04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" березня 2016 р. Справа№ 910/5710/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Богушинський Л.В. - дов. № 1765 від 30.12.2015р.
від відповідача: Корнійчук А.Г. - дов. б/н від 05.11.2015р.
третя особа: не з'явився
від третьої особи: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2015р.
у справі № 910/5710/15-г (суддя Спичак О.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії
"Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4
про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП в розмірі
53 560, 20 грн.
В судовому засіданні 02.03.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
В березні 2015р. Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі Філії управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокар-777» про стягнення 53 560, 20 грн.
Ухвалою суду від 16.03.2015р. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що з вини водія відповідача сталася ДТП, в результаті якої було пошкоджено автомобіль позивача. Оскільки господарським судом м.Києва прийнято рішення про стягнення зі страховика відповідача 49 000, 00 грн. страхового відшкодування за мінусом 1 000, 00 грн. франшизи, відповідач у відповідності до ст. 1194 ЦК України зобов'язаний відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди (101 560, 20 грн.) та страховим відшкодуванням (49 000, 00 грн.), що складає 52 560, 20 грн. та вартість автотоварознавчого дослідження в розмірі 1000, 00 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що автомобіль “ГАЗ-33023”, д.н. НОМЕР_1 є фактично знищеним, оскільки вартість відновлення автомобіля перевищує його ринкову вартість, а тому позивачу має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, яка згідно розрахунку відповідача становить 9 400,15 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2015р. у справі №910/5710/15-г позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" 9 815, 82 грн. збитків та 334, 83 грн. судового збору.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" 4 242, 01 грн. витрат за проведення судової експертизи.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, судом невірно застосовано положення ст.ст. 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" 20.10.2015р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 02.12.2015р.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, розгляд справи у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладався, останній раз на 02.03.2016р.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 02.03.2016р. підтримав вимоги апеляційної скарги та пояснення до неї, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 02.03.2016р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі та поясненнях до неї, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Третя особа, представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 02.03.2016р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність третьої особи та її представника за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2013 року на 82 км. автодороги Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля “MAN TGA 33.430”, д.н. НОМЕР_2 з причіпом самоскид "MEGA", д.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" (відповідач) та автомобіля “ГАЗ-33023”, д.н. НОМЕР_1, що належить Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" (позивач).
Постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 21.01.2014 року у справі №690/10/14-п ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.
Відповідно до висновку експертного дослідження за результатами автотоварознавчого дослідження №09 від 25.02.2014р. вартість відновлювального ремонту автомобіля “ГАЗ-33023”, д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, становить 101 560,20 грн., а вартість матеріального збитку станом на 25.02.2014р. прирівнюється до ринкової вартості автомобіля на момент ДТП (не пошкодженого) і складає 92 652,00 грн.
На момент ДТП ОСОБА_4 працював на посаді водія у ТОВ «Автокар 777» (відповідача у справі), що також підтверджується даними, зазначеними в постанові Ватутінського міського суду Черкаської області від 21.01.2014 року у справі №690/10/14-п про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв'язку із вчиненням даної ДТП.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Оскільки вина водія ОСОБА_4, який керував автомобілем “MAN TGA 33.430”, д.н. НОМЕР_2 з причіпом самоскид "MEGA", д.н. НОМЕР_3, належним відповідачеві, встановлена у судовому порядку, а доказів того, що останній не виконував своїх трудових обов'язків на час ДТП матеріали справи не містять, колегія суддів вважає, що відповідач є особою, відповідальною за шкоду, заподіяну власнику автомобіля “ГАЗ-33023”, д.н. НОМЕР_1.
У зв'язку з тим, що на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля “MAN TGA 33.430”, д.н. НОМЕР_2, що належить відповідачу, була застрахована ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», позивач звернувся до останнього з позовом про стягнення 50 000,00 грн. (в межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2014р. у справі №910/17986/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р. стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 49 000, 00 грн. страхового відшкодування (в межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого, з урахуванням розміру франшизи, встановленого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5514478).
При цьому судом прийнято до уваги висновок експертного дослідження за результатами автотоварознавчого дослідження №09 від 25.02.2014р., згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля “ГАЗ-33023”, д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, становить 101 560,20 грн., та відхилено висновок ФОП ОСОБА_5 №076/14 від 13.02.2014р., проведений на замовлення страхової компанії, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля складала 40 336, 45 грн.
Згідно ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, на страхувальника покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.
Згідно п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно п. 30.2. ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону N 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Відповідно до висновку експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №09 від 25.02.2014р., виконаного на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля “ГАЗ-33023”, д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, становить 101 560,20 грн., а вартість матеріального збитку станом на 25.02.2014р. прирівнюється до ринкової вартості автомобіля на момент ДТП (не пошкодженого) і складає 92 652,00 грн., плюс втрата товарної вартості (ВТВ) автомобіля складає 6 797, 00 грн.
Реальна вартість втраченого позивачем майна на момент початку розгляду справи дорівнювала 295 800, 00 грн. (вартість аналогічного автомобіля на офіційному сайті ГАЗ Бізнес Борт в квітні 2015р.)
Висновок експерта №8263 судової автотоварознавчої експертизи від 24.07.2015р., здійсненого на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 21.04.2015р. у справі №910/5710/15-г, яким встановлено, що вартість утилізації транспортного засобу «ГАЗ-33023", державний номер НОМЕР_1 (вартість залишків автомобіля після настання ДТП) складає 33 836,18 грн. не може бути прийнятий колегією суддів до уваги, оскільки:
- пошкоджений автомобіль «ГАЗ-33023”, д.н. НОМЕР_1, є в наявності та зберігається на проммайданчику виробничого підрозділу позивача - Золотоніського ЛВ УМГ;
- експертом залишки пошкодженого автомобіля «ГАЗ-33023”, д.н. НОМЕР_1, не оглядались;
- вартість залишків визначена станом на 13.12.2013р., хоча в дослідницькій частині висновку експерт зазначає «на сегодняшний день узнать стоимость составных (запасных) частей узлов и агрегатов) на 13.12.2013 года не представляется возможным, в связи с этим, производим расчет среднего коеффициента понижения стоимости составных так как, за прошедший период времени стоимость составных (запасных частей узлов и агрегатов) возросла»;
- експерт визначає коефіцієнт фізичного зносу автомобіля 0,36, і використовує його у формулах при визначенні розрахунку вартості залишків автомобіля, хоча рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2014р. у справі №910/17986/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р. та висновком експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №09 від 25.02.2014р., встановлено, що станом на дату ДТП 13.12.2013р. термін експлуатації автомобіля становив 2,6 років, тобто менше трьох років, а тому коефіцієнт фізичного зносу дорівнює «0», а вартість відновлювального ремонту автомобіля 2011 року з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових становить 101 560, 20 грн.
- позивач заперечує визначену експертом вартість залишків автомобіля, зазначає про його незгоду з призначеною експертизою без заслуховування його думки.
Оцінюючи усі наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів констатує, що згідно висновку експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №09 від 25.02.2014р., вартість відновлювального ремонту автомобіля “ГАЗ-33023”, д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, становить 101 560,20 грн., що майже дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент ДТП (не пошкодженого) в розмірі 92 652,00 грн., плюс втрата товарної вартості (ВТВ) автомобіля складає 6 797, 00 грн., матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вартості залишків пошкодженого автомобіля, позивач згоден передати залишки автомобіля відповідачеві, оскільки відновлювати його вже на даний час економічно невигідно.
Враховуючи недостатність страхової виплати для повного відшкодування позивачу, заподіяної внаслідок ДТП шкоди, відповідач зобов'язаний у відповідності до ст. ст. 1187, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди (101 560,20 грн.) та страховим відшкодуванням (49 000, 00 грн.), що складає 52 560, 20 грн.
Окрім того, стягненню підлягає вартість автотоварознавчого дослідження №09 від 25.02.2014р. щодо визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля, в розмірі 1 000, 00 грн., сплаченого позивачем 29.01.2014р. згідно платіжного доручення №1592 (а.с.28).
Вказане дослідження проведено у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства, взято до уваги судом у справі №910/17986/14 та в даній справі, а тому витрати з оплати дослідження повинні відшкодовуватись за правилами відшкодування судових витрат, а не як розмір збитків з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 21.05.2013р. №22-17-25-26/366-07-7922, в якій йдеться про відшкодування витрат страховика, а не потерпілої особи.
Оскільки висновок експерта №8263 судової автотоварознавчої експертизи від 24.07.2015р., оплачений відповідачем згідно платіжного доручення №5512 від 25.05.2015р. на суму 5 200,00 грн., у даній справі не може бути прийнятий до уваги з підстав, викладених вище, та не покладений в основу рішення у даній справі, витрати з оплати вказаної експертизи покладаються на відповідача.
Місцевий господарський суд не звернув детальної уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача лише 9 815, 82 грн. заподіяної шкоди, безпідставній відмові у стягнення 1000, 00 грн. вартості автотоварознавчого дослідження №09 від 25.02.2014р., а також без належних правових підстав стягнув з позивача на користь відповідача 4 242, 01 грн. витрат за проведення судової експертизи.
Стосовно подальшого використання пошкодженого транспортного засобу, який в даний час знаходиться на зберіганні на проммайданчику виробничого підрозділу позивача - Золотоніського ЛВ УМГ, позивачем надано пояснення суду апеляційної інстанції, з яких вбачається, що позивач з моменту ДТП та до цього часу не отримував від відповідача пропозицій щодо передачі йому для використання або утилізації автомобіля «ГАЗ-33023», д.н. НОМЕР_1, чи повного відшкодування фактичного розміру завданої ним шкоди, відновлювальний ремонт на даний час пошкодженого автомобіля потребує значно більших витрат, ніж ціна позову - при наявності звернення відповідача, залишки пошкодженого автомобіля буде йому передано, з урахуванням фактичного повного відшкодування завданих позивачу збитків (а.с.190-191).
Пунктом 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01.03.2013р. визначено, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду».
Тобто у цьому випадку в разі виплати особі повної вартості речі, яку було знищено, залишки такої речі (спірний автомобіль) слід повернути особі, яка відшкодувала шкоду.
Оскільки позивачем не заявлялись вимоги про зобов'язання його передати відповідачеві спірний пошкоджений автомобіль, суд не може вийти за межі позовних вимог та позбавлений процесуального права в даному позовному провадженні вирішувати питання про передачу відповідачеві спірного пошкодженого автомобіля після відшкодування відповідачем заподіяних збитків в повному розмірі.
Однак це не перешкоджає вирішенню сторонами цього питання в позасудовому порядку, а у разі недосягнення згоди, - в іншому позовному провадженні.
Судом встановлено, що позивач готовий передати відповідачеві залишки пошкодженого автомобіля.
Посилання відповідача на небажання приймати залишки пошкодженого автомобіля від позивача, не звільняють його від обов'язку відшкодувати усю заподіяну позивачеві шкоду, заподіяну внаслідок ДТП з вини працівника відповідача.
Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача з підстав, викладених в них, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2015р. у справі №910/5710/15-г, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, підлягає частковому скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги позивача, судові витрати за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2015р. у справі №910/5710/15-г задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2015р. у справі №910/5710/15-г скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777"(01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 12, оф. 5, код ЄДРПОУ 36303499) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 52 560, 20 грн. шкоди, 1000, 00 грн. вартості автотоварознавчого дослідження, 1827, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви."
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777"(01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 12, оф. 5, код ЄДРПОУ 36303499) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 2 009, 70 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
5. Матеріали справи № 910/5710/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко