"10" березня 2016 р.Справа № 916/4687/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
Суддів: Лисенко В.А., Ліпчанської Н.В.,
при секретарі судового засідання Кіртоки Л.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н, дата видачі : 01.03.16;
ОСОБА_2, наказ № б/н, дата видачі : 25.06.15; директор ТОВ "ЗЛАТОМИР-КОЛОС";
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 2, дата видачі : 21.09.15; ТОВ "ТД"Дельта Вілмар";
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар»
на рішення господарського суду Одеської області від 14 січня 2016 року
по справі №916/4687/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЛАТОМИР-КОЛОС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар»
про стягнення 1 859 388,67 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЛАТОМИР-КОЛОС» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» про стягнення 1 859 388,67 грн., у тому числі 1656571,67грн. основного боргу, 202817,00грн. пені за невиконання грошових зобов'язань за договорами поставки №ТД1007 від 13.10.2015р. та №ТД1032 від 15.10.2015р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14 січня 2016 року по справі №916/4687/15 (суддя Степанова Л.В.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ДЕЛЬТА ВІЛМАР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТОМИР-КОЛОС" 1656571 грн. 67 коп. основного боргу, 24848 грн. 57 коп. судового збору.
В решті позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що відповідачем товар був отриманий у повному обсязі, що встановлено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у сумі 1656571,67грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення пені, суд відмовив в цій частині позовних вимог, оскільки позивачем неналежним чином були виконанні умови договору щодо своєчасного та повного надання відповідачу документів згідно п.5.1. договорів №ТД1007 від 13.10.2015р. та №ТД1032 від 15.10.2015р., які є підставою для настання терміну оплати за поставлений товар, відсутність обґрунтованого періоду нарахування пені, не визначено дати, з якої позивач вважає обов'язок відповідача оплатити товар таким, що настав, не визначено дати, з якої позивач вважає розпочатим перебіг прострочення відповідача,
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати повністю та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано умови п.5.1 обох договорів, які передбачають виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату повної вартості прийнятого товару лише за умови належного виконання позивачем свого обов'язку щодо надання певного переліку документів.
Тобто, на думку скаржника, обґрунтовано встановивши факт неналежного виконання позивачем умов обох договорів в частині своєчасного та повного надання відповідачу обумовлених сторонами документів (фактично позивачем не було надано відповідачу документів, передбачених в підпунктах «а», «г», «е» обох договорів) суд помилково, всупереч наявним в матеріалах справи доказам, дійшов висновку про те, що у відповідача настав строк та виник обов'язок сплатити позивачу повну вартість отриманого товару, що в свою чергу, стало підставою помилкового задоволення позову в частині стягнення суми основного зобов'язання.
Апелянт вважає, що оскільки позивачем неналежним чином були виконані умови договору щодо надання документів згідно п.5.1 договорів, отже на момент подання позовної заяви до суду, права позивача не було порушено.
До того ж, скаржник наголошує, що в ході судового розгляду позивачем було надано до суду та направлено у поштовому відправленні на адресу відповідача документи, передбачені п.5.1 обох договорів, при цьому, надані податкові накладні №34/2 та №35/2 мають дефект форми у обов'язкових реквізитах.
В судових засіданнях представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати оскаржене рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, представник позивача та керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЛАТОМИР-КОЛОС» просили винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнувши з відповідача заявлену пеню.
Відповідно до вимог ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду, 13.10.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТОМИР-КОЛОС" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ДЕЛЬТА ВІЛМАР" (Покупець) було укладено договір поставки №ТД1007 (далі договір-1), за яким Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити соняшник врожаю 2015р. українського походження.
Відповідно до п.п.2.1, 3.1 договору-1, кількість товару, що підлягає постачанню за договором складає 211,220тон. Термін поставки у строк з 13.10.2015р. по 20.10.2015р.
Відповідно до п.4.1. договору-1, ціна за одну тону складає 7041,67грн. плюс ПДВ 20% - 1408,33грн. Загальна вартість договору 1784809,84грн.
Також, 15.10.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТОМИР-КОЛОС" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ДЕЛЬТА ВІЛМАР" (Покупець) було укладено договір поставки №ТД1032 (далі договір-2), за яким Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити соняшник врожаю 2015р. українського походження.
Згідно п.п.2.1., 3.1. договору-2, кількість товару, що підлягає постачанню за договором складає 28,800тон. Термін поставки у строк з 15.10.2015р. по 22.10.2015р.
Відповідно до п.4.1. договору-2, ціна за одну тону складає 7041,67грн. плюс ПДВ 20% - 1408,33грн. Загальна вартість договору 243360,12грн.
Відповідно до п.5.1 обох договорів, (які є ідентичними), покупець здійснює оплату повної вартості прийнятого товару Постачальника протягом 3-х банківських днів за днем після отримання Покупцем товару за якістю і кількістю в місці поставки, а також отримання:
факсової або сканованої копії рахунку-фактури Постачальника, в якому зазначені реквізити, оригіналів транспортних накладних,
факсової або сканованої копії видаткової накладної,
факсової або сканованої копії видаткової накладної, виданої виробником товару,
податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України,
факсової або сканованої копії податкової накладної на товар, виданої виробником товару,
факсової або сканованої копії акту приймання - передачі товару, підписаного виробником товару та Постачальником,
факсової або сканованої копії акту перерахунку ціни партії товару.
У випадку ненадання Постачальником усіх документів Покупець має право, на власний вибір, або оплатити товар без таких документів, або відмовитися від оплати товару, з покладенням всіх понесених витрат на Постачальника.
Відповідно до п.7.3. договорів-1 та 2, у випадку прострочення оплати товару Покупцем понад строку, вказаного в п.5.1. договору (за винятком випадків, коли затримка оплати викликана неналежним виконанням зобов'язань Постачальником), Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості договору.
Пунктами 8.1 договорів-1 та 2 встановлено, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №ТД1007 від 13.10.2015р., позивач поставив відповідачу соняшник українського походження врожаю 2015р. у кількості 211,220 тон на загальну суму 1745779,38грн., а на виконання умов договору №ТД1032 від 15.10.2015р. він поставив відповідачу соняшник українського походження врожаю 2015р. у кількості 28,800тон на загальну суму 242106,62грн., що підтверджується видатковими накладними №24 від 15.10.15р., на суму 107 048,32 грн. та №23 від 13.10.2015р. на суму 183 914,91 грн. (а.с.27), №25 від 15.10.2015 року на суму 40 351,10 грн., а також товарно-транспортними накладними, актами №2 та №3, підписаними постачальником, отримувачем та виробником, та скріпленими відбитками печаток підприємств (а.с.23-24).
Позивач зазначав, що на виконання п.5.1. договорів 1 та 2 ним направлено відповідачу перелік документів згідно п.5.1. договорів 1 та 2, однак зазначені обставини не підтверджуються матеріалами справи.
Поставлений товар був прийнятий відповідачем на загальну суму 1987886,00грн., що не заперечується сторонами.
В свою чергу, відповідач за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 20% вартості товару, а саме 22.10.2015р. - 40351,10грн. (часткова сплата за соняшник за рахунком №25 від 15.10.2015р.), 183914,91грн. (часткова сплата за соняшник за рахунком №23 від 15.10.2015р.) та 107048,32грн. (часткова сплата за соняшник за рахунком №24 від 15.10.2015р.) всього на загальну суму 331314,33грн.
26.10.2015р. позивачем направлено відповідачу претензію про сплату заборгованості у сумі 1656571,67грн., однак станом на 06.11.2015р. заборгованість відповідачем не погашена, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню за 22 дні у сумі 202817,00грн.
Вищенаведене і стало підставою для звернення ТОВ «ЗЛАТОМИР-КОЛОС» до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» заборгованості за договорами поставки №ТД1007 від 13.10.2015р. та №ТД1032 від 15.10.2015р. у сумі 1859388,67грн. у тому числі 1656571,67грн. основного боргу, 202817,00грн. пені.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що на підставі видаткових накладних та актів №2 та №3 позивачем поставлено відповідачу товар на суму 1987886,00грн., що не заперечується сторонами.
В свою чергу, відповідач за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 20% вартості товару, а саме 22.10.2015р. - 40351,10грн. (часткова сплата за соняшник за рахунком №25 від 15.10.2015р.), 183914,91грн. (часткова сплата за соняшник за рахунком №23 від 15.10.2015р.) та 107048,32грн. (часткова сплата за соняшник за рахунком №24 від 15.10.2015р.), всього на загальну суму 331314,33грн..
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, з чим погоджується колегія суддів, про те, що за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 1 656 571,67 грн..
Доводи апелянта про ненастання строку оплати з урахуванням положень п.5.1 договорів, а тому, відповідно - відсутності обов'язку сплатити за поставлений товар, судова колегія відхиляє, виходячи з наступного.
Згідно з статтями 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, за статтею 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 526 цього Кодексу встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.
Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, за положеннями статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов'язок доведення належними та допустимими доказами обставин, на які вони посилаються у підтвердження своїх вимог та заперечень.
Судова колегія зазначає, що матеріалами справи не підтверджується направлення позивачем відповідачу пакету документів, передбаченого п.5.1 договорів, саме 15.10.2015 року та 16.10.2015 року, оскільки зі скріншотів екрану, на яких відображені електронні листи ТОВ «Златомир Колос», направлені ОСОБА_1, не вбачається яке саме вкладення додане до вказаних листів. Отже, направлення пакету документів відповідно до п.5.1 договорів 15.10.2015 року та 16.10.2015 року не підтверджується матеріалами справи.
Водночас, доводи апелянта про ненастання строку оплати спростовуються наступним.
Згідно статті 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 666 цього Кодексу передбачено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994 року господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення.
Судом встановлено належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки товару, що підтверджено документами, складеними відповідно до зазначених положень, а саме видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.
Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів (пункти 2.4 та 2.15 вказаного Положення).
Посилаючись на ненастання моменту оплати товару за умовами договору з огляду на відсутність доказів надання позивачем необхідних документів відповідно до п.5.1 договору, відповідач залишив поза увагою, що загальний порядок прийняття товару передбачає здійснення прийняття товару та його оплати на підставі визначених сторонами товаросупровідних документів.
При цьому, відповідачем не надано жодного акту щодо відсутності необхідних товаросупровідних документів при прийнятті товару.
Крім того, відповідно до приписів п.5.1 договорів, у випадку ненадання Постачальником усіх документів Покупець має право, на власний вибір, або оплатити товар без таких документів, або відмовитися від оплати товару, з покладенням всіх понесених витрат на Постачальника.
Однак, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про незгоду покупця оплачувати товар з підстав ненадання необхідних документів.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України покладено на відповідача обов'язок довести зазначені обставини справи, натомість відповідач не надав жодних доказів неналежного виконання позивачем зобов'язання по поставці товару.
Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, а апелянтом не спростовано, що наявні у матеріалах справи документи є первинними документами бухгалтерського обліку, належними та допустимими письмовими доказами, що підтверджують існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин, одержання за видатковими накладними товару уповноваженим представником відповідача. Відповідний висновок суду скаржником не спростовано, а його доводи не підтверджені наявними матеріалами справи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові від 04 червня 2013 року у справі № 5011-13/18854-2012.
Судова колегія приймає також до уваги той факт, що відповідачем взагалі не оспорюється факт здійснення позивачем поставки і заперечення відповідача щодо суми боргу за отриманий товар також відсутні.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог про стягнення пені, оскільки, як вірно було зазначено судом, неможливо встановити, з якої саме дати почалось прострочення боржника, адже точна дата направлення позивачем відповідачу пакету документів відповідно до п.5.1 договорів - невідома. Таким чином, виявляється неможливою перевірка розрахунку позивача, оскільки невідомий період, за який слід нараховувати пеню.
За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись ст.99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 14 січня 2016 року по справі №916/4687/15 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 14.03.2016 року
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя В.А. Лисенко
Суддя Н.В. Ліпчанська