"09" березня 2016 р. Справа №922/5899/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,
при секретарі Сиротніковій Я.Є.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №010-01/306 від 25.01.2016р.,
1-го відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 02.12.2015р.,
2-го відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 01.01.2016р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра" (вх.№5722Х/1-41 від 16.12.2015р.), на рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2015р. у справі №922/5899/15,
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, м. Харків,
до 1) Іноземного підприємства "Малахіт", м. Харків,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра", м. Харків,
про визнання правочину недійсним, -
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2015р. (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано недійсним договір оренди №78/14 від 07.11.2014р. укладений між ІП "Малахіт" та ТОВ "Харків-Надра".
Стягнуто пропорційно з Іноземного підприємства "Малахіт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експертно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в місті Харкові витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.
ТОВ "Харків-Надра" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2015р. у справі №922/5899/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог своєї скарги апелянт зазначає, що на момент укладання договору оренди між ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт" була наявна від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" письмова згода на передачу в оренду нерухомого майна відповідно до листа вих.№068-20/4341 від 29.08.2012р., а отже спірний договір є таким, що укладений правомірно та з врахуванням вимог чинного законодавства. Неподання листа №068-20/4341 від 29.08.2012р. до суду першої інстанції обґрунтовано тим, що ТОВ "Харків-Надра" не приймало участі у розгляді справи, а місцевий господарський суд розглянув справу без забезпечення участі представника.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2015р. апеляційну скаргу 2-го відповідача прийнято до провадження та її розгляд призначено на 01.02.2016р.
28.01.2016р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду від ІП "Малахіт" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1099), в якому 1-ий відповідач просить рішення господарського суду Харківської області по справі №922/5899/15 від 02.12.2015р. скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що передача в оренду майна проводилась за умови повідомлення позивача та за його письмової згоди.
29.01.2016р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1149), в якому позивач просить рішення господарського суду Харківської області по справі №922/5899/15 від 02.12.2015р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В обґрунтування своєї позиції по справі, позивач зазначає, що по-перше, 2-ий відповідач в суді першої інстанції мав досить часу для підготовки обґрунтованих заперечень на позовну заяву за посиланням на відповідні докази, по-друге, ТОВ "Харків-Надра" в момент укладання договору недодержані вимоги, встановлені ст..9,12 Закону України "Про іпотеку" та ст. 744 Цивільного Кодексу України, а отже такий договір є недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України. Також, позивач надав до суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який долучений до матеріалів справи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016р. розгляд справи було відкладено на 17.02.2016р., у зв'язку із необхідністю надання учасниками судового процесу додаткових пояснень з питань, які виникли в судовому засіданні.
Від позивача надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу (вх.№1886 від 17.02.2016р.) із документами, які долучені до матеріалів справи. Позивач вказав, що листом №068-20/4341 від 29.08.2012р., на який посилається апелянт була надана згода на укладання іншого договору оренди, строк дії якого спливав 29.07.2015р. Посилання апелянта на лист №068-20/4341 від 29.08.2012р., як на отримання єдиної необхідної згоди на укладення в подальшому необмеженої кількості договорів оренди/суборенди позивач вважає безпідставними, оскільки банк розглядає конкретні проекти договорів оренди/суборенди з істотними умовами, зазначеними саме в цих договорах: ціна, термін дії, інше.
Також, відповідачі на виконання вимог ухвали суду від 01.02.2016р. надали документи (вх.№1899, №1900 від 17.02.2016р.), які, також, долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2016р. розгляд справи було відкладено на 09.03.2016р., у зв'язку із необхідністю надання можливості сторонам подати додаткові пояснення у справі.
Від відповідачів надійшли додаткові документи у справі (вх.№2177 від 24.02.2016р., вх.№2242 від 26.02.2016р.), які долучені до матеріалів справи. Зокрема, ТОВ "Харків-Надра" в своїх поясненнях зазначив, що в процесі розгляду справи №922/4869/15 за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ІП "Малахіт" та ТОВ "Фудмережа", третьої особи ТОВ "Харків-Надра" про визнання правочину недійсним судами було встановлено, що на підставі листа вих.№068-20/4341 від 29.08.2012р. банком було надано згоду про передачу в оренду/суборенду приміщень, що є предметом іпотечного договору та вказує на конкретний перелік осіб, яким надаються дані приміщення в оренду/суборенду, строком дії до 27.10.2021р.
В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 09.03.2016р. до та після оголошеної перерви представник апелянта підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Представник 1-го відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2011р. між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та ТОВ "Харків-Надра" (позичальник 1), ТОВ "Карпос" (позичальник 2), ІП "Калісто" (позичальник 3), ІП "Індра" (позичальник 4), ТОВ "Будсім" (позичальник 5), ТОВ "Чудо База" (позичальник 6), ІП "Аврора" (позичальники 7) укладено генеральну угоду №68111N5 від 28.10.2011р.
Нежитлова будівля, літ. "А-6", розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, є предметом забезпечення виконання зобов'язань за генеральною угодою №68111N5 від 28.10.2011р., відповідно до іпотечного договору №68112216 від 18.06.2012р., укладеного між банком та ТОВ "Харків-Надра" (іпотекодавець), посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №1237.
Як вбачається з п.1.4 вищевказаного іпотечного договору, іпотекодавець підтвердив, що предмет іпотеки переданий в оренду відповідно до договору оренди №46/03/09 від 01.09.2010р., укладеного між ВАТ "Ольга" та ІП "МАЛАХІТ" строком дії до 01.08.2013р.
Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.06.2012р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга" та ТОВ "Харків-Надра" та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1211, зареєстрованим КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 14.06.2012 за реєстраційним № 36686882. - нежитлова будівля, літ. "А-6", розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра".
30.08.2012р. між ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт" було укладено договір оренди №03/12, предметом якого є передання орендодавцем та прийняття орендарем в тимчасове, платне користування нежитлової будівлі, літ. "А-6", розташованої за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 загальною площею 24020,14 кв.м.
Відповідно до п.1.7 договору орендодавець передає приміщення в оренду на підставі письмової згоди іпотекодержателя №068-20/4341 від 29.08.2012р.
Відповідно до п. 7.2 строк оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі орендованих приміщень до 29.07.2015р.
Також, як вбачається із матеріалів справи, 07.11.2014р. між Іноземним підприємством "Малахіт" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра" (2-ий відповідач) було укладено оскаржуваний договір оренди №78/14 від 07.11.2014р. нежитлової будівлі, літ. "А-6", розташованої за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, строком на 35 місяців.
Позивач, вважаючи, що ТОВ "Харків Надра" в момент укладання договору недодержані вимоги ст. 9,12 Закону України "Про іпотеку" та ст. 744 Цивільного кодексу України звернувся до господарського суду Харківської області із позовом про визнання договору оренди №78/14 від 07.11.2014р. недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Господарський суд Харківської області прийняв рішення від 02.12.2015р. у справі №922/5899/15, яким позовні вимоги задовольнив повністю.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абз. 4 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Відповідно до статті 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
За приписами статті 12 вказаного Закону правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
В п.1.10 іпотечного договору №68112Z16 від 18.06.2012р. зазначено, що сторонам роз'яснено зміст статті 12 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої правочин щодо розпорядження предметом іпотеки, його частиною, відчуження іпотекодавцем предмету іпотеки або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду, користування без письмової згоди іпотекодержателя є недійсним.
Також, в п.2.4.5 іпотечного договору сторони узгодили, що іпотекодавець зобов'язаний без письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати дій, пов'язаних із передачею предмета іпотеки третім особам (оренда (суборенда), лізинг, суперфіцій тощо). Всі юридичні дії, що будуть проводитись іпотекодавцем з предметом іпотеки, повинні узгоджуватись з іпотекодержателем в письмовій формі.
Таким чином, виходячи із аналізу вказаних норм законодавства та умов укладеного іпотечного договору, передача ТОВ "Харків-Надра" нежитлової будівлі, яка є предметом іпотечного договору, в оренду або в суборенду повинно здійснюватись лише за письмовою згодою іпотекодержателя АТ "Укрексімбанк".
До матеріалів справи, як доказ письмового погодження із іпотекодавцем надано лист позивача №068-20/4341 від 29.08.2012р.
У вказаному листі позивач повідомляє про прийняття позитивного рішення та надання згоди ТОВ "Харків-Надра" на передачу в оренду/суборенду приміщень, що є предметом іпотечного договору №68112Z16 від 18.06.2012р., який укладено в забезпечення зобов'язань за генеральною кредитною угодою №68111N5 від 28.10.2011р., строком дії до 27.10.2021р. та вказує конкретний перелік договорів оренди та суборенди, укладення яких позивачем погоджено.
При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що 27.10.2021р. є строком дії саме кредитної угоди №68111N5 від 28.10.2011р. (строк договору - пункт 4.3. вказаної кредитної угоди), а не строком дії наданої згоди.
Позивач у листі зазначає, що передача в оренду/суборенду приміщень здійснюється за умови, якщо по-перше, підписані договори будуть відповідати узгодженим з банком проектами, які є додатками до вказаного листа, по-друге, незміні цільового призначення об'єкту оренди/суборенди, по-третє, надходження орендної плати лише на рахунки, відкриті ї філії АТ "Укрексімбанк" у м. Харкові.
При цьому в матеріалах справи наявна копія погодженого проекту договору оренди від 2012р. між ТОВ "Харків-Надра" та ІП "Малахіт".
Враховуючи наведене, неможливо стверджувати, що вказаним листом надано згоду ТОВ "Харків-Надра" також і на укладення договору оренди №78/14 від 07.11.2014р., погодження проекту якого в матеріалах справи відсутне.
Також, в матеріалах справи міститься лист ІП "Малахіт" №1089/12-юр від 20.06.2012р., в якому ТОВ "Харків-Надра" просить АТ "Укрексімбанк" надати згоди на передачу нежитлової будівлі літ. "А-6" за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 в оренду ІП "Малахіт" строком на 2 роки та 11 місяців (т.1, а.с. 161).
Доказів звернення ТОВ "Харків-Надра" до АТ "Укрексімбанк" про надання згоди на передачі вказаної нежитлової будівлі в оренду в 2014р. в матеріалах справи не міститься.
Разом з тим, в справі наявний лист АТ "Укрексімбанк" №068-07/146 від 16.01.2015р. направлений на адресу ТОВ "Харків-Надра" про необхідність звернення до банку для погодження проектів договорів оренди, оскільки в 2014 році передачу об'єкту в оренду не була погоджена із банком. Однак, доказів відповіді на вказаний лист, або доказів звернення до позивача, 2-ий відповідач, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, також не надав.
Отже, посилання апелянта на лист №068-20/4341 від 29.08.2012р., як на отримання єдиної необхідної згоди на укладання в подальшому необмеженої кількості договорів оренди/суборенди є безпідставними, оскільки банк розглядає конкретні проекти договорів оренди/суборенди з істотними умовами, зазначеними саме в цих договорах: ціни, терміну дії, інше.
Таким чином, укладення договору оренди №78/14 від 07.11.2014р., було здійснено без отримання письмової згоди іпотекодержателя на передання нежитлової будівлі, літ. "А-6", розташованої за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 в оренду ІП "Малахіт" у належній формі.
Отже, укладаючи оспорюваний договір, без попередньої письмової згоди іпотекодержателя, порушено умови іпотечного договору №68112Z16 від 18.06.2012р. (а саме: п.2.4.5) та вимоги статей 9, 12 Закону України "Про іпотеку".
Отже, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом обґрунтовано було визнано недійсним спірний іпотечний договір в порядку частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, із посиланням на вищенаведені норми матеріального права.
Твердження апелянта про те, що в процесі розгляду справи №922/4869/15 за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ІП "Малахіт" та ТОВ "Фудмережа", третьої особи ТОВ "Харків-Надра" про визнання правочину недійсним судами було встановлено, що на підставі листа вих.№068-20/4341 від 29.08.2012р. банком було надано згоду про передачу в оренду/суборенду приміщень, що є предметом іпотечного договору та вказує на конкретний перелік осіб, яким надаються дані приміщення в оренду/суборенду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у вказаній справі досліджувалось питання недійсності іншого правочину, а саме договору суборенди №1 від 07.11.2014р., а не питання недійсності договору оренди №78/14 від 07.11.2014р. Крім того, згідно судових рішень у вказаній справі, оспорюваний договір суборенди було визнано недійсним та враховано, крім іншого, що рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2015р. договір оренди №78/14 від 07.11.2014р. було визнано недійсним.
Щодо посилання апелянта на те, що справа неправомірно була розглянута без участі представника 2-го відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню 2-му відповідачу.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2015р. у справі №922/5899/15 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 14 березня 2016 року.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий