Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Остапчук Т.В.
№ 22-ц/796/3413/2016 Доповідач - Борисова О.В.
справа № 757/32394/14-ц
м. Київ
03 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Гаращенка Д.Р., Ратнікова В.М.
при секретарі: Меженко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» - Міщенка Андрія Леонідовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про стягнення коштів,-
У листопаді 2014 року позивач звернулася до суду із позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на його користь 22 000 грн. та вирішити питання судового збору.
Свої вимоги мотивував тим, що 19.08.2014 року з відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 010605 відповідно до якого позивач мав би отримати трактор МТЗ 892, сплативши 110000 грн. На виконання договору сплатив перший платіж в сумі 22 000 грн. Враховуючи звільнення від терористичних угрупувань міста Краматорська 05.07.2014 року і подальшими звільненнями території Донецької області трактор мав використовувати з метою обробки земельної ділянки. Проте подальше звільнення території припинилось і воєнні дії продовжуються до цього часу. 25.08.2014 року та 16.09.2014 року лізингодавцю було подано заяви про розірвання договору лізингу у зв'язку із обставинами непереборної сили - воєнними діями на території Донецької області. Відповідач добровільно виконав вимогу про розірвання договору з 03.09.2014 року, але грошові кошти які були сплачені як комісія за організацію договору товариство не повернуло мотивуючи це тим, що ці кошти є штрафом за дострокове розірвання договору.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.12.2015 року - позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_2 22 000 грн. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» - МіщенкоА.Л. подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що пунктом 11.3 договору встановлено, що документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) видається Торгово-промисловою палатою України. Висновок від 24.10.2014 pоку № 2529 не відповідає вимогам, які ставляться до документа, що засвідчує форс-мажорні обставини.
Крім того, суд неодноразово оголошував перерву у справі та надавав можливість позивачу звернутись до Торгово-промислової палати України для отримання документа, що засвідчує настання форс-мажорних обставин, однак позивач так і не звернувся до ТПП України та не надав відповідного засвідчення.
Зазначає, що згідно з п.10.11 договору у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до сплати останнім на рахунок лізингодавця авансового платежу, комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.
Суд не врахував, що позивач укладав договір відповідачем після звільнення міста Краматорська від терористів, але під час проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях. Місто Краматорськ продовжує знаходитись під контролем Української влади. Навіть Донецька обласна державна адміністрація на даний час розміщується у місті Краматорську. Це є підтвердженням того, що в Краматорську продовжують діяти органи місцевого самоврядування України та українське законодавство, а тому твердження суду про істотну зміну обстави, якими сторони керувались при укладенні договору є безпідставними.
Представник відповідача ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» - Міщенко А.Л. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти, які були сплачені на виконання умов договору лізингу підлягають поверненню у зв'язку із виникненням доведених обставин форс-мажору.
Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.
Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони стверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Судом встановлено, що 19.08.2014 року між сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 010605, відповідно до якого відповідач придбає у свою власність транспортний засіб трактор МТЗ 892 і надає його позивачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах договору.
На виконання договору позивач здійснив платіж в сумі 22 000 грн. на рахунок лізингодавця.
Позивачем лізингодавцю було подано заяви про розірвання договору лізингу у зв'язку із обставинами непереборної сили - воєнними діями на території Донецької області.
З матеріалів справи вбачається, шо договір фінансового лізингу № 010605 укладений між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» 03.09.2014 року за ініціативою позивача та за згодою відповідача було розірвано.
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходив з того, що платіж у розмірі 22 000 грн. підлягає поверненню позивачу, оскільки відповідачем не надано суду доказів понесених ним витрат у зв'язку з виконанням цього договору.
Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду передчасним, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 2 ст.806 ЦК України визначено, щодо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Згідно з ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частинами 2 та 3 ст.653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Пунктом 1.7 договору визначено, що предмет договору передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 (сто двадцять) робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу (50% від вартості предмета лізингу), комісії за організацію та оформлення даного договору (10% від вартості предмету лізингу) та комісії за передачу предмета лізингу (3% від вартості предмета лізингу)
При підписанні договору позивачем була сплачена комісія за організацію та оформлення договору в розмірі 22 000 грн. Авансовий платіж та комісія за передачу предмета лізингу позивачем не сплачувались.
Відповідно до п.10.11 договору у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до сплати останнім на рахунок лізингодавця авансового платежу, лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 30% від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.
Пунктом 11.1 договору визначено, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин, таких як воєнні дії, або інші обставини непереборної дії, які перешкоджають повному або частковому виконанню зобов'язань за договором виконання таких зобов'язань буде відкладено на період дії таких обставин.
Сторони в п. 11.3 договору погодили, що як належний доказ існування вищевказаних обставин і строку їхньої дії будуть прийматися довідки, що видані Торгово-промисловою палатою України.
Згідно п.11.5 у випадку якщо зазначені обставини будуть тривати понад 30 календарних днів, сторони приймають взаємовигідне рішення відносно подальшого виконання договору фінансового лізингу.
25.08.2014 р. та 16.09.2014 р. позивачем лізингодавцю було подано заяви про розірвання договору лізингу в зв'язку із обставинами непереборної сили воєнними діями на території Донецької області.
Позивач отримав висновок Донецької Торгово-промислової палати від 24.10.2014 р. № 2529, в якому зазначено, що обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору лізингу, дійсно суттєво змінились в зв'язку із проведенням на території Донецької і Луганської області Антитерористичної операції.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що висновок Донецької Торгово-промислової палати від 24.10.2014 р. № 2529 не є доказом існування форс-мажорних обставин, оскільки відповідно до пункту 11.3 договору як належний доказ існування форс-мажорних обставин строку їхньої дії будуть прийматися довідки, що видані Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач підписавши вказаний договір погодився з його умовами, в тому числі викладеними в пунктах 10.11 та 11.3 договору, зазначений договір позивачем недійсним не визнавався.
Крім того, як вбачається з відповіді Торгово-промислової палати України №6300 від 21.08.2015 року на запит Печерського районного суду м. Києва порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними Торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 року №44(5).
Згідно п.6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчується за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність, зазначених обставин.
Пунктом 6.3 регламенту передбачено, що заява встановленою ТПП України формою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (додатки №№1, 2, 3 до регламенту) подається за підписом керівника підприємства, організації та з відбитками печатки підприємства, або за його дорученням - довіреною особою. Заява фізичної особи подається за її підписом особисто, або за її дорученням - довіреною особою.
Тобто, засвідчення форс-мажорних обставин проводиться за зверненням суб'єктів господарської діяльності або фізичних осіб відповідно до наданих документів.
ОСОБА_2 із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин до ТПП України не звертався.
Донецька Торгово-промислова палата є самостійною юридичної особою відповідно до вимог Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 року №671/97-ВР. Торгово-промислова палата не відповідає за зобов'язаннями створених нею підприємств та інших організацій. При цьому ТПП України не є виконавцем висновку Донецької Торгово-промислової палати від 24.10.2014 року №2529/12.12-03.
Таким чином, правових підстав для повернення коштів відповідачем не було, оскільки ОСОБА_2 не виконав умови договору та не довів існування форс-мажорних обставин, за яких договір не може бути виконаний.
Отже, слід погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що сума в розмірі 22 000 грн. сплачена ОСОБА_2 ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» є комісією за організацію, не є безпідставно набутими останнім коштами та відповідно до п.10.11 договору поверненню не підлягає, відповідно, не підлягає і стягненню в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Отже, з позивача на користь апелянта ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» підлягають стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 607 грн. 21 копійка.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення та відмову про відмову у задоволенні позов.
Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» - Міщенка Андрія Леонідовича задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позовуОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про стягнення коштів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» код ЄДРПОУ 38104479 судовий збір в розмірі 607 грн. 21 коп.
Рішення набираєзаконної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді