ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]
03 березня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.,
суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.
при секретарі - Сірій О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Перша всеукраїнська незалежна адвокатська компанія «Ліга справедливості» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року,
встановила:
у грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 55 000 грн. за договором про надання юридичних послуг від 05.11.2010 р. та з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 5 000 грн. як поручителя за вказаним договором. В ході розгляду справи позивач збільшив свої вимоги та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 67 801 грн. 29 коп. та з ОСОБА_2 - 5 000 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 р. позов було задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 55 801 грн. 29 коп. і судовий збір в сумі 500 грн. та з ОСОБА_2 5 000 грн. і судовий збір в сумі 100 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що він 02 жовтня 2012 р. уклав з ТОВ «Адвокатська агенція «Акцент» договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого отримав право вимоги до відповідачів за договором про надання юридичних послуг, укладеним 05.11.2010 р. між ТОВ «Адвокатська агенція «Акцент» та ОСОБА_1, а також за договором поруки, укладеним між товариством та ОСОБА_2 Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконали взяті на себе зобов'язання, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 55 000 грн., а з ОСОБА_2 - 5 000 грн.
В березні 2015 р. позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути заборгованість в сум 72 801 грн. 29 коп., яка складається з основної суми боргу в сумі 48 000 грн., штрафу - 12 000 грн., інфляційних втрат та 3 процентів річних частково з ОСОБА_1 - 67 801 грн. 29 коп. та ОСОБА_2 - 5 000 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 р. позов було задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 55 801 грн. 29 коп. і судовий збір в сумі 500 грн. та з ОСОБА_2 5 000 грн. і судовий збір в сумі 100 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 виконав взяті на себе зобов'язання за договором про надання юридичних послуг від 05.11.2010 р. лише частково та сплатив кошти в сумі 2 020 грн. і 6 147 грн., а тому стягнув з відповідача залишок заборгованості в сумі 39 833 грн. Відповідно до сплаченої ОСОБА_1 частини, суд визначив заборгованість з урахуванням інфляційних втрат та 3 процентів річних. В задоволенні вимог про стягнення штрафу в сумі 12 000 грн. було відмовлено через пропуск строку позовної давності.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст.256, 258, 525, 526, 533, 554, 610, 625, 903, 910 ЦК України.
Як видно з матеріалів справи, між ТОВ «Адвокатська агенція «Акцент» та ОСОБА_1 05.11.2010 р. було укладено договір №05/11-10 про надання юридичних послуг по справі про стягнення заборгованості по договору позики з ОСОБА_3 В додатку до договору було визначено вартість послуг в сумі 48 000 грн. (а/с 7-9 т. 1).
Доводи, викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, про те, що договір про надання юридичних послуг був підписаний ще до укладення договору позики з ОСОБА_4 19.12.2010 р. не заслуговують на увагу, оскільки з тексту рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18.02.2011 р. слідує, що договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений 05.03.2010 р. Разом з цим, апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутнє рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі №2-375/11.
Також є безпідставним посилання ОСОБА_1 на те, що в тексті договору відсутній чіткий предмет договору, а факт надання юридичних послуг є недоведеним, оскільки ним, як замовником, не заявлялось вимог про визнання даного договору недійсним або розірваним, на виконання саме даного договору ним сплачувались кошти в сумі 2 020 грн. Крім того, на виконання вказаного договору між ТОВ «ПВНАК «Ліга справедливості» 27.03.2013 р. було укладено Мирову угоду, предметом якої було врегулювання даного спору, що розглядався в Голосіївському районному суді м. Києва. В тексті Мирової угоди було зазначено про погашення боргу за договором про надання юридичних послуг №05/11-10 (а/с 43 т. 1).
Сплачена ОСОБА_1 сума на погашення заборгованості - 6 147 грн. була врахована судом першої інстанції.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції відмовив у стягненні штрафу, а тому доводи апелянта про те, що його було притягнуто до подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення договірного зобов'язання, є безпідставними.
Судом першої інстанції було визначено суму стягнення у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність боржника за грошовим зобов'язанням і виступає способом захисту майнового права, яке полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора знецінення грошових коштів, належних до сплати кредиторові та нарахування незалежно від вини кредитора і обчислено розмір інфляційних втрат та 3 процентів річних з урахуванням сплачених відповідачем сум.
Таким чином, судом було першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів
Головуючий
Судді
№ справи: 752/18466/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/525/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Фролов М.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.