"09" березня 2016 р.Справа № 916/4176/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів Діброви Г.І., Колоколова С.І.;
при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.;
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк”, Одеська область, м. Іллічівськ
на рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2016 року
у справі № 916/4176/14
за позовом Приватного акціонерного товариства „Великолепетиський маслозавод”, Херсонська область, смт. Велика Лепетиха
до Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк”, Одеська область, м. Іллічівськ
про зобов'язання вчинити певні дії та визнання договору іпотеки таким, що припинився,
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2014 року у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства „Великолепетиський маслозавод”, Херсонська область, смт. Велика Лепетуха (Далі - ПрАТ „Великолепетиський маслозавод”) до Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк”, Одеська область, м. Іллічівськ (Далі - ПАТ „Марфін Банк”) про визнання Договору іпотеки таким, що припинився та зобов'язання здійснити певні дії було відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 року, апеляційна скарга ПрАТ „Великолепетиський маслозавод” залишена без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2015 року касаційна скарга ПрАТ „Великолепетиський маслозавод” задоволена частково, рішення господарського суду Одеської області від 15.12.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 року у справі №916/4176/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.2016 року позовні вимоги ПрАТ „Великолепетиський маслозавод” задоволені в повному обсязі. Суд визнав такою, що припинилась іпотеку, яка виникла на підставі Договору іпотеки №б/н від 11.03.2005 року, укладеного між ВАТ "Великолепетиський маслозавод" (правонаступником якого є ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" 74500, Херсонська обл., Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха, вул. Дімітрова, 50 код ЄДРЮОФОП 00447505) та Акціонерним банком “Приватінвест” (правонаступником якого є ВАТ “Морський транспортний банк”, в подальшому публічне акціонерне товариство "Марфін банк", 68003, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28, код ЄДРЮОФОП 21650966) та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку 1483100, дата державної реєстрації 12.03.2005 року. Крім того, суд зобов'язав ПАТ "Марфін банк" здійснити в Реєстраційній службі Великолепетиського районного управління юстиції Херсонської області державну реєстрацію припинення іпотеки зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про іпотеку 1483100, дата державної реєстрації 12.03.2005 року та стягнув з ПАТ "Марфін банк" на користь ПрАТ „Великолепетиський маслозавод” 2 463,00 грн. судового збору.
Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що на виконання вказівок Вищого господарського суду України, що викладені в постанові від 03.06.2015 року у справі № 916/4176/14, було досліджено той факт, що відповідачем по даній справі було стягнуто з ФОП ОСОБА_1 573 900, 68 грн., які вона отримала від ВАТ "Великолепетиський маслозавод" саме в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 03/132-К відповідно до ухвали господарського суду Херсонської області від 11.08.2009 року у справі № 12/73-Б-08, а отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погоджуючись із винесеним рішенням, ПАТ "Марфін банк" звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" відмовити в повному обсязі.
Скаржник вважає, що рішення є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" не є стороною угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006 року, а згідно статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона отримала на виконання недійсного правочину.
Крім того, скаржник вважає безпідставними посилання на належне виконання обов'язку за кредитним Договором позивачем новому кредитору - ФОП ОСОБА_1, до якої перейшли права первісного кредитора на підставі угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.06.2006 року.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року було порушено апеляційне провадження у справі та призначено розгляд апеляційної скарги на 02.03.2016 року.
15.02.2016 року від представника ПАТ „Марфін Банк” надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 року клопотання ПАТ „Марфін Банк” про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено та доручено Суворовському районному суду міста Херсона забезпечити проведення судового засідання у справі № 916/4176/14, розгляд якої призначено на 02.03.2016 року об 11:30, в режимі відеоконференції в приміщенні Суворовського районного суду міста Херсона.
23.02.2016 року через відділ діловодства суду від представника ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
У судове засідання 02.03.2016 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, з'явились представники сторін. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а представники позивача в свою чергу заперечували проти її задоволення, посилаючись на відзив.
Ухвалою від 02.03.2016 року розгляд справи було відкладено на 09.03.2016 року з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, з урахуванням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
У судове засідання 09.03.2016 року представники сторін не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. За таких обставин, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2005 року між АБ “Приватінвест” (правонаступник якого є ВАТ Морський транспортний банк”, в подальшому ПАТ “Марфін банк”) та ВАТ “Великолепетиський маслозавод” (правонаступником якого є ПрАТ “Великолепетиський маслозавод”) було укладено кредитний Договір №03/132-К,
Згідно пунктів 1.1., 1.2., 1.3. Кредитного Договору, Банк відкрив ВАТ “Великолепетиський маслозавод” кредитну лінію у сумі 500000 грн. на поповнення обігових коштів з кінцевим строком повернення кредиту 01.03.2006 року.
В забезпечення своєчасного виконання договірних зобов'язань по кредитному договору сторонами було укладено Договір застави майна №03/132-1з від 05.03.2005 року, згідно якого ВАТ “Великолепетиський маслозавод” передав у заставу належне йому на праві власності виробниче обладнання та іпотеку згідно Договору іпотеки від 02.03.2005 року нерухоме майно (комплекс, будівлі, споруди), що знаходяться за адресою Херсонська обл., Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха, вул. Дімітрова, 50.
На договорі іпотеки від 11.03.2005 року, укладеного між сторонами, згідно з відміткою державного нотаріуса Великолепетиської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 було накладено заборону на відчуження іпотечного майна.
За вказаним кредитним Договором було укладено Договір поруки №03/13.2-2П від 02.03.2005 року з ОСОБА_3, за яким останній виступив майновим поручителем перед Банком за виконання ВАТ “Великолепетиський маслозавод” своїх обов'язків за кредитним договором.
05.03.2005 року в забезпечення зазначеного кредитного договору Банком було укладено з ОСОБА_3 Договір застави рухомого майна №03/132-Зз, яке належало останньому на праві власності.
Проте, ВАТ “Великолепетиський маслозавод” не виконало свої зобов'язання за кредитним Договором у строк до 01.03.2006 року, не повернувши кредит та відсотки за користування ним, що стало підставою для подання позову ВАТ “МТБ” у Великолепетиський районний суд Херсонської області з проханням стягнути солідарно ВАТ “Великолепетиський маслозавод” та ОСОБА_3 суму боргу 573 900,68 грн.
Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 року у справі №2-367/2006 позов ВАТ “Морський транспортний банк” задоволено та стягнуто солідарно з ВАТ “Великолепетиський маслозавод” та ОСОБА_3 на користь Банку 556 033,97 грн. заборгованості за кредитом, 16 136,71 витрат на охорону об'єктів іпотеки і застави та судові витрати 1 730,00 грн., всього 573 900,68 грн. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 20.07.2006 року дане рішення залишено в силі.
21.09.2006 року між ВАТ “Морський транспортний банк” (правонаступником якого є ПАТ “Марфінбанк”) та ФОП ОСОБА_1 був укладений Договір про переведення боргу та відступлення права вимоги, відповідно до умов якого остання приймає на себе фінансові зобов'язання за Кредитним договором №03/132-К, укладеним між Банком та ВАТ “Великолепетиський маслозавод”, які згідно рішення Великолепетиського районного суду від 29.05.2006 року повинна сплатити Банку - 573 900,68 грн.
21.09.2006 року ФОП ОСОБА_1 (новий Боржник) перерахувала Банку 573 900,68 грн. платіжним дорученням №6, зазначивши призначення платежу “плата згідно угоди про переведення боргу від 21.09.2006р. без ПДВ”, а Банк (первісний кредитор) передав ФОП ОСОБА_1 відповідні документи, з яких випливає право вимоги, а саме: кредитний договір 03/132-К, договори іпотеки та застави.
Однак, рішенням господарського суду Херсонської області від 21.09.2010 року у справі № 14/202-ПД-09 визнано недійсною угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги, укладену 21.09.2006 року між ВАТ “Морський транспортний банк” та ФОП ОСОБА_1
Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.06.2011 року по справі №5024/859/2011, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011 року, з Банку стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 573 900,68 грн. сплачених останньою за Договором про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006 року. Дане судове рішення виконане відповідачем 12.04.2012 року, що підтверджуються наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією меморіального ордеру №19-67 від 12.04.2012 року.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 року по справі № 5024/93/2012 стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ “Марфінбанк” 573 900,68 грн. безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 573 900,68 грн., які вона отримала від ВАТ "Великолепетиський маслозавод" в рахунок погашення боргу за кредитним Договором №03/132-К відповідно до ухвали господарського суду Херсонської області від 11.08.2009 у справі №12/73-Б-08.
ПрАТ “Великолепетиський маслозавод” вважає свої зобов'язання перед Банком, які виникли на підставі Кредитного договору №03/132-К від 02.03.2005 року припиненими згідно зі ст.599 ЦК України та надіслав на адресу Банку листи від 11.02.2014 року (вих. №11-02/2014ю) та від 11.08.2014 року (вих. №11-02/2014ю) з проханням здійснити заходи щодо державної реєстрації припинення іпотеки (обтяження).
Проте, вказані прохання ПрАТ “Великолепетиський маслозавод” були залишені Банком без задоволення, що і стало підставою для звернення ПрАТ “Великолепетиський маслозавод” до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій він просив суд: визнати такою, що припинилась іпотеку, яка виникла на підставі Договору іпотеки №б/н від 11.03.2005 року укладеного між ВАТ "Великолепетиський маслозавод" (правонаступником якого є ПрАТ "Великолепетиський маслозавод"), вул. Дімітрова, 50, смт. Велика Лепетиха, Херсонська область та Акціонерним банком “Приватінвест” (правонаступником якого є ВАТ “Морський транспортний банк”, в подальшому ПАТ “Марфін банк”); зобов'язати ПАТ “Марфін банк” здійснити в Реєстраційній службі Великолепетиського районного управління юстиції Херсонської області державну реєстрацію припинення іпотеки зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про іпотеку 1483100, дата державної реєстрації 12.03.2005 року.
Згідно статтей 202, 205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з ч.5 ст.3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
За ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
Відповідно до ч.9 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів. Реєстрація припинення іпотеки за заявою іпотекодавця законодавством не передбачена.
За ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Апеляційною інстанцією не приймаються до уваги посилання апелянта про те, що ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" не є стороною угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006 року, а згідно статті 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона отримала на виконання недійсного правочину, та на безпідставність посилання на належне виконання обов'язку за кредитним Договором позивачем новому кредитору - ФОП ОСОБА_4, до якого перейшли права первісного кредитора на підставі угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.06.2006 року, з огляду на наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" належним чином виконано свій обов'язок за кредитним договором новому кредитору - ФОП ОСОБА_1, до якої перейшли права первісного кредитора на підставі угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006 року, що підтверджується ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.08.2009 року у справі №12/73-Б-08 (з урахування ухвали господарського суду Херсонської області про виправлення описки від 28.08.2009 року у справі №12/73-Б-08), якою було погашено кредиторські вимоги ФОП ОСОБА_1 до ВАТ "Великолепетиський маслозавод" на суму у розмірі 573 900, 68 грн.
Крім того, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 року у справі №5024/93/2012 стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ "Марфін Банк" безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 573 900, 68 грн., які вона отримала від ВАТ "Великолепетиський маслозавод" в рахунок погашення боргу за кредитним договором №03/132-К відповідно до ухвали господарського суду Херсонської області від 11.08.2009 року у справі № 12/73-Б-08, у зв'язку з чим, іпотека, яка виникла на підставі Договору іпотеки №б/н від 11.03.2005 року укладеного між ВАТ "Великолепетиський маслозавод" та Акціонерним банком “Приватінвест” - є припиненою.
В даній постанові Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 року у справі №5024/93/2012 встановлено, що Банк втратив право вимоги до позивача, оскільки його кредиторські вимоги на суму 573 900,68 грн. не були визначені господарським судом з підстав, викладених в ухвалі від 11.08.2009 року у справі №12/73-Б-08, а саме у зв'язку з відступленням права вимоги цих коштів ФОП ОСОБА_1
В частині 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 573 900,68 грн., які вона отримала від ВАТ "Великолепетиський маслозавод" саме в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 03/132-К відповідно до ухвали господарського суду Херсонської області від 11.08.2009 року у справі № 12/73-Б-08.
За таких обставин судом першої інстанції позовні вимоги позивача про визнання Договору іпотеки таким, що припинився та зобов'язання ПАТ "Марфін банк" здійснити в Реєстраційній службі Великолепетиського районного управління юстиції Херсонської області державну реєстрацію припинення іпотеки задоволені правомірно, норми чинного законодавства застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк”, Одеська область, м. Іллічівськ слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2016 року у даній справі - без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-103; 105; Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк”, Одеська область, м. Іллічівськ на рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2016 року по справі № 916/4176/14 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2016 року по справі № 916/4176/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
ОСОБА_5