1[1]
10.03.2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5
с участю прокурора: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
обвинуваченого : ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 06.03.2015 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Хомутець Миргородського району Полтавської області,
українця, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та
проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не
судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 189 КК України та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати на межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Вироком постановлено запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - у вигляді застави.. Після набрання вироком суду законної сили запобіжний захід заставу скасувати, повернувши ОСОБА_10 сплачені, на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року грошові кошти у розмірі 24360 грн.
Вироком постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта для проведення хімічної експертизи №983хс від 26 вересня 2014 року у розмірі 887 грн. 04 коп.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнаний винним і засуджений за вчинення злочину за таких обставин.
Як зазначено у вироку, ОСОБА_8 10 березня 2014 року, з корисливих спонукань, використовуючи власну поштову скриньку, надіслав на електронну адресу керівництва компанії «Рапала Шімано Іст Юороуп Оу» листи з погрозами про завдання мільйонних збитків зазначеній компанії, шляхом розповсюдження відомостей про неякісну продукцію вказаної компанії у всесвітній мережі Інтернет, при цьому вимагаючи сплатити йому грошові кошти в сумі 60 тис. Євро.
В подальшому, ОСОБА_8 05 травня 2014 року зустрівся з представником Компанії «Рапала Шімано Іст Юороуп Оу», директором дочірнього підприємства «ВМС-Вотер Куін Україна» ОСОБА_11 та озвучив раніше висловлені ним погрози і підтвердив авторство листів з погрозами вчинення неправомірних дій, що призведе до значних втрат та обмеження прав Компанії «Рапала Шімано Іст Юороуп Оу».
Сприйнявши погрози ОСОБА_8 як реальні, що можуть скомпрометувати ділову репутацію та призведуть до значних матеріальних збитків Компанії «Рапала Шімано Іст Юороуп Оу» з обмеженням прав на здійснення підприємницької діяльності для отримання прибутку, ОСОБА_11 звернувся до правоохоронних органів з заявою про вимагання ОСОБА_8 у Компанії «Рапала Шімано Іст Юороуп Оу» грошових коштів у сумі 60 тис. Євро.
Продовжуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_8 22 вересня 2014 року близько 14 години 00 хвилин, перебуваючи в кафе «Желток», розташованому по вул. Русанівська набережна, 8/2 в м. Києві, отримав від представника Компанії «Рапала Шімано Іст Юороуп Оу», директора дочірнього підприємства «ВМС-Вотер Куін Україна» ОСОБА_11 частину грошових коштів у сумі 10000 гривень, після чого був затриманий працівниками міліції.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильності кваліфікації його дій, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить вирок суду відносно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч.1 ст. 189 КК України у виді 3-х років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов'язків, відповідно до ст. 76 КК України.
При цьому, апелянт посилається на те, що судом при призначенні покарання не повною мірою враховано те, що вчинений ОСОБА_8 злочин відноситься до злочинів тяжкого та середньої тяжкості, вчинений з особливою зухвалістю, спричинив матеріальну шкоду потерпілим. Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на велику суспільну небезпеку діяння, що підтверджує, на думку апелянта, те, що ОСОБА_8 зневажає встановлені суспільством норми поведінки, схильний до аморальної протиправної поведінки. Саме тому, на думку апелянта, призначення ОСОБА_8 покарання у виді 1 року обмеження волі та, відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України, 1 рік іспитового строку, є необґрунтованим і недостатнім для виправлення та запобігання вчинення підсуднім злочинів в майбутньому.
В запереченні на апеляційну скаргу прокурора, обвинувачений ОСОБА_8 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суд м. Києва від 13.07.2015 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 06.03.2015 року щодо ОСОБА_8 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13.07.2015 року щодо ОСОБА_8 скасовано з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, провівши часткове судове слідство, судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Дії ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 189 КК України, виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин справи, які ніким з учасників кримінального провадження не оскаржуються.
Разом з тим, призначаючи покарання обвинуваченому у виді обмеження волі, суд 1-ї інстанції невірно застосував кримінальний закон, оскільки на час розгляду справи в суді ОСОБА_8 досяг 69-ти річного віку, тобто пенсійного віку, а відповідно до ч.3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується, зокрема, до осіб, що досягли пенсійного віку.
За таких обставин, вирок суду в частині призначення обвинуваченому покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.
При призначенні покарання ОСОБА_8 колегія суддів враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який має пенсійний вік, до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується посередньо, під наглядом у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває, згідно витягу з історії хвороби №15/13531 має незадовільний стан здоров'я, а саме, транзиторна ішемічна атака, обумовлена гіпертонічним кризом (17.11.2015) та тлі дисциркуляторної енцефалопатії II ст., гіпертонічна хвороба II ст., цукровий діабет II типу, відсутність обставин, що обтяжують покарання, і приходить до висновку про те, що йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст. 189 КК України, для зазначеного виду покарань, та з урахуванням вищенаведеного, вважає можливим, відповідно до ст. 75 КК України, звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом, призначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину, та виконає покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні про вчинення ОСОБА_8 злочинів тяжкого та середньої тяжкості, то воно є необґрунтованим, оскільки суперечить пред'явленому обвинуваченню і встановленим по справі фактичним обставинам, які не оспорюються прокурором, за якими ОСОБА_8 вчинив один злочин, який у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2015 року щодо ОСОБА_8 в частині призначення покарання скасувати.
Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним за ч.1 ст. 189 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст. 189 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ через Апеляційний суд міста Києва протягом трьох місяців з моменту його проголошення.
Судді:
Справа № 11-кп/796/263/2016
Категорія: ч. 1 ст. 189 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_12
Доповідач: ОСОБА_1