ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.03.2016
Справа №910/323/16
За позовом
Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Богучарская"
про
стягнення 33 520,00 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача
не з'явився
від відповідача
не з'явився
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03 березня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Богучарская" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 33 520,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2016 року порушено провадження у справі № 910/323/16 та призначено справу до розгляду на 11.02.2016 року.
Представник відповідача в судове засідання 11.02.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.01.2016 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 року розгляд справи № 910/323/16 відкладено на 03.03.2016 року.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 02.03.2016 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
У судове засідання 03.03.2016 року представники сторін не з'явились, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, буд. 5, приміщення 191, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Богучарская" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
08.07.2015 року відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Богучарская" зі станції Гродівка Донецької залізниці на станцію Ладижин Одеської залізниці у вагоні № 61075305 було відправлено вантаж (концентрат вугільний) навалом, що підтверджується залізничною накладною № 52716198.
Вантажовідправником на станції відправлення у залізничній накладній № 52716198 від 08.07.2015 року зазначено, що маса вантажу (концентрату вугільного) у вагоні № 61075305 складає 70 000 кг.
При проходженні 10.07.2015 року відправлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Богучарская" вагону з вантажем через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці працівниками Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізниць України здійснено перевірку маси вантажу.
В ході перевірки виявлено, що фактична маса вагону (брутто) складає 83 700 кг, в т.ч.: нетто - 60 700 кг і тара вагону - 23 000 кг, тобто фактична маса вантажу менша на 9 300 кг, ніж маса вантажу, зазначена відправником в накладній № 52716198 від 08.07.2015 року.
За даних обставин, залізницею було складено акти загальної форми № 1546 від 10.07.2015 року, № 3639 від 10.07.2015 року та комерційний акт серії РА № 009052/421/9 від 10.07.2015 року.
Приймаючи до уваги вищенаведене, позивач, керуючись статтями 24, 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року за №457, просить суд стягнути з відповідача 33 520,00 грн. штрафу за допущені вантажовідправником порушення в частині невірного зазначення маси вантажу.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 08.07.2015 року відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Богучарская" зі станції Гродівка Донецької залізниці на станцію Ладижин Одеської залізниці у вагоні № 61075305 було відправлено вантаж (концентрат вугільний) навалом, що підтверджується залізничною накладною № 52716198.
Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
За змістом статті 307 Господарського кодексу України та статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (стаття 920 Цивільного кодексу України).
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року за №457 (надалі по тексту - Статут), та інших актів законодавства України, зокрема, Правил оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, Правил складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року за №334, Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №862/5083.
Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).
Відповідно до статті 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної “Правильність внесених відомостей підтверджую” вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.
Згідно з частиною 1 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Частиною 2 статті 24 Статуту залізниць України передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
У відповідності до норм статті 37 Статуту залізниць України та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажів визначається відправником.
Приписами статті 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.
Згідно зі статтею 32 Статуту вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера).
З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправником на станції відправлення у залізничній накладній № 52716198 від 08.07.2015 року зазначено, що маса вантажу (концентрату вугільного) у вагоні № 61075305 складає 70 000 кг.
Правильність внесених відомостей до вказаної накладної підтверджена підписом представника відправника.
Доказів контрольного зважування спірного вагону на станції відправлення відповідачем не надано.
В подальшому при проходженні 10.07.2015 року відправлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Богучарская" вагону з вантажем через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці працівниками Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізниць України здійснено перевірку маси вантажу.
За результатами перевірки, залізницею було складено акти загальної форми № 1546 від 10.07.2015 року, № 3639 від 10.07.2015 року та комерційний акт серії РА № 009052/421/9 від 10.07.2015 року (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).
Зокрема, що фактична маса вагону (брутто) складає 83 700 кг, в т.ч.: нетто - 60 700 кг і тара вагону - 23 000 кг, тобто фактична маса вантажу менша на 9 300 кг, ніж маса вантажу, зазначена відправником в накладній № 52716198 від 08.07.2015 року.
Відповідно до статті 13 Статуту для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги. Для визначення маси вантажу зважуванням залізниці в місцях загального користування, а відправники та одержувачі вантажів, морські і річкові порти, які примикають до залізниць, в місцях незагального користування повинні мати необхідну кількість ваг і вагових приладів.
Факт неправильності зазначення маси вантажу в накладній № 52716198 від 08.07.2015 року, підтверджується комерційним актом РА № 009052/421/9 від 10.07.2015 року, підписаним відповідальними особами залізничної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці.
Так, відповідно до вказаного комерційного акту РА № 009052/421/9 від 10.07.2015 року на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці здійснено контрольне переваження вантажу, в ході якого встановлено, що у перевізних документах (№ 52716198 від 08.07.2015 року) щодо вагону № 61075305 зазначено: маса вантажу 70 000 кг і тара 23 000 кг, але фактично вага брутто складає 83 700 кг, а саме: нетто 60 700 кг і тара 23 000 кг, що менше ваги, зазначеної в документі і вантажопідйомності на 9 300 кг. У технічному відношенні вагон справний.
Частиною 4 статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 862/5083, вантаж вважається доставленим без втрат, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначені маси нетто. Надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%.
Відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334 (далі - Правила складання актів), комерційні акти складаються на місцях загального користування у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях не загального користування - у день здачі вантажу одержувачу; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.
У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Згідно з пунктом 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Згідно з пунктом 10 Правил складення актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
У відповідності до пункту 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року за №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
З матеріалів справи вбачається, що комерційний акт РА № 009052/421/9 від 10.07.2015 року, якій засвідчив невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній, складений у відповідності до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів та є чинним.
При цьому, докази заперечень відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування його з боку відповідача відсутні.
Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Штраф відповідно до статті 118 Статуту стягується у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Як свідчать матеріали справи, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні № 61075305 за накладною № 52716198 від 08.07.2015 року складає 6 704,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України позивачем у зв'язку із неправильним зазначенням маси вантажу у залізничній накладній 52716198 від 08.07.2015 року масу вантажу у вагоні № 61075305, нараховано відповідачу штраф в розмірі 33 520,00 грн. (6 704,00 грн. х 5 = 33 520,00 грн.), що стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до суду з відповідним позовом.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, а також підтверджено представником позивача , свої зобов'язання щодо сплати штрафу в розмірі 33 520,00 грн., всупереч вимогам діючого законодавства, відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Богучарская" утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
За результатами здійсненої судом перевірки наданого позивачем розрахунку штрафу в розмірі 33 520,00 грн., судом встановлено його відповідність нормам чинного законодавства та арифметичну правильність.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Богучарская" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, буд. 5, приміщення 191, код ЄДРПОУ 38471688) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, буд 108, код ЄДРПОУ 40081237) 33 520 (тридцять три тисячі п'ятсот двадцять) грн. 00 коп. штрафу та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.03.2016 року
Суддя С.В. Стасюк