04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"01" березня 2016 р. Справа№ 910/16564/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Власова Ю.Л.
Корсакової Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача : Гогітідзе Г.Н.;
від відповідача: Поклад А.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін Ап!" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 по справі № 910/16564/15 (суддя: Борисенко І.І.)
за позовом Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін Ап!"
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"
про визнання зобов'язання припиненим
Дочірнє підприємство «А.Е.Т. Джоін Ап!» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання припиненим зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором № 110082-20/14-1 від 01.10.2014 та додатковими угодами до нього в частині оплати заборгованості у загальному розмірі 1 286 793,68 грн.
13.10.2015 позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва було подано зміни та доповнення до позовної заяви, в яких позивач просив позов задовольнити та визнати припиненим зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором № 110082-20/14-1 від 01.10.2014.
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що заборгованість за кредитним договором перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" погашена, тому відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання позивача по кредитному договору є припиненими виконанням проведеним належним чином.
Відповідач у письмових запереченнях на позов наголошував на тому, заборгованість Дочірнього підприємства "А.Е.Т Джоін Ап!" у повному обсязі не погашена, що є підставою для відмови у позові.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 в справі № 910/16564/15 позов Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін Ап!" залишено без розгляду з посиланням на п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимог ухвали суду в частині надання доказів на підтвердження відсутності заборгованості у Дочірнього підприємства "А.Е.Т Джоін Ап!" перед Публічнім акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" за кредитним договором №110082-20/14-1 від 01.10.2014р., позивачем не виконано. Крім того, позивачем не виконано вимог ухвал суду в частині надання суду акту звірки взаєморозрахунків, підписаного обома сторонами та оригіналів документів для огляду, що унеможливлює розгляд справи по суті, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про залишення заявленого у даній справі позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою про залишення позову без розгляду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 в справі № 910/16564/15, а справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
Апеляційна скарга мотивована тим, що наявні у справі матеріали достатні для правильного вирішення спору, позивачем вчинено усі необхідні дії для підписання акту звірки, чого судом першої інстанції враховано при винесенні оскаржуваної ухвали не було. Апелянт вказує, що ним було подано до місцевого господарського суду доповнення та пояснення, заявлено клопотання про проведення експертизи з метою встановлення дійсної суми погашених коштів за договором з врахуванням того, що погашення кредиту здійснювалось при коливанні курсу долара до гривні, що впливало на суми оплат, а деяка частина боргу була погашена за рахунок депозитних коштів іншої особи, яка передала належний їй депозит в заставу.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін Ап!" по справі № 910/16564/15 передано судді- доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі сформованої колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 прийнято апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін Ап!" по справі № 910/16564/15 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.03.2016.
В судовому засіданні 01.03.2016 представник апелянта (позивача) доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 в справі № 910/16564/15 - скасувати та направити матеріали справи до Господарського суду міста Києва для розгляду позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.03.2016 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенні апеляційної скарги Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін Ап!"- відмовити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 в справі № 910/16564/15- залишити без змін, посилаючись на її відповідність нормам процесуального та матеріального права.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи із наступного.
Згідно наявних матеріалів справи, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Дочірнє підприємство «А.Е.Т. Джоін Ап!» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання припиненим зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором № 110082-20/14-1 від 01.10.2014 та додатковими угодами до нього в частині оплати заборгованості у загальному розмірі 1 286 793,68 грн.
13.10.2015 позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва було подано зміни та доповнення до позовної заяви, в яких позивач просив позов задовольнити та визнати припиненим зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором № 110082-20/14-1 від 01.10.2014.
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що заборгованість за кредитним договором перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" погашена, тому відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання позивача по кредитному договору є припиненими виконанням проведеним належним чином. Крім того, позивачем було додано до матеріалів позову документи в підтвердження своїх позовних вимог, відповідні розрахунки, які на переконання позивача, містять всі необхідні відомості щодо відсутності у нього заборгованості перед відповідачем за кредитним договором.
Крім того, позивачем було заявлено клопотання про проведення експертизи з метою встановлення дійсної суми погашених коштів за договором з врахуванням того, що погашення кредиту здійснювалось при коливанні курсу долара до гривні, що впливало на суми оплат, а деяка частина боргу була погашена за рахунок депозитних коштів іншої особи, яка передала належний їй депозит в заставу.
Вказане клопотання місцевим господарським судом не вирішено.
Відповідач у письмових запереченнях на позов наголошував на тому, заборгованість Дочірнього підприємства "А.Е.Т Джоін Ап!" у повному обсязі не погашена, що є підставою для відмови у позові. Крім того, відповідачем в обгрунтування своєї позиції по справі було подано документи, зокрема меморіальні ордери щодо розрахунків за кредитним договором, а також відомості щодо укладення і розірвання договорів застави депозитів з третіми особами.
За твердженням відповідача, Дочірнє підприємство "А.Е.Т Джоін Ап!" (Позивач) в акті звірки взаєморозрахунків не відобразив додатковий договір про внесення змін до кредитного договору №110082-20/14-1 від 01.10.2014р., згідно якого було відкрито додатковий ліміт у сумі 1 020 677,00дол. США та не відображено суму отриманих коштів у розмірі 390 000,00дол. США.
Тому, через невірний розрахунок Дочірнє підприємство "А.Е.Т Джоін Ап!", відображає повне погашення заборгованості за кредитним договором.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, що між сторонами виник спір стосовно розрахунків за кредитним договором № 110082-20/14-1 від 01.10.2014 та додатковими угодами до нього, оскільки позивач вважає що у нього відсутнє грошове зобов'язання перед відповідачем внаслідок його виконання повністю, а відповідач заперечує вказану обставину, наголошуючи на наявності непогашеної заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 в справі № 910/16564/15 позов Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін Ап!" залишено без розгляду з посиланням на п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимог ухвали суду в частині надання доказів на підтвердження відсутності заборгованості у Дочірнього підприємства "А.Е.Т Джоін Ап!" перед Публічнім акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" за кредитним договором №110082-20/14-1 від 01.10.2014р., позивачем не виконано. Крім того, позивачем не виконано вимог ухвал суду в частині надання суду акту звірки взаєморозрахунків, підписаного обома сторонами та оригіналів документів для огляду, що унеможливлює розгляд справи по суті, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про залишення заявленого у даній справі позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, з наведеними висновками суду першої інстанції, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 4.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;
- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.
У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Отже, перш, ніж залишити позов без розгляду, господарський суд зобов'язаний обґрунтувати дійсну неможливість розгляду спору по суті без витребуваних документів і з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем, об'єктивно оцінивши їх поважність.
В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, звертаючись до суду з позовом, надав наявні у його розпорядженні докази на підтвердження своїх позовних вимог, які на його думку, є необхідними для вирішення спору. Зокрема, позивач надав кредитний договір, меморіальні ордери, договори застави, тобто первинні документи, на підставі яких у сторін спору виникли певні права та обов'язки.
Таким чином, позивач, в силу наявних у нього прав згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовував свої позовні вимоги саме наведеними документами і вказував на порушення його прав, як боржника за кредитним договором, і на підставі наведених доказів просив вирішити спір за наявними в справі матеріалами.
В свою чергу, кожною з сторін подано власний акт звірки розрахунків, в яких є розбіжності між даними позивача і відповідача, а спільного акту звірки сторонами не підписано, що є їхнім правом.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що неподання сторонами спору спільного акту звірки - не може вважатися безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки відповідний акт міг би бути доказом по справі, проте, він не є єдиним та беззаперечним доказом наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за кредитним договором, оскільки місцевий суд не позбавлений можливості встановити наявність або відсутність вказаної обставини на підставі поданих кожною стороною та наявних у справі доказів, що узгоджується і з приписами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії; оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки суду.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що подані кожною стороною докази щодо підтвердження (за твердженням як позивача, так і відповідача) певних обставин мають бути досліджені під час вирішення даного господарського спору по суті з відповідною правовою оцінкою, тобто суд першої інстанції не позбавлений можливості вирішити спір по суті, виходячи з наявних матеріалів справи та фактичних доказів наданих сторонами, з урахуванням припису процесуального закону, що на кожну з сторін спору покладається обов'язок доказування її вимог та заперечень щодо предмету спору.
Крім того, суд першої інстанції при вирішенні спору згідно наділених процесуальних законом повноважень зобов'язаний здійснити правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин сторін і застосувати при прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, зокрема і щодо виникнення обов'язку з оплати і встановлення строків оплати.
Щодо обов'язку суду здійснити правильну правову кваліфікацію правовідносин сторін наголошується і у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18.
При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що суд першої інстанції не позбавлений можливості вирішити спір по суті, виходячи з наявних матеріалів справи та фактичних доказів наданих сторонами, з урахуванням припису процесуального закону, що на кожну з сторін спору покладається обов'язок доказування її вимог та заперечень щодо предмету спору, а також подати оригінали документів для огляду суду згідно з приписами статті 36 Господарського процесуального кодексу України.
В силу ст.ст. 42, 43, 47 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що господарський суд міста Києва в оскаржуваній ухвалі від 17.12.2015 дійшов помилкового висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позову Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін Ап!" без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 по справі № 910/16564/15 в силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, і направлення справи № 910/16564/15 до суду першої інстанції для її подальшого розгляду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін Ап!" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 по справі № 910/16564/15 про залишення позову без розгляду - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 по справі № 910/16564/15 - скасувати.
3. Справу Господарського суду міста Києва № 910/16564/15 направити до суду першої інстанції для здійснення її подальшого розгляду.
4. Матеріали справи № 910/16564/15 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Ю.Л. Власов
Г.В. Корсакова