"10" березня 2016 р. Справа № 922/6063/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.,
при секретарі Євтушенко Є.В.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність від 10.11.2015 р. б/н;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 14.12..2015 р. б/н;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну відповідача (вх. № 115Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 22 грудня 2015 року у справі № 922/6063/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт-Схід", смт. Пісочин Харківського району Харківської області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра", м. Вовчанськ Харківської області,
про стягнення коштів,
У листопаді 2015 року ТОВ "Укравіт-Схід" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Деметра", в якій (з урахуванням зменшення позовних вимог) просить стягнути 983557,69 грн. основного боргу, 30% річних в сумі 590134,60 грн. та 50% штрафу в сумі 491778,84 грн., з посиланням на порушення відповідачем зобов'язань по договору поставки на умовах товарного кредиту № 250402 від 25.04.2013 р.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2015 р. у справі № 922/6063/15 (суддя Присяжнюк О.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача 983557,69 грн. основного боргу, 30% річних в сумі 590134,60 грн., 50% штрафу в сумі 491778,84 грн. та 30982,07 грн. судового збору за подання позовної заяви.
Відповідач в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до апеляційної скарги (вх. № 1370 від 04.02.2016 р.) просить рішення суду першої інстанції скасувати в повному обсязі. Вважає передчасною вимогу про стягнення коштів на підставі п. 3.4 договору поставки на умовах товарного кредиту № 250402 від 25.04.2013 р., у зв'язку зі зміною курсу гривні по відношенню до долару США, оскільки право на стягнення коштів, у зв'язку зі зміною курсу гривні по відношенню до долару США виникне лише після сплати відповідачем основного боргу та буде визначатись, виходячи з курсу долару США станом на момент зарахування коштів на рахунок позивача. Надає висновок ТОВ “АФ “ФАКТОР-АУДИТ” від 04.02.2016 р. № 11/16-ФА про неможливість проведення розрахунків за отриманий товар, з врахуванням вимог п. 3.4 договору поставки на умовах товарного кредиту № 250402 від 25.04.2013 р., який долучено до матеріалів справи. Зазначає про здійснення позивачем розрахунку штрафних санкцій та 30% річних з порушенням п. 1.1 договору № 250402 від 25.04.2013 р. та, з посиланням на приписи ст. 258 Цивільного кодексу України, заявляє клопотання про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафу, оскільки право позивача порушено з 01.10.2013 р., а з позовом до суду позивач звернувся лише в листопаді 2015 р.
Крім того, 02.02.2016 р. за вх. № 1295 представник відповідача звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі № 922/6063/15 до вирішення пов'язаної з нею справи № 922/209/16.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 04.02.2016 р.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 р., з метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, відкладено розгляд справи на 23.02.2016 р. та ухвалою від 23.02.2016 р. на підставі клопотання відповідача розгляд справи відкладався на 10.03.2016 р.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 1263 від 02.02.2016 р.) не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. З посиланням на п. 3.4 договору поставки на умовах товарного кредиту № 250402 від 25.04.2013 р., зазначає, що згідно додатків № 1-12 (Специфікацій) до цього договору, сума боргу еквівалентна 42394,73 доларів США, а станом на 15.05.2015 р. становить 983557,69 грн. по курсу ПуАТ “Фідобанк” (23,2 грн. за 1 доларів США).
Представник позивача в судовому засіданні 10.03.2016 р. надав розрахунок 30% річних (вх. № 2599 від 09.03.2016 р.), в якому просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення 30% річних та стягнути з відповідача 435845,14 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні 10.03.2016 р. підтримав апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги в повному обсязі, просив задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі № 922/6063/15 до вирішення пов'язаної з нею справи № 922/209/16.
Розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справою № 922/209/16 , а також враховуючи, що згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, колегія суддів не вбачає підстав для неможливості розгляду даної справи до вирішення Господарським судом Харківської області справи № 922/209/16 та залишає клопотання представника відповідача про зупинення апеляційного провадження без задоволення. До того ж, 09.03.2016 р. Господарським судом Харківської області прийнято рішення у справі № 922/209/16, яким відмовлено ТОВ "Деметра" в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними пунктів 3.4., 5.3. та 5.5. Договору поставки на умовах кредиту № 250402 від 25.04.2013 р., укладеного між ТОВ "Деметра" та ТОВ "Укравіт-Схід". У разі зміни або скасування цього рішення, ТОВ "Деметра" має можливість звернутись до суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд даної постанови за нововиявленими обставинами.
Стосовно заявленого представником відповідача клопотання про застосування позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом при розгляді справи в суді першої інстанції.
В суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий Господарський Суд України в п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».
Відповідач, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу, посилається на те, що він не мав можливості звернутись таким клопотанням до суду першої інстанції, оскільки його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2015 р. порушено провадження у справі № 922/6063/15 за позовною заявою ТОВ "Укравіт-Схід", розгляд справи призначено на 10.12.2015 р.
Зазначена ухвала отримана ТОВ «Деметра» 02.12.2015 р., що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням № 6102216827138 (а.с. 82), але відповідач свого представника в судове засідання 10.12.2015 р. не направив, за вх. № 1842 від 09.12.2015 р. надіслав на електронну скриньку суду клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання доказів в підтвердження своєї позиції по суті спору.
Вказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено Господарським судом Харківської області, ухвалою від 10.12.2015 р. розгляд справи відкладено на 22.12.2015 р.
Представник відповідача в судове засідання 22.12.2015 р. не з'явився. 21.12.2012 р. за вх. № 50743 від представника відповідача ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на 15 днів, у зв'язку з неможливістю представнику відповідачу бути присутнім в судовому засіданні 22.12.2015 р.
За таких обставин, відповідач був обізнаний про час та місце судовго засідання та не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів неможливості відповідача забезпечити явку іншого представника в судове засідання в порушення вимог ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано.
З урахуванням викладеного, відповідач безпідставно посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про відкладення розгляду справи на 22.12.2015 р.
За таких обстави та враховуючи, що відповідачем не доведено неможливість подання клопотання про застосування позовної давності в суді першої інстанції, у колегії суддів апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання про застосування позовної давності в апеляційному провадженні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача в
межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2013 р. між ТОВ ”Укравіт-Схід” (кредитором) та ТОВ” Деметра” (позичальником) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 250402 (а.с. 9-10).
За умовами п. 1.1 зазначеного договору поставки, кредитор зобов'язався передати у власність позичальника товар, на умовах відстрочки його кінцевої оплати до « 01» жовтня 2013 р., а позичальник зобов'язався прийняти товар, оплатити його вартість та вартість послуг з надання товарного кредиту на умовах, встановлених даним договором.
Відповідно до п. 1.2, 3.1 договору поставки на умовах товарного кредиту № 250402 від 25.04.2013 р. асортимент, строк поставки, кількість та вартість товару погоджується сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 2.2 цього договору, приймання-передача товару фіксується шляхом підписання сторонами товарних накладних або актів приймання-передачі товару.
На виконання умов договору поставки сторони підписали 12 Специфікацій (а.с. 11-22), якими погодили умови поставки товару по договору на загальну суму 345847,86 грн., що на момент підписання Специфікацій було еквівалентно 42394,73 доларів США по курсу 815,00 грн. за 100 доларів США, а саме:
- від 25.04.2013 р. на суму 53730,00 грн. (еквівалент 6592,64 грн. доларів США);
- від 26.04.2013 р. на суму 40876,80,00 грн. (еквівалент 5015,56 доларів США);
- від 26.04.2013 р. на суму 35820,00 грн. (еквівалент 4395,09 доларів США);
- від 15.05.2013 р. на суму 26617,80 грн. (еквівалент 3265,99 доларів США);
- від 17.05.201З р. на суму 20664,00 грн. (еквівалент 2535,46 доларів США);
- від 29.05.2013 р. на суму 16278,60 грн. (еквівалент 1992,48 доларів США);
- від 11.06.2013 р. на суму 2762,40 грн. (еквівалент 338,12 доларів США);
- від 19.06.2013 р. на суму 33289,50 грн. (еквівалент 4084,60 доларів США);
- від 09.09.2013 р. на суму 12225,60 грн. (еквівалент 1500,07 доларів США);
- від 17.09.2013 р. на суму 27145,08 грн. (еквівалент 3318,47 доларів США);
- від 07.10.2013 р. на суму 50350,08 грн. (еквівалент 6155,27 доларів США);
- від 17.12.2013 р. на суму 26088,00 грн. (еквівалент 3200,98 доларів США).
На підставі укладеного між сторонами договору поставки на умовах товарного кредиту № 250402 від 25.04.2013 р. та погоджених Специфікацій до цього договору, позивач передав у власність відповідача засоби захисту рослин по видатковим накладним (а.с. 23-34):
- № РН-0000009 від 25.04.2013 р. на суму 53730,00 грн.;
- № РН-0000015 від 26.04.2013 р. на суму 40876,80,00 грн.;
- № РН-0000016 від 26.04.2013 р. на суму 35820,00 грн.;
- № РН-0000028 від 15.05.2013 р. на суму 26617,80 грн.;
- № РН-0000029 від 17.05.2013 р. на суму 20664,00 грн.;
- № РН-0000033 від 29.05.2013 р. на суму 16278,60 грн.;
- № РН-0000039 від 11.06.2013 р. на суму 2762,40 грн.;
- № РН-0000047 від 19.06.2013 р. на суму 33289,50 грн.;
- № РН-0000059 від 09.09.2013 р. на суму 12225,60 грн.;
- № РН-0000063 від 17.09.2013 р. на суму 27145,08 грн.;
- № РН-0000064 від 07.10.2013 р. на суму 50350,08 грн.;
- № РН-0000069 від 17.12.2013 р. на суму 26088,00 грн.;
на загальну суму 42394,73 доларів США, що на момент передачі складало 345847,86 грн.
З боку відповідача без зауважень та заперечень товар прийняв ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреностей: № 43/2 від 24.04.2013 р., № 53 від 15.05.2013 р., № 59/1 від 29.05.2013 р., № 62/1 від 11.06.2013 р., № 80 від 09.09.2013 р., № 80/1 від 17.09.2013 р., № 84/1 від 07.10.2013 р., № 91/2 від 17.12.2013 р. (а.с. 35-42).
Однак відповідач не оплатив прийнятий товар.
В п. 3.3 договору поставки на умовах товарного кредиту № 250402 від 25.04.2013 р. сторони визначили, що оплата по договору здійснюється позичальником в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора в строк, встановлений п. 1.1 цього договору (до 01.10.2013 р.).
Згідно п. 3.4. договору поставки на умовах товарного кредиту № 250402 від 25.04.2013 р., якщо на момент оплати позичальником товару, комерційний курс долара США до валюти України (по даним ПуАТ “Фидобанк” м. Київ, МФО 30075) збільшується більш ніж на 2%( відносно комерційного курсу долара США до валюти України на дату отримання позичальником товару), сума грошових коштів, яка належить до перерахування кредитора, здійснюється за наступною формулою: Х2=(Y2:Y1)*Х1, де:
Х1 - ціни вказані в товарних накладних або в актах прийому - передачі товару на дату отримання позичальником товару,
Y1 - курс долара США у валюті України (по даним ПуАТ “Фидобанк” м. Київ МФО 30075) на дату отримання товару позичальником товару,
Y2 - курс долара США до валюти України на момент оплати позичальником товару,
Х2 - підсумкова сума до оплати.
В п. 4.2 договору поставки на умовах товарного кредиту № 250402 від 25.04.2013 р. сторони визначили обов'язок позичальника здійснити оплату за товар в строк, вказаний в п. 1.1. цього договору (до 01.10.2013 р.).
15.09.2015 р. за вих. № 150901 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу, в якому нагадав про необхідність оплатити поставлений позивачем товар та повідомив, що станом на 15.09.2015 р., у відповідності до вимог п. 3.4 договору поставки та, враховуючи, що комерційний курс долара США до валюти України за даними ПуАТ ”Фидобанк” збільшився більш ніж на 2% відносно комерційного долару США до валюти України на дату отримання позичальником товару, заборгованість відповідача з врахуванням курсової різниці складає 983557,69 грн. та надав розрахунок суми заборгованості (а.с. 43-45).
Відповідач лист-вимогу позивача не виконав, отриманий товар не оплатив.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
За приписами ст. 533 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках та на умовах, встановлених договором або законом.
Отже, сторонам надано право визначати, зокрема, у договорі, грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що дає можливість учасникам цивільного обороту уникнути впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань.
Сторони в п. 1.2, 3.1 договору поставки на умовах товарного кредиту № 250402 від 25.04.2013 р. домовились узгодити вартість товару, в тому числі відповідний еквівалент ціни товару в доларах США, в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору та в п. 3.4 зазначеного договору сторони досягли згоди щодо можливості зміни обумовленої в Специфікаціях ціни.
Згідно з п. 4 наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193 “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку “Вплив змін валютних курсів” курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 983557,69 грн., відповідно до умов укладеного сторонами договору поставки.
Крім того, у позовній заяві позивач просить застосувати до відповідача штрафні санкції та стягнути на його користь 50% штрафу в сумі 491778,84 грн.
В п. 5.5 договору поставки на умовах товарного кредиту № 250402 від 25.04.2013 р. сторони визначили, що у випадку не оплати отриманого товару в строк, передбачений п. 1.1 цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф в розмірі 50% від вартості отриманого позичальником, але не оплаченого товару.
Згідно ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення 50% штрафу в сумі 491778,84 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В п. 5.5 договору поставки на умовах товарного кредиту № 250402 від 25.04.2013 р. сторони передбачили обов'язок позичальника, у випадку не здійснення оплати в передбачений в договорі строк, сплатити кредитору 30% річних від простроченої суми.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 30% річних не суперечить вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України.
За змістом ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання апелянта про зменшення позовних вимог в частині стягнення 30% річних та стягнути з відповідача 435845,14 грн., оскільки ці вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи та перевіривши наданий розрахунок 30% річних колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про стягнення з відповідача 30% річних від простроченої суми за період з 01.10.2016 р. по 16.11.2015 р. в сумі 435845,14 грн.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, змінити рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2015 р. у справі № 922/6063/15 в частині стягнення з відповідача 30% річних в сумі 590134,60 грн. та стягнути з відповідача 30% річних в сумі 435845,14 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 99, 101, п. 4 ст. 103, п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 22 грудня 2015 року у справі № 922/6063/15 змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" (62501, Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, вул. Енгельса, буд. 1, каб. № 12, код ЄДРПОУ 23757473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт-Схід" (62416, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31557852) 30% річних в сумі 590134,60 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" (62501, Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, вул. Енгельса, буд. 1, каб. № 12, код ЄДРПОУ 23757473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт-Схід" (62416, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31557852) 30% річних в сумі 435845,14 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складений та підписаний 14.03.2016 р.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Камишева Л.М.