Справа №11кп/796/738/2016 Головуючий в першій інстанції - ОСОБА_1
Доповідач - ОСОБА_2
03 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
- головуючого судді ОСОБА_2
- суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
- при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання засудженої ОСОБА_6 про поновлення їй строку на апеляційне оскарження вироку Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 04.11.2015 року ОСОБА_6 визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та їй призначене покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді обмеження волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначене ОСОБА_6 покарання за цим вироком та вироком Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року визначено виконувати самостійно.
Крім того, за вироком із ОСОБА_6 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - стягнуто 20.014,53 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
22 лютого 2016 року засуджена ОСОБА_6 звернулася до суду з заявою-клопотанням, в якій просить поновити їй строк на апеляційне оскарження вироку суду від 04 листопада 2015 року, а також з апеляційною скаргою на вказане судове рішення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції ОСОБА_6 посилається на те, що вона хворіла під час судового розгляду і після ухвалення вироку продовжує хворіти до цього часу, а тому не мала можливості самостійно подати апеляційну скаргу та лише після того, як вона звернулася за правовою допомогою до адвоката, їй став зрозумілий зміст ухваленого щодо неї вироку та його наслідки.
Розглянувши клопотання у відсутність учасників провадження, які у встановлений законом спосіб були повідомлені про день та час розгляду клопотання, відомостей про поважність причин своєї неявки та клопотань про відкалення розгляду справи суду не надали заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та доводи клопотання; колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, у тому числі і вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом 30 днів з дня їх проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, цей строк обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Як убачається із матеріалів справи, після розгляду кримінального провадження судом першої інстанції відносно ОСОБА_6 04 листопада 2015 року був ухвалений вирок, та в цей же день, під розписку, всім учасникам процесу вручено його копію, зокрема і ОСОБА_6 (а. с. 191-193), а відтак строк на апеляційне оскарження закінчився для неї 04 грудня 2015 року.
Станом на 05 грудня 2015 року вирок стосовно ОСОБА_6 набрав законної сили та був звернутий до виконання.
Разом з тим, лише 26 січня 2016 року захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 вперше звернувся із апеляційною скаргою на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 04.11.2015 року та клопотанням про поновлення йому строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення, тобто через 53 днів після закінчення строку, передбаченого законом на апеляційне оскарження.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року, у задоволення клопотання захисника засудженої ОСОБА_6 про поновлення йому строку на апеляційне оскарження судового рішення було відмовлено, а подану 26.01.2016 року апеляційну скаргу - повернуто.
У подальшому, через 27 днів після прийняття судом апеляційної інстанції відповідного рішення про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження захиснику, а саме 22.02.2016 року засуджена ОСОБА_6 особисто звернулася з апеляційною скаргою на вирок суду від 04.11.2015 року, а також подала заяву-клопотання про поновлення їй строку на апеляційне оскарження судового рішення, навівши при цьому аналогічні причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження, котрі були зазначені і її захисником в клопотанні від 26.01.2016 року та які вже були перевірені колегією суддів з наданням їм відповідної оцінки, у тому числі і доводам про поважні причини пропуску строку на оскарження через хворобу.
При цьому, представлені засудженою відомості (виписка з медичної картки амбулаторного хворого) про її лікування у медичному закладі не можуть бути визнані достатніми підставами для визнання причин пропуску строку на апеляційне оскарження вироку поважними, оскільки у період з 11.11.2015 року по 03.12.2015 року ОСОБА_6 перебувала лише на амбулаторному лікуванні, у умовах стаціонару не лікувалась, а відтак, як у цей період, так до і після лікування мала реальну можливість оскаржити судове рішення у встановлений законом спосіб та час. Більш того, після закінчення лікування, а саме з 03.12.2015 року засуджена також не приймала будь-яких заходів для реалізації свого права на подачу апеляційної скарги та лише 21.01.2016 року звернулась за консультацією до адвоката.
Що стосується доводів ОСОБА_6 про те, що вона вважала призначене їй покарання «умовним», оскільки їй ніхто не роз'яснював, що покарання у виді обмеження волі засудженій слід буде відбувати у місці, визначеному пенітенціарною службою, то вони є неспроможними та такими, що спростовуються матеріалами справи, за якими після проголошення судового рішення судом ОСОБА_6 були роз'яснені суть вироку, строк та вид покарання, а також порядок оскарження судового рішення, копія вироку була вручена засудженій безпосередньо після його проголошення. Більш того, з огляду на відомості про те, що 19.09.2014 року ОСОБА_6 вже була засуджена вироком Печерського районного суду м. Києва за ст. ст.190 ч. ч. 1, 2; 358 ч. ч. 1, 3, 4; 70 КК України до покарання у виді 3 років обмеження волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, колегія суддів вважає, що засуджена була достовірно обізнана, що за вироком від 04.11. 2015 року їй було призначене покарання, яке слід відбувати реально.
Будь-яких інших причин пропуску строку, передбаченого законом на апеляційне оскарження судового рішення, засудженою наведено не було, а відтак її клопотання задоволенню не підлягає за відсутності підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними.
При цьому сам факт подачі спочатку захисником 26.01.2016 року (тобто через 53 днів після набрання вироком законної сили), а потім самою засудженою 22.02.2016 року (тобто ще через 85 дні після набрання чинності судовим рішенням) апеляційних скарг може свідчити лише про небажання засудженою відбувати призначене їй покарання, про що зазначав і суд апеляційної інстанції, який за результатами розгляду клопотання захисника, після заслуховування його пояснень та доводів самої ОСОБА_6 , також відмовив апелянту у поновленні строку на апеляційне оскарження.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви-клопотання засудженої ОСОБА_6 для поновлення їй строку на апеляційне оскарження вироку суду від 04.11.2015 року, а тому відповідно до положень п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України повертає засудженій її апеляційну скаргу на вказане судове рішення.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 117, 399 КПК України, колегія суддів, -
Відмовити засудженій ОСОБА_6 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 04.11.2015 року повернути особі, яка її подала.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КПК України.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4