09 березня 2016 року Справа № 915/51/16
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_1),
до відповідача: Фермерського господарства "НИВА"
(55401, Миколаївська обл., смт.Братське, вул.Леніна, 175),
про: стягнення 141365,13 грн. збитків від інфляції та 15664,71 грн. - 3% річних.
Згідно пояснень до позовної заяви №3 від 18.01.2016: стягнення 142727,83 грн. збитків від інфляції та 14600,38 грн. - 3% річних, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Фермерського господарства "НИВА" 141365,13 грн. збитків від інфляції та 15664,71 грн. - 3% річних.
12.02.2016 позивач надав до суду пояснення до позовної заяви №3 від 18.01.2016, згідно яких збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 142727,83 грн. збитків від інфляції та 14600,38 грн. - 3% річних (а.с.24-25).
Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом та збільшив розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, судом розглядаються позовні вимоги викладені у поясненнях №3 від 18.01.2016.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1 від 04.04.2012 відповідач свої зобов'язання не виконав та всіляко ухилявся від сплати боргу. У зв'язку з цим, рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.12.2015 по справі №915/580/15 позов задоволено частково, з відповідача стягнуто 180710,0 грн. основного боргу та 13664,65 грн. пені. Станом на день подання позову (25.01.2016) рішення суду по справі №915/580/15 не виконано, тому за невиконання грошових зобов'язань відповідачеві нараховані збитки від інфляції та 3 % річних.
12.02.2016 від позивача до суду надійшло клопотання за вх.№3132/16, в якому він підтримує позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням пояснень до позовної заяви №3 від 18.01.2016 та просить розглянути справу без його участі (а.с.21).
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать відмітк на повідомленнях про вручення від 28.01.2016 та 17.02.2016 (а.с.20, 37).
Враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи та згідно ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 09.03.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При прийнятті рішення у справі судом взято до уваги наступне.
04.04.2012 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2.) та Фермерським господарством "НИВА" (надалі - Ф/г "НИВА") укладений Договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1, згідно якого ФОП ОСОБА_2 зобов'язується передати у власність Ф/г "НИВА", а останній, зобов'язується прийняти на умовах даного Договору та сплатити вартість оприскувача "ВЕRTHOUD" MACK 40 DPA, 1991 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 (а.с.6).
Згідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до п.2.1 Договору №1 від 04.04.2012, сторони домовилися, що приймання-передачі техніки здійснюється на протязі 5 календарних днів з моменту підписання договору і оформлюється актом прийому-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що вартість оприскувача становить 180710,0 грн.
На виконання вимог Договору №1 від 04.04.2012 позивачем було передано у власність відповідача товар - оприскувач "ВЕRTHOUD" MACK 40 DPA, 1991 року випуску, заводський номер НОМЕР_2, вартістю 180710,0 грн., про що сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі до Договору (а.с.7).
Згідно п.3.2 Договору №1 від 04.04.2012, оплата товару повинна здійснюватись протягом двох днів після підписання акту передачі.
Позивач вказує на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, кошти за отриманий товар не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу та пені.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2015 по справі №915/580/15 позов було задоволено частково та стягнуто з Ф/г "НИВА" на користь ФОП ОСОБА_2 180710,0 грн. основного боргу та 13664,65 грн. пені.
При цьому, судом встановлено, що акт прийому-передачі до Договору №1 був підписаний сторонами 06.04.2012. Оскільки згідно п.3.2 Договору №1 від 04.04.2012 обов'язок оплатити поставлений товар мав бути виконаний відповідачем протягом двох днів після підписання акту передачі, то у разі відсутності оплати, зобов'язання слід вважати простроченим з 09.04.2015.
Вказане рішення набрало законної сили та у відповідності до приписів ст.35 ГПК України має преюдиційне значення у даній справі щодо підтвердження факту передання техніки по акту приймання-передачі від 06.04.2012 та розміру основного боргу відповідача у сумі 180710,0 грн.
Станом на час розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів виконання рішення суду у справі №915/580/15 та оплати товару отриманого по Договору №1 від 04.04.2012.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 10.04.2013 по 15.01.2016 у сумі 14600,38 грн. та збитки від інфляції за період з 09.04.2012 по 15.01.2016 у сумі 142727,83 грн.
Судом розрахунок 3% річних перевірено та визначено наступне:
- за період з 10.04.2013 по 31.12.2013 (266 днів прострочення) розмір 3% річних із суми заборгованості 180710,0 грн. складає 3950,87 грн.;
- за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 (365 днів прострочення) розмір 3% річних із суми заборгованості 180710,0 грн. складає 5421,3 грн.;
- за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 (365 днів прострочення) розмір 3% річних із суми заборгованості 180710,0 грн. складає 5421,3 грн.;
- за період з 01.01.2016 по 15.01.2016 (15 днів прострочення) розмір 3% річних із суми заборгованості 180710,0 грн. складає 222,79 грн.
Всього за період з 10.04.2013 по 15.01.2016 розмір 3% річних становить 15016,26 грн. (3950,87 + 5421,3 + 5421,3 + 222,79).
Оскільки позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 14600,38 грн., суд, враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 14600,38 грн.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок збитків від інфляції, суд дійшов наступних висновків.
Згідно абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Отже при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується, вказана правова позиція також зазначена в Постанові Вищого Господарського Суду України по справі №29/75-10-1823 від 24.11.2010, по справі №4/54-10-18-18 від 19.01.2011 та по справі №915/727/13 від 30.10.2013.
Як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивачем збитки від інфляції нараховані з квітня 2012 року, тобто місяця, в якому відповідач мав здійснити оплату товару.
Однак, як зазначалось вище, найменший період визначення становить місяць, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Враховуючи, що позивачем нараховані інфляційні за період прострочення виконання відповідачем зобов'язання, який не дорівнює календарному місяцю, тому судом розрахунок збитків від інфляції уточнено та визначено, що нараховувати необхідно починати з травня 2012 року по січень 2016 року; сума основного боргу на початок періоду становила 180710,0 грн. та не змінилась за період нарахування; сумарний індекс інфляції за період з травня 2012 року по січень 2016 року склав 179,83%.
Таким чином, розмір збитків від інфляції, що підлягає стягненню з відповідача становить 144260,79 грн. (180710,0 х 179,83 % - 180710,0).
Оскільки позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 142727,83 грн., суд, враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягає саме 142727,83 грн. збитків від інфляції.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
При подання позову позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь судових витрат на послуги адвоката, розмір яких становить 1000,0 грн.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначались відповідно до Закону України «Про адвокатуру» (дата втрати чинності - 19.11.2012) та на даний час визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (дата набрання чинності 15.08.2012). Дія вказаних законів поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в ч.1 ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Аналогічні положення містила ст.2 Закону України «Про адвокатуру».
Згідно ст.12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката провадилась на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.
Частина 1 ст.26 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» також передбачає, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2016 позивачем (замовник) було укладено з адвокатом Олійник Ольгою Володимирівною (виконавець) договір №22 про надання адвокатських послуг (а.с.30), п.4.1 якого визначено, що за роботу, виконану виконавцем, замовник оплачує виконавцю кошти у розмірі 1000,0 грн.
Правовий статус гр.Олійник О.В. як адвоката підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3 від 17.11.2006 (а.с.35).
11.01.2016 ФОП ОСОБА_2 та адвокатом Олійник О.В. підписаний акт №4-2016 передання-прийняття виконаних робіт за господарським договором №22 від 04.01.2016 на суму 610,0 грн. за надання правової допомоги з приводу вирішення спору про стягнення індексу інфляції та річних з Ф/г "НИВА", тобто представництво інтересів ФОП ОСОБА_2 у справі №915/51/16, яка розглядається господарським судом Миколаївської області.
На підставі вищевказаного акту, ФОП ОСОБА_2 було перераховано на рахунок адвоката Олійник О.В. грошові кошти в сумі 610,0 грн. за юридичні послуги, що підтверджується квитанціями №ПН1841 від 13.01.2016 на суму 500,0 грн. та №ПН2238 від 14.01.2016 на суму 110,0 грн., які містяться в матеріалах справи (а.с.27).
Доказів перерахування решти, передбачених договором №22 від 04.01.2016, грошових коштів у сумі 390,0 грн. суду не надано.
Таким чином, перераховані позивачем на користь адвоката Олійник О.В. грошові кошти у сумі 610,0 грн. за надання юридичних послуг можуть бути віднесені до складу судових витрат.
Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат (крім судового збору) не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п.12 Роз'яснень ВАСУ №02-5/78 від 04.03.1998 та п.11 Інформаційного листа ВГСУ №01-8/973 від 14.12.2007 (із змінами та доповненнями).
Доказів, які б підтверджували розумність витрат на оплату послуг адвоката саме у заявленій сумі, позивачем суду не надано.
При вирішенні питання щодо розміру витрат на послуги адвоката, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, судом взяті до уваги рівень складності справи; відсутність адвоката у судових засіданнях; якість, кількість та складність документів (зокрема, розрахунків позовних вимог), які були підготовлені адвокатом під час розгляду справи; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в регіоні.
Дослідивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до відшкодування витрат на послуги адвоката, не є співрозмірним обсягу робіт, які виконані адвокатом по даній справі. Тому, суд вважає за необхідне обмежити розмір вказаних витрат, які підлягають відшкодуванню з відповідача, та стягнути з нього на користь позивача 500,0 грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката.
Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, у разі задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
У відповідності до ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України №484-VІІІ від 22.05.2015), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України №484-VІІІ від 22.05.2015) з 01.09.2015 за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
За вказаних обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, що становить 2359,92 грн. (157328,21 грн. х 1,5%).
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 821, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Фермерського господарства "НИВА", 55401, Миколаївська обл., Братський р-н, смт.Братське, вул.Леніна, 175 (відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 24062690) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (відомості про розрахункові рахунки відсутні, ІПН НОМЕР_1) 142727,83 грн. збитків від інфляції, 14600,38 грн. - 3% річних, 500,0 грн. витрат за послуги адвоката та 2359,92 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом
Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України
та підписано суддею 14 березня 2016 року
Суддя М.В.Мавродієва