14 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідачаКоротких О.А.,
суддів:Самсіна І.Л., Гриціва М.І., -
розглянувши заяву суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2016 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Вищий адміністративний суд України постановою від 2 лютого 2016 року касаційну скаргу ДПІ задовольнив, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року скасував.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
У заяві ОСОБА_4 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2011 року, 10 грудня, 21 листопада 2012 року та 19 січня 2015 року які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій вважає, що судами неправильно надано юридичну оцінку первинним документам, що були оформлені зі спірними контрагентами, оскільки такі істотні недоліки як відсутність підпису, або підписання від імені керівника ОСОБА_5 іншою особою, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, нівелюють правове значення цих документів, відповідно не можуть посвідчувати факт придбання товарів та реальність господарської операції.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2011 року (справа К/9991/37163/11), яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі постанову першої інстанції, вважає, що цей суд дійшов вірного висновку, що внесення в Єдиний державний реєстр записів про незнаходження юридичних осіб за місцем реєстрації саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації таких осіб і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Крім того, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтв платника податку на додану вартість, сплату до бюджету податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, а також здійснювати перевірку повноважень керівників контрагентів на підпис первинних документів, податкових накладних та ідентифікацію їх підписів.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2012 року (справа К/9991/65340/12), яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх інстанції без змін погодився з їх висновком, що перевіркою позивача встановлено донарахування 3 052 667 грн податку на прибуток підприємств, а не податку на додану вартість, тому постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 26 серпня 2011 року не стосується відносин між ТОВ «УкрВата» та ТОВ «Гарант Сервіс-А», останній був зареєстрований у передбаченому законодавством порядку і є платником ПДВ, тобто мав спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність; договори, укладені між ТОВ «УкрВата» та ТОВ «Гарант Сервіс-А» спрямовані на реальне настання передбачених ними наслідків.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 листопад 2012 року (справа К/9991/48722/12), яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який вважає безпідставними посилання на вирок Рівненського міського суду по справі № 1-126/11 від 1 серпня 2011 року, як на доказ того, що господарські операції між позивачем і ТОВ «Горіховий сад» не здійснювались, а тому правочини вчинені між ними є нікчемними, оскільки у вироку суду відсутня будь-яка інформація щодо правовідносин між ТОВ «Горіховий сад» і позивачем та будь-які свідчення про господарські операції, а тому вищевказаний вирок не може вважатися належним і допустимим доказом по даній справі.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2015 року (справа К/9991/80603/11), яка надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх інстанції без змін погодився з їх висновком, що відповідачем не наведено обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкових зобов'язань за цими операціями.
Отже, аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.
Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Відмовити у допуску до провадження справи за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2016 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.А. Коротких
Судді: І.Л. Самсін
М.І. Гриців