"10" березня 2016 р.Справа № 923/1759/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Петрова М.С.
суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.
при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С
за участю представників сторін:
від позивача:
- Демченко О.Т., довіреність № 01-4/11, дата видачі : 10.02.16р. (в судовому засіданні від 11.02.16р.);
- Попцева Т.А., довіреність № 01-4/13, дата видачі : 17.02.16р. (в судовому засіданні від 18.02.16р.)
- Колганова Ю.М., довіреність № 01-4/56, дата видачі : 30.12.15р. (в судових засіданнях від 11.02.16р., 18.02.16р., 10.03.16р.);
відповідач: ОСОБА_4, паспорт серія НОМЕР_1, дата видачі : 30.10.97;
від відповідача: Андреєва К.М., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 493 від 30.09.2010р.; ордер серія ХС № 049563; угода про надання правової допомоги № б/н від 10.02.2016
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на рішення господарського суду Херсонської області від 21.12.2015р.
по справі № 923/1759/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про стягнення 15864,12 грн.
21.10.2015р. Публічне акціонерне товариство «Херсонська Теплоелектроцентраль» (далі по тексту ПАТ «Херсонська Теплоелектроцентраль») звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту ФОП ОСОБА_4.) про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 15 864,12грн., з яких: 10 828,60 грн. - основного боргу за надані послуги у період з листопада 2014р. по березень 2015р., 195,64 грн. - 3% річних, 1 646,43 грн. - пені, 3193,45 грн. - інфляційних втрат. Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 1218грн.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.12.2015 р. (суддя Нікітенко С.В.) позов ПАТ «Херсонська Теплоелектроцентраль» задоволено частково, з ФОП ОСОБА_4 на користь позивача стягнуто 10828,60 грн. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, 1 646,43грн. пені, 3% річних у розмірі 195,64 грн., 2806,15 грн. втрат від інфляції та 1188,26грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
До вказаного висновку суд 1 інстанції дійшов з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт надання послуг у спірний період та наявності заборгованості відповідача за договором №515 від 04.10.2013р. у сумі 10828,60 грн. та прострочення оплати ним вказаного боргу. Щодо часткового задоволення позову місцевим господарським судом, а саме часткового задоволення позовної вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, то воно обґрунтовано тим, що у наданому позивачем розрахунку наявні помилки, а саме 387,30 грн. заявлені безпідставно.
При цьому суд 1 інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача щодо ненадання йому позивачем якісних послуг, оскільки не надав належних доказів на підтвердження вказаних доводів, а саме встановленого чинним законодавством акту-претензії.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_4 через господарський суд Херсонської області звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 21.12.2015 р. та відмовити у позові, оскільки воно прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що позивачем не було йому надано якісне та безперебійне теплопостачання, а відповідно із цим у нього відсутній обов'язок по оплаті не отриманої теплової енергії.
Також скаржник зазначає, що позивачем неправильно розраховано обсяг спожитої теплової енергії, оскільки при здійсненні цього розрахунку позивач неправомірно використав власно розроблену Методику розрахунку обсягів фактичного споживання теплової енергії споживачам категорії «юридичні особи (бюджет, інші)» та населення, що проживає у відомчому фонді.
Крім того, позивач при розрахунку обсягу спожитої теплової енергії використав замість теплового навантаження, зазначеного у п.3 договору, а саме 0,002133 Гкал/годину, теплове навантаження - 0,0049 Гкал/годину, яке відповідачем не погоджено, оскільки додаткова угода №1 від 26.10.14 р. до договору №519 від 13.05.14 р. йому не надсилалася і він її не отримував, так як супровідний лист із додатковою угодою №1 від 26.10.14 р. датований 07.10.14 р., тобто значно раніше ніж дата додаткової угоди
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає наявним матеріалам справи і чинному законодавству.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення відповідача, його представника та представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.
На підставі рішення господарського суду Херсонської області від 13 травня 2014 року № 923/293/1415, яке набрало законної сили 27 травня 2014 року, між публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (надалі - позивач, або виконавець) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (надалі - відповідач, або споживач) був укладений договір №515 від 04.10.2013р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (надалі - договір).
Відповідно до умов п.1. договору, виконавець зобов'язується надавати споживачеві з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
На підставі п.2 договору, суб'єктом користування послугами є власник приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
На виконання умов договору позивач, у період з листопада 2014 року по березень 2015 року включно, надав відповідачу послуги з централізованого опалення, що підтверджується довідками про наявність опалення у абонентів Херсонської ТЕЦ, в тому числі у приміщенні відповідача, за листопад, грудень 2014 року, січень, лютий, березень 2015 року, на загальну суму 13 328,60 грн.
Згідно п.8 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
На підставі п.15 договору, споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Вартість послуг з теплопостачання, що застосовувалась ПАТ "Херсонська ТЕЦ" у листопаді 2014 року затверджена постановою №595 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України від 23.05.2014р., протягом грудня 2014 - лютого 2015 року постановою №618 від 28.11.2014р., протягом березня 2015 року постановою №282 від 27.02.2015р.
Позивач для оплати вартості спожитої теплової енергії виставляв відповідачу рахунки №№ 0-195а за листопад 2014р. на суму 1 753,24грн., за грудень 2014р. на суму 3 018,38 грн., за січень 2015р. на суму 3 102,23 грн., за лютий 2015р. на суму 2 364,40грн. та за березень 2015р. на суму 3 090,35 грн., що підтверджується реєстрами рахунків окремо по кожному місяцю (а.с. 42-46).
Отже, у період з листопада 2014 року по березень 2015 року позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії на загальну суму 13328,60 грн. Зазначена сума також підтверджується довідкою щодо руху заборгованості по ПП ОСОБА_4, яка підписана бухгалтером ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" та скріплена його печаткою.
Як вбачається з наявних матеріалів справи та апеляційної скарги відповідача, останній вважає, що позивач неправильно розрахував обсяги спожитої теплової енергії, оскільки при його розрахунку було застосовано Методику розрахунку обсягів фактичного споживання теплової енергії споживачами, що не відповідає вимогам пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 №1198 (надалі - Правила користування тепловою енергією). Крім того, скаржник вважає, що ПАТ «Херсонська ТЕЦ» при визначені вартості наданих послуг використовує завищене значення показника теплового навантаження, що призвело до завищення обсягів спожитої теплової енергії у спірний період та порушенню його прав.
Однак, вищенаведені доводи спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи. При цьому, висновки апелянта ґрунтуються на його неправильному застосуванні норм права та вибірковому підході в оцінюванні доказів.
Як зазначалося вище, між ПАТ «Херсонська ТЕЦ» та ФОП ОСОБА_4 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення від 04.10.2013р. №515. Договір визнано укладеним рішенням господарського суду Херсонської області від 13.05.2014 у справі № 923/293/14. Договір є діючим, в установленому законом порядку не розірвано, договір в цілому або його окремі умови неправомірними не визнавались.
Пунктом 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (надалі - Правила надання послуг) передбачено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання.
Рішенням виконкому Херсонської міської ради від 20.01.2009 №38 встановлене норматив теплового споживання на підставі погодженого цим рішенням Розрахунку нормативів теплового споживання, здійсненого ПАТ «Херсонська ТЕЦ».
Розрахунок нормативів споживання на послуги теплозабезпечення по опаленню та гарячому водопостачанню по ПАТ «Херсонська ТЕЦ» (надалі - Розрахунок), здійснено Товариством у 2008 році та погоджено зазначеним рішенням виконкому Херсонської міської ради. Слід зазначити, що рішення виконкому Херсонської міської ради від 20.01.2009 №38, яким за результатами перевірки Розрахунку погоджено розмір теплового споживання, не оскаржувалось, не скасовано та не визнано недійним.
Розрахунком визначено, що відповідно до фактичних даних про виробничі потужності Товариства максимальний норматив витрат тепла в опалювальний період при температурі зовнішнього повітря -19градусів С - складає 0,0000703 Гкал/м2 за 1 годину, а цей показник при середній температурі за весь опалювальний період +1,9 градусів С складає 0,02228 Гкал/м2 в місяць.
Таким чином, в межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування статтею 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги», виконкомом Херсонської міської ради погоджено для ПАТ «Херсонська ТЕЦ» Розрахунок, яким визначено як максимальний норматив споживання тепла, так і середній для всього опалювального періоду.
Норматив споживання визначено, у відповідності із «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні. КТМ 204 Україна 244-94», затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству, як кількість спожитого тепла за одиницю часу на одиницю площі - 1 Гкал/м2 за 1 годину. З урахуванням площі кожного опалювального приміщення визначається фактичне теплове навантаження для опалення цього приміщення - кількість тепла необхідна для опалення конкретного приміщення за одиницю часу - 1 Гкал/м2.
Пунктом 25 Правил користування тепловою енергією визначено, що в договорі про постачання теплової енергії зазначається максимальне теплове годинне навантаження за кожним видом і параметром теплоносія на опалення, вентиляцію, кондиціювання, максимальне, середньогодинне і середньодобове теплове навантаження на гаряче водопостачання, а також місячний, квартальний та річний обсяг постачання теплової енергії.
Отже, сторонами, відповідно до вимог чинного законодавства та галузевих нормативів, згідно рішення виконкому Херсонської міської ради від 20.01.2009 №38, узгоджено в договорі (пункт 3), що теплове навантаження на опалення приміщення, належного апелянту, складає 0,02228 Гкал/годину.
Оскільки норматив було визначено як узагальнений для всього опалювального періоду, під час розрахунку кількості спожитого тепла протягом всього опалювального періоду цей показник не змінювався. При такому способі визначення вартості послуг з опалення нарахування за кожен місяць опалювального сезону є незмінним, визначеним відповідно до середньої температури зовнішнього повітря і не залежить від фактичної температури зовнішнього повітря за конкретний місяць.
Однак, згідно пункту 20 Правил користування тепловою енергією у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Як вірно зазначає скаржник, пунктом 23 Правил користування тепловою енергією передбачено, що у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Саме на виконання наведеної норми ПАТ «Херсонська ТЕЦ» 22.10.2014 запровадило застосування Методики визначення теплового навантаження кожного місяця з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря.
Скаржник вважає, що позивач неправомірно застосував при розрахунку боргу Методику розрахунків обсягів фактичного споживання теплової енергії, яка була затверджена розпорядженням голови правління ПАТ «Херсонська ТЕЦ» від 22.10.2014 №56-Р (далі - Методика). При цьому, скаржник залишає поза увагою, що зазначена Методика не містить новацій, створених ПАТ «Херсонська ТЕЦ», а лише закріплює обов'язок працівників Товариства застосовувати діючі в сфері теплопостачання нормативи. Формула, яка міститься в Методиці, була затверджена «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні. КТМ 204 Україна 244-94» затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству (формула 2.8).
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 30.10.2006 №359 «Про затвердження Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місяць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення» (розділ 3 таблиця №1), встановлено, що розрахункова температура зовнішнього повітря для Херсонської області становить -19 градусів С.
Отже, Методика містить виключно нормативні дані та розрахункові формули, затверджені нормативними актами, повністю відповідає вимогам чинного законодавства України та не створює нових прав та обов'язків для осіб, яких стосується її реалізація.
Таким чином, висновки скаржника щодо необхідності реєстрації Методики, як нормативного акту, є безпідставними.
Зміна підходу до визначення кількості спожитого тепла передбачає застосування максимального нормативу теплового навантаження на опалення, визначеного із розрахунку температури зовнішнього повітря -19°С та застосування при розрахунку обсягів фактичного споживання теплової енергії щомісяця зазначеного нормативу відкоригованого з урахуванням реальної середньомісячної температури повітря.
При цьому слід зазначити, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем надано суду та скаржнику порівняльний розрахунок вартості, спожитих протягом опалювального сезону 2014-2015 років послуг з опалення з урахуванням теплового навантаження 0,002133 Гкал/год. і 0,0049 Гкал/год. Згідно цих розрахунків ФОП ОСОБА_4 мала б сплатити 13367,32 грн. з урахуванням теплового навантаження 0,002133 Гкал/год., порівняно з 13328,60 грн. при тепловому навантаженні 0,0049 Гкал/год. використаному позивачем при розрахунку позовної суми вартості спожитої теплової енергії за спірний період. Таким чином, за договірним показником теплового навантаження 0,002133 Гкал/год. відповідач за спожиту теплову енергію у спірному періоді мала би сплатити на 38,72 грн. більше, ніж заявлену позивачем суму до стягнення, що ніяким чином не порушує прав відповідача.
Судова колегія не приймає до уваги розрахунок відповідача щодо вартості спожитої теплової енергії у спірний період з використанням теплового навантаження 0,002133 Гкал/год., який складає меншу суму (5805,21 грн.) ніж розрахунок позивача (13367,32 грн.), оскільки відповідач при розрахунку вартості спожитої теплової енергії у спірний період, використовуючи теплове навантаження 0,002133 Гкал/год., яке було розраховано виконкомом міської ради при середній температурі зовнішнього повітря +1,9 градусів С, у своєму розрахунку повинен був замість розрахункової температури зовнішнього повітря -19 градусів С застосовувати розрахункову температуру +1,9 градусів С, тобто температуру, при якій розраховано теплове навантаження 0,002133 Гкал/год. За таких умов кількість спожитої теплової енергії відповідно була би більше, однак відповідач застосував іншу розрахункову температуру зовнішнього повітря, яка не відповідає температурі зовнішнього повітря, використаній при розрахунку теплового навантаження 0,002133 Гкал/год., а тому його розрахунок є неправильним.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідачу було запропоновано сплатити вартість судової теплотехнічної експертизи у випадку призначення судом, з метою спростування доводів та розрахунків позивача, однак відповідач відмовилася сплачувати вартість судової експертизи, а відповідно із цим всупереч вимогам ст.33 ГПК України не спростувала доводи та розрахунок позовної суми позивача.
Відповідно до пункту 6 Договору розмір щомісячної оплати за надані послуги розраховуються відповідно до фактичного споживання теплової енергії згідно з нормативами (нормами) та тарифами, діючими на момент споживання та затвердженими (погодженими) державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими органами, які мають право на встановлення або зміну тарифу.
Таким чином, наведені скаржником аргументи спростовуються матеріалами справи. Здійснений ПАТ «Херсонська ТЕЦ» альтернативний розрахунок підтверджує, що зміна Методики визначення вартості послуг з опалення призвело до зниження вартості цих послуг для скаржника у спірний період, тобто така зміна не призвела до порушення законних прав та інтересів скаржника.
Доводи, скаржника щодо внесення позивачем в односторонньому порядку змін до Договору також не заслуговують на увагу, оскільки це суперечить наявним матеріалам справи та фактичним діям відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Херсонська ТЕЦ» направлено на юридичну адресу ФОП ОСОБА_4 проект додаткової угоди від 26.10.14 р. до Договору. Скаржник вважає, що ПАТ «Херсонська ТЕЦ» порушила порядок оформлення та направлення додаткової угоди, оскільки супровідний лист до неї датовано 07.10.2014, в той час як додаткова угода датована 26.10.2014. Однак,судова колегія вважає, що це є технічною помилкою при датуванні вказаного листа, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, згідно якого лист було направлено 13.11.2014, тобто при написанні дати супровідного листа помилково зазначено 07.10.2014 замість 07.11.2014. Також слід зазначити, що дата Договору в додатковій угоді замість 04.10.13 р. позивачем зазначена 13.05.14 р, тобто дату судового рішення, яким визнано укладеним Договір від 04.10.13 р., однак це не змінює змісту договору та самого факту наявності цього договору. Щодо номеру договору, то жодна із сторін не довела належними доказами факт існування між сторонами іншого договору, ніж договору, укладеного на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 13.05.14 р., а тому додаткова угода №1 від 26.10.14 р. укладена саме до цього договору. Сама ж додаткова угода була направлена за юридичною адресою відповідача - АДРЕСА_2.
Частина четверта статті 181 Господарського кодексу України передбачає, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Скаржник свідомо відмовилась від отримання цієї додаткової угоди, тобто, позбавила себе можливості своєчасно належним чином оформити додаткову угоду, або, у разі виникнення розбіжностей, вжити заходи щодо їх врегулювання в судовому або досудовому порядку.
Разом з тим, в березні 2015 року ФОП ОСОБА_4 здійснила платіж з цільовим призначенням: «За спожиту теплоенергію зг. рах. №0-195 за 2015 рік». Зазначений платіж не є помилковим, його здійснення скаржником визнано, із заявами щодо повернення цих коштів, як помилково сплачених скаржник не зверталась. Таким чином, відповідачем вчинено дії з виконання її зобов'язань за договором з урахуванням змін, передбачених додатковою угодою.
Крім вищенаведеного, скаржник також вважає, що підставою для відмови у позові є також надання позивачем неякісних послуг теплопостачання, однак судова колегія вказані доводи не приймає до уваги з наступних підстав.
Правовідносини щодо надання послуг з теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законами "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (надалі - Правила) та іншими законодавчими та нормативними актами.
Правилами передбачено порядок перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. Так, пунктами 33-39 Правил встановлено, що у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. Представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з'явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку. У разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об'єднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об'єднання споживачів. За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі - акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця.
Аналогічна норма міститься в ст. 18 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги", якою встановлено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його, представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.
Форма акту-претензії затверджена Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".
Відповідно до ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, відповідач не надав жодного належного доказу на підтвердження доводів, щодо відсутності надання позивачем якісних послуг (в даному випадку це має бути зазначений вище Акт-претензія), який би підтверджував той факт, що позивачем були надані неякісні послуги.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що позивач довів належними доказами факт надання відповідачу у спірний період послуг теплопостачання та обґрунтовано розрахував обсяг спожитої відповідачем теплової енергії та її вартість і правильно визначив заборгованість відповідача у сумі 13328,60 грн.
Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови п.8, п.15 договору та приписи ч.1 т. 530 ЦК України, а також ненадання відповідачем доказів погашення основного боргу у розмірі 10828,60 грн. суд 1 інстанції правомірно стягнув з відповідача вказаний борг.
Відповідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр", та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку, відповідає таким даним.
В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.
З огляду на вищенаведене, а також зробивши власний розрахунок інфляційних втрат за спірний період, суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 2806,15 грн., оскільки позивач у своєму розрахунку допустив помилки.
Крім того, суд 1 інстанції правомірно стягнув з відповідача 3% річних у сумі 195,64 грн., оскільки наявними матеріалами встановлено факт несвоєчасної сплати основного боргу і вказана сума позивачем розрахована правильно.
Згідно із п.12 договору сторони встановили, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується в безспірному порядку, крім суми основної заборгованості, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд 1 інстанції, перевіривши розрахунки сум пені, надані позивачем, дійшов правильного висновку, щодо стягнення пені у розмірі 1646,43 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог з огляду на наявність прострочення оплати основного боргу.
За таких обставин апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 21.12.15 р. - без змін.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Херсонської області від 21.12.2015 року у справі № 923/1759/15 - залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 11.03.2016 р.
Головуючий суддя Петров М.С.
Суддя Разюк Г.П.
Суддя Колоколов С.І.