьєва Сергія Павловича- Сенова Б.О., - Клюєва І.С.,
розглянувши заяву ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" - арбітражного керуючого Ананьєва Сергія Павловича про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 8 грудня 2010 року у справі № 7/353-09-4561 за заявою управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Україна",
У вересні 2009 року управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області (далі - Управління) звернулося до господарського суду Одеської області із заявою про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі - ТОВ "Україна"). Ухвалою господарського суду Одеської області від 7 вересня 2009 року порушено провадження у справі про банкрутство, а постановою від 1 жовтня 2009 року ТОВ "Україна" визнано банкрутом з грошовими вимогами Управління на суму 7 963 грн 43 коп до боржника та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22 квітня 2010 року припинено процедуру ліквідації ТОВ "Україна", передбачену статтею 52 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), та здійснено перехід до загальної процедури банкрутства - ліквідація банкрута.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 8 грудня 2010 року, зазначену ухвалу господарського суду Одеської області скасовано.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 8 грудня 2010 року з підстав, передбачених статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), арбітражний керуючий - ліквідатор ТОВ "Україна", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 52 Закону, просив задовольнити подану заяву, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
До поданої заяви заявник долучив копію постанови від 16 червня 2010 року у справі № Б24/356-09, у якій, на його думку, висловлено протилежну правову позицію.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19 травня 2011 року допущено до провадження господарську справу № 7/353-09-4561 для перегляду Верховним Судом України оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що постановою господарського суду Одеської області від 1 жовтня 2009 року ТОВ "Україна" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, на підставі статті 52 Закону. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ананьєва Сергія Павловича (далі - арбітражний керуючий).
22 квітня 2010 року арбітражний керуючий заявив клопотання про припинення процедури ліквідації банкрута - ТОВ "Україна", передбаченої статтею 52 Закону, та переходу до загальної процедури ліквідації у справі про банкрутство у зв'язку з виявленням нерухомого майна боржника.
Ухвалою цього ж господарського суду від 22 квітня 2010 року за клопотанням ліквідатора банкрута процедуру ліквідації ТОВ "Україна", передбачену статтею 52 Закону, припинено з переходом до загальної процедури банкрутства - ліквідації ТОВ "Україна" в порядку, встановленому статтями 22-34 Закону.
Частиною шостою статті 52 Закону встановлено, що за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 4 Закону до боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
Особливість банкрутства відсутнього боржника згідно з приписами статті 52 Закону полягає в тому, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог та строку виконання зобов'язань у разі, якщо боржник або керівні органи боржника-юридичної особи, чи громадянина - підприємця відсутні за їх місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
Порушення справи про банкрутство за загальною судовою процедурою, згідно із частиною третьою статті 6 Закону, можливе лише за наявності безспірних вимог кредитора (кредиторів) до боржника, що сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Без завершення розгляду вимог і скарг кредиторів, затвердження реєстру вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном боржника згідно з приписами статті 14 Закону суд не має права винести ухвалу про перехід до іншої судової процедури банкрутства боржника.
Касаційний суд обґрунтовано визнав скасування ухвали господарського суду законним, оскільки після припинення банкрутства боржника із ліквідаційної процедури, передбаченої особливостями статті 52 Закону, господарський суд необґрунтовано застосував до ТОВ "Україна" загальну судову процедуру банкрутства зі стадії ліквідації банкрута.
Відповідно до статті 11116 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду, не підтвердилися.
Керуючись статтями 11123, 11124 та 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України
Заяву ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" - арбітражного керуючого Ананьєва Сергія Павловича про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 8 грудня 2010 року залишити без задоволення.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена лише на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий В.С. Гуль
суддіМ.І. БалюкВ.Л. Маринченко
В.П. БарбараЛ.І. Охрімчук
І.С. БерднікМ.В. Патрюк
С.М. ВусВ.Ф. Пивовар
Л.Ф. ГлосП.П. Пилипчук
Т.В.ГошовськаО.І. Потильчак
Л.І. Григор'єваБ.М. Пошва
М.І. ГрицівА.І. Редька
В.І. ГуменюкЯ.М. Романюк
А.А. ЄмецьЮ.Л. Сенін
В.В. ЗаголднийА.М. Скотарь
М.Р. КліменкоТ.С. Таран
В.І. КосарєвЮ.Г. Тітов
О.В. КривендаО.А. Шаповалова
В.В. КривенкоІ.Б. Шицький
О.Т. КузьменкоВ.Ф. Школяров
Н.П. ЛященкоА.Г. Ярема