"10" березня 2016 р.Справа № 916/1632/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Головея В.М., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.
за участю представників учасників процесу:
від позивача - Максименка Ю.Ф. -директора /довідка з ЄДРПОУ-а.с.17/, паспорт серія НОМЕР_1 , дата видачі : 19.07.01р.;
від відповідача - Дідка Н.П., довіреність № 350/3044/1238/пс, дата видачі: 08.06.15р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_2 , м. Одеса
та Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М", м. Київ
на рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2015 року
по справі № 916/1632/15
за позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М"
до Військової частини НОМЕР_2
про стягнення 65 603,36 грн.,
/розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції, повна відеофіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/.
встановив:
У квітні 2015р. Мале приватне підприємство (далі по тексту - МПП) "Фірма "Альфа-М" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі по тексту - ВЧ НОМЕР_2 ) з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог /а.с. 40-41/ про стягнення 65603,36 грн., з яких 55249,17 грн. - інфляційних втрат за період з 1.04.14р. по 3004.15р., 2887,18 грн. - 3% річних за період з 4.03.11р. по 31.04.11р. та з1.04.14р. по 30.04.15р., 7467,01 - пені за період з 1.04.14р. по 30.04.15р.. Крім того позивач просив стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору у розмірі 1827грн.
Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 629, ЦК України, ст.ст. 175, 217, 232 ГК України та умовами мирової угоди за № 27 від 25.05.2007р. з урахуванням змін та доповнень згідно додатку № 1 від 15.09.2010р. мотивовані неналежним виконанням умов мирової угоди та несплатою основного боргу за договором №284 від 29.05.03р., стягнутого постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.14р. в справі №916/1267/14.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2015р. (суддя Цісельський О.В.) позовні вимоги МПП "Фірма "Альфа-М" задоволено частково, стягнуто з ВЧ НОМЕР_2 на користь позивача 29599,44грн. інфляційних втрат, 1 451,27грн. 3% річних, 864,72 грн. витрат на оплату судового збору. В іншій частині позову , яка складається з 7467,01грн. пені, 25649,73грн. інфляційних та 1435,91грн. 3% річних, відмовлено щодо пені, оскільки суд встановив, що пеня за неналежне виконання договору, заявлена в межах річного строку позовної давності, обумовленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, вже була стягнута вищевказаною постановою Одеського апеляційного суду, а щодо інфляційних та річних відсотків через їх помилкове нарахування на суму основного боргу, збільшеного на індекс інфляції.
Не погоджуючись з висновками місцевого господарського суду МПП "Фірма "Альфа-М" і ВЧА2171 звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
МПП "Фірма "Альфа-М" просить скасувати оскаржене рішення господарського суду Одеської області та прийняти нове рішення щодо задоволення позовних вимог, оскільки судом неповно та не всебічно досліджені обставини справи та неправильно застосовано нормативні акти та положення договору щодо нарахування інфляційних втрат та пені, внаслідок чого суд прийшов до помилкових висновків. Скаржник зазначає, що методологія розрахунків інфляційних та річних відсотків, застосована судом першої інстанції, суперечить законодавчо визначеній методології та приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також скаржник не погоджується з висновком місцевого суду щодо вірного періоду нарахування 3% річних та вважає помилковою відмову в задоволені цієї вимоги щодо періодів з 04.03.2011р. до 31.03.2011р. та з 01.04.2013р. по 01.04.2014р..
Крім того, позивач вважає невірним застосування судом приписів п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, як підстави для відмови в задоволенні вимоги про стягнення пені, тому що предметом позову в даній справі є не пеня за прострочення грошових зобов'язань за договором №284 від 29.05.2013р., а пеня за прострочення грошових зобов'язань за мировою угодою за №27 від 25.05.2007р..
ВЧ НОМЕР_2 також не погоджується з оскаржуваним рішенням господарського суду Одеської області, вважає його незаконним, необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції не було застосовано ст. 62 ГПК України і не відмовлено в прийняті позову, тому що рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2014р. по справі №916/1267/14 вже стягнуто на користь позивача заборгованість за виконані МПП "Фірма "Альфа-М" технічні роботи. Крім того, скаржник вважає, що укладена між сторонами мирова угода, яка судом не затверджена, не може вважатись мировою угодою в розумінні ст. 78, 121 ГПК України, у зв'язку з чим посилання суду першої інстанції на мирову угоду між сторонами є безпідставними.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заслухавши представників сторін, судова колегія прийшла до наступних висновків.
Як свідчать матеріали справи та встановлено чинною Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р. у справі №916/1267/14, в період з 2004р. по 2006р. на виконання укладеного між Військовою частиною НОМЕР_3 /правонаступником якої згідно Директиви Міністра оборони України від 20.11.2004р. № Д-312/1/027 стала ВЧ НОМЕР_4 , правонаступником якої згідно директиви Командувача ПС ЗСУ від 7.08.2006р. №350/106/1/04 є ВЧ НОМЕР_2 / та МПП "Фірма "Альфа-М" договору №284 від 29.05.2003р. та додаткових угод № 1 від 22.07.2004р., № 2 від 20.05.2005р., № 3 від 30.11.2005р., МПП "Фірма "Альфа-М" було виконане технічне обслуговування внутрішніх станцій зв'язку (систем зв'язку) ВЧ НОМЕР_3 , що підтверджується актами виконаного технічного обслуговування і визнається ВЧ НОМЕР_2 .
25.05.2007р. між сторонами по справі було укладено мирову угоду за №27 про реструктуризацію заборгованості з урахуванням збільшення боргу за рахунок індексу інфляції та трьох відсотків річних станом на 28.02.2007р.. За умовами мирової угоди зобов'язання по погашенню боргу становлять 44701,64грн. /п.1.1, а.с. 12/.
Відповідно до п. 2.1. мирової угоди Військова частина НОМЕР_2 самостійно без пред'явлення рахунку перераховує на поточний рахунок МПП "Фірма "Альфа-М" суму боргу не пізніше 30.11.2007р. з урахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2007р. до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100% згідно п. 2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Пунктом 3.1. мирової угоди встановлено, що МПП "Фірма "Альфа-М" відмовляється від примусового стягнення боргу з Військової частини НОМЕР_2 з дня набрання чинності цієї мирової угоди та до 01.12.2007р., від нарахування пені, нарахованої за 2004-2006р.р. та до 01.12.2007р., від компенсації збитків від неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованої до 01.12.2007р., яку боржник згідно ст.ст. 22, 611, 623, 624 ЦК України зобов'язаний компенсувати.
За п.4.1 мирової угоди №27 від 25.05.2007р. при порушенні строків платежів Військова Частина НОМЕР_2 самостійно нараховує та сплачує одночасно з сумою платежу пеню у розмірі 1 облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до дня погашення заборгованості від суми простроченого платежу.
За п. 7.2 мирової угоди, з моменту набрання чинності цієї мирової угоди втрачають чинність зобов'язання сторін за договором №284 від 29.05.2003р. та додатковими угодами №1, №2, №3 до цього договору, та за актами виконаного технічного обслуговування№24/12, №5/12, №3/6.
15.09.2010р. між сторонами по справі було укладено додаток №1 до мирової угоди №27 від 25.05.2007р. (а.с.13), яким п. 2.1 мирової угоди викладено у новій редакції: Військова частина НОМЕР_2 самостійно без пред'явлення рахунку перераховує на поточний рахунок МПП "Фірма "Альфа-М" суму боргу не пізніше 03.03.2011р. з урахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2007р. до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100% згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Вказаним додатком викладено також у новій редакції п. 3.1: МПП "Фірма "Альфа-М" відмовляється від примусового стягнення боргу з Військової частини НОМЕР_2 з дня набрання чинності цієї мирової угоди та до 01.04.2011р., від нарахування пені, нарахованої за 2004-2006р.р. та до 01.04.2011р., від компенсації збитків від неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованої до 01.04.2011р., яку боржник згідно ст.ст. 22, 611, 623, 624 ЦК України зобов'язаний компенсувати.
Разом з тим, в порушення взятих на себе зобов'язань, ВЧ НОМЕР_2 у визначений мировою угодою строк і по цей час заборгованість не погасила. Зазначені факти, як і визначення правової природи мирової угоди новацією договору №284 від 29.05.2003р., яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, встановлені судом в іншій справі і новому доведенню не підлягають в силу положень ст.35 ГПК України. Крім того, судом встановлено, що прострочення виконання зобов'язання почалося 4.03.11р..
Вищезазначеною постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі №916/1267/14 з ВЧ НОМЕР_2 на користь МПП “Фірма “Альфа-М” стягнуто 44701,64грн. основної заборгованості, 3073,39 грн., - пеня за період з 29.03.13р. по 28.03.14р., 38728,16 грн. втрат від інфляції за період з1.03.-7р. по 31.03.14р., 2678,43грн. 3% річних за період з 1.04.11р. по 31.03.14р., 818,79грн. витрат пов'язаних із забезпеченням представника позивача до судового засідання та 1783,58грн. судового збору.
З огляду на, те що ВЧ НОМЕР_2 не виконала постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р. у справі №916/1267/14 та у зв'язку зі збільшенням періоду прострочки виконання зобов'язань за мировою угодою МПП “Фірма “Альфа-М” звернулось до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу з посиланням на постанову Верховного суду України від 04.07.2011р. по справі №13/210/10.
Колегія суддів також вважає вірними посилання місцевого суду на лист ВСУ №62-97 від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права”, які визначають розрахунок індексу інфляції саме від суми основного боргу, а не з суми основного боргу з помісячним збільшенням на індекс інфляції, у зв'язку з чим позивачем зроблено помилку при здійсненні розрахунку своїх інфляційних втрат. Судом здійснено самостійний розрахунок, за яким загальна сума інфляційних збитків складає 29599,44грн., що відповідає вимогам чинного законодавства і рішення в частині стягнення інфляційних відсотків є законним та обгрунтованим.
Суд першої інстанції, вірно встановив, що право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати.
При визначені суми 3% річних місцевий господарський суд вірно визначив, що за період з 1.04.11р. по 31.03.14р. ці відсотки стягнуто у справі №916/1267/14 і той факт, що позивач не вірно обрахував суму цих відсотків в тій справі не змінює періоду, за який їх вже було стягнуто. Судом також вірно визначено розмір 3% річних за період з 1.04.14р. по 30.04.15р. в сумі 1451,27грн.. Одначе, розглядаючи цю вимогу, суд не визначив з якої підстави ним відмовлено у стягнені 3% річних за період з 4.03.11р. по 31.03.11р. на суму 102,59грн., оскільки даний період не був предметом розгляду у справі №916/1267/14. Між тим, 3% річних за цей період підлягають стягненню на підставі ст.625 ЦК України. Таким чином, загальний розмір 3% річних, що підлягають стягненню, становить 1553,86грн./1451,27+102,59грн./.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення пені місцевий суд зазначив, що пеня за неналежне виконання договору, заявлена в межах річного строку позовної давності, обумовленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, вже була стягнута вищевказаною постановою Одеського апеляційного суду у справі №916/1267/14.
Судова колегія не погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на те , що у справі №916/1267/14 стягнуто пеню за період з 29.03.13р. по 28.03.14р., що передує періоду нарахування пені в даній справі. П..п.4.1 мирової угоди за №27 від 25.05.2007р. визначено, що пеня сплачується у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу до дня погашення заборгованості. Тобто сторонами визначено, що встановлений п.6 ст.232 ГПК України шестимісячний період нарахування пені не застосовується. Суд помилково послався на приписи ст.258 ЦК України, оскільки відповідно до п.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а такої заяви ВЧ НОМЕР_2 не подавала.
Таким чином, пеня, яка заявлена позивачем за період з 01.04.2014р. по 30.04.2015р., підлягає стягненню. В той же час, позивачем при розрахунку пені допущено помилку та щодо 3.03.15р. застосовано підвищену облікову ставку НБУ, яку встановлено з 4.03.15р., тому обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню, є 7224,52грн. /розрахунок приєднано до матеріалів справи/.
Оцінюючи доводи, викладені в апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_2 , судова колегія зазначає наступне.
Доводи щодо безпідставного посилання суду першої інстанції на укладену між сторонами мирову угоду, яка на думку скаржника, не є мировою угодою у розумінні ст.ст. 78,121 ГПК України, бо не була затверджена судом, не стосуються даної справи, оскільки правова оцінка даної угоди надана в постанові Одеського господарського апеляційного суду у справі №916/1267/14, яка має преюдиціне значення для даного спору.
Також ВЧ зазначала, що місцевим судом було порушено ст. 62 ГПК України і не відмовлено в прийняті позову, тому що вищезазначеною постановою у справі №916/1267/14 вже стягнуто на користь позивача заборгованість за виконані МПП "Фірма "Альфа-М" технічні роботи. Такі твердження скаржника є хибними, з огляду на те, що предмети спору в даних справах не співпадають, а тому й стверджувати про порушення судом приписів п. 2 ст. 62 ГПК України не має підстав.
За таких обставин, у задоволенні апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_2 судова колегія відмовляє в повному обсязі, а апеляційна скарга МПП "Фірма "Альфа-М" підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
1. В задоволенні апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_2 відмовити. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2015р. у справі №916/1632/15 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Позов Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" 29599,44грн., на які збільшився борг внаслідок інфляції, 1553,86грн. 3% річних, 7224,52 грн. пені та 1068,79 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову.”
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" 223,07грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 12.03.16р.
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя В.М. Головей
Суддя М.С. Петров