"09" березня 2016 р. Справа № 917/2054/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
за участю секретаря Марченко В.А.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - ОСОБА_1 (довіреність №2-11/01 від 11.01.2016р.), ОСОБА_2 (довіреність №1-11/01 від 11.01.2016 р.),
третьої особи - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №5766 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 17.11.15р. у справі № 917/2054/15
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м.Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілгаз-інвест", м.Кременчук,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м.Кременчук,
про стягнення 15 984,11 грн.,
Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.11.2015р. (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 15984,11 грн. вартості виплаченого страхового відшкодування та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати.
Скарга обґрунтована тим, що в суді першої інстанції в порушення норм матеріального права питання щодо наявності законних підстав для звернення страховиком до страхувальника із вимогою щодо відшкодування грошових коштів в порядку регресу не досліджувалось і по суті не вирішувалось. Тому законних підстав для звернення ПрАТ «УПСК» до ТОВ «Оілгаз-інвест» із вимогою про відшкодування сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу немає.
26.01.2016р. до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №965), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечував та просив суд залишити її без задоволення.
16.02.2016р. та 04.03.2016р. до суду від позивача надійшли клопотання (вх. №1880, №2500) про розгляд справи за відсутності представника позивача.
17.02.2016р. до суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №1904), в якому ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу.
26.02.2016р. до суду від відповідача надійшли додаткова пояснення (вх. №2254).
Представники відповідача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.
В вересні 2015р. Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілгаз-інвест" 15 984,11 грн. вартості виплаченого страхового відшкодування.
Позов обґрунтовано тим, що 28.11.2012 року між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія", страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оілгаз-інвест", страхувальником, укладено договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9697396 від 28.11.2012р., відповідно до умов якого страховик зобов'язався у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
06.01.2013р. на автодорозі Т-17-17 Мостовівщина - ОСОБА_4 - Глобине сталася дорожньо-транспортна пригода (падіння ватажу) за участю транспортного засобу "DAF 95XF430" державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, та транспортного засобу "DAF FТ СF 85" державний номерний знак НОМЕР_2.
Відповідно до довідки МВС України № 9138848 про ДТП, особою винною в настанні ДТП є ОСОБА_3 (управління несправним транспортним засобом). Також зазначено, що автомобіль НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04.03.2013 р. у справі №524/569/13-п ОСОБА_3 визнано винним у ДТП, яке сталося на автодорозі Т-17-17 Мостовівщина - ОСОБА_4 - Глобине 6 км. 250 м., за участю автомобілів НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 та "DAF FТ СF 85" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 Відповідно до ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення громадянина ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 36/13 від 18.02.2013р. вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3, станом на момент дослідження становить 36942,83 грн., з урахуванням експлуатаційного зносу 16484,11 грн.
02.07.2013р. ПАТ УСК "Гарант Авто" звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з заявою № 142607/24АК на виплату страхового відшкодування на суму 16484,11 грн. в порядку регресу.
03.10.2013р. ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відповідно до страхового акту № ОЦ/036/000/13/0507 визнало дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком з розрахунком розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті 15 984,11 грн. (16484,11 грн. - 500,00 грн. безумовної франшизи).
03.10.2013р. позивачем було виплачено СК "Гарант Авто" страхове відшкодування у розмірі 15984,11 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1474 від 03.10.2013 р.
26.09.2014р. позивач звернувся до ТОВ "Оілгаз-Інвест" з претензією № 11 УПСК, відповідно до якої просив відповідача погасити регресну заборгованість у розмірі 15984,11 грн. протягом одного тижня з моменту отримання даної претензії.
Як зазначив позивач відповідачем вищезазначену заборгованість сплачено не було, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №16733 від 17.11.2015р.) проти позову заперечував.
17.11.2015р. господарським судом Полтавської області прийняте оскаржуване рішення.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором страхування.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до ст.990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пп. "г" п. 38.1.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Як вже зазначалось, постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04.03.2013 р. у справі №524/569/13-п ОСОБА_3 визнано винним у ДТП, яке сталося на автодорозі Т-17-17 Мостовівщина - ОСОБА_4 - Глобине 6 км. 250 м., за участю автомобілів НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 та "DAF FТ СF 85" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 Відповідно до ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення громадянина ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Також в постанові зазначено, що ДТП було спричинено тим, що ОСОБА_3 не впевнився у технічному справному стані транспортного засобу.
Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, враховуючи, що цивільна відповідальність ТОВ "Оілгаз-Інвест" щодо страхування автомобіля НОМЕР_4 на момент настання страхової події була застрахована у позивача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; настання страхової події за полісом, укладеного між позивачем та відповідачем; здійснення позивачем виплати страхового відшкодування на користь ПАТ УСК "Гарант-Авто" в розмірі 15984,11 грн., у позивача з'явилось право регресної вимоги до відповідача як страхувальника в силу пп. "г" п. 38.1.1 ст. 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідач заперечуючи проти позову посилався, зокрема, на те, що позивачем фактично не сплачено страхове відшкодування на користь потерпілого ТОВ «Транс- Сервіс-1», тому відсутні підстави для стягнення з відповідача суми регресного відшкодування.
Однак, колегія суддів не погоджується з даним посиланням відповідача з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, 10.01.2013р. ТОВ «Транс-Сервіс-1» подало ПАТ УСК "Гарант-Авто" заяву (повідомлення) про подію (а.с.164-165).
01.03.2013р. ТОВ «Транс-Сервіс-1» подало ПАТ УСК "Гарант-Авто" заяву про порядок виплати страхового відшкодування, в якій просило суму страхового відшкодування згідно полісу №19G-0389738 по події, що сталася 06.01.2013р. перерахувати на р/р ТОВ «Транс-Сервіс-1» згідно рахунку №ТС-0000016 в сумі 36515,99 грн. за вирахуванням 3950,00 грн. франшизи. (а.с.165).
Відповідно до страхового акту №000005409 (142607) від 13.03.2013р. на підставі умов договору (полісу) сума страхового відшкодування складає 32520,99 грн. (36515,99 грн.*1-3995 грн.) (а.с.167).
10.04.2013р. ТОВ «ЄвроАсистанс» перерахувало ТОВ «Транс-Сервіс-1» 32520,99 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №2826 від 10.04.2013р. (а.с.168).
Як підтверджується матеріалами справи, 01.11.2011р. між ПАТ УСК "Гарант-Авто", довірителем, та ТОВ «ЄвроАсистанс», повіреним, укладено договір доручення (агентський договір), згідно з яким довіритель доручив, а повірений в порядку та на умовах, визначених цим договором, за винагороду зобов'язався від імені та за рахунок довірителя виконати частину його страхової діяльності, пов'язаної з виконанням та обслуговуванням договорів страхування, укладених довірителем з організацією надання послуг страхувальникам, застрахованим особам, потерпілим тощо у разі настання страхового випадку та здійснення страхових виплат, у тому числі оформлення документів, передбачених даним договором, договорами страхування, Правилами страхування та законодавством України, необхідних для своєчасної виплати страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат, вчинення інших юридичних дій, відповідно до даного договору, зокрема: п.1.1.5. здійснення виплат страхового відшкодування та оплата послуг, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування, за рахунок довірителя.
За таких обставин зазначені посилання апелянта є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів не приймає до уваги докази надані апелянтом на підтвердження належного технічного стану автомобіля, а саме, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00108-09372-12 від 27.11.2012р., складеного за результатами ОТК, відповідно до якого транспортний засіб "DAF 95XF430", державний номерний знак НОМЕР_1 було визнано технічно справним, та договір №126/04 про надання послуг від 31.12.2012р., з огляду на те, що технічний стан транспортного засобу було перевірено 27.11.2012р., а ДТП сталася 06.01.2013р., тобто значно пізніше після проведення перевірки і на день пригоди доказів справності автомобіля та проведення щоденного огляду автомобіля, відповідно до договору про надання послуг, до суду не надано.
Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Полтавської області від 17.11.15р. у справі № 917/2054/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілгаз-інвест" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 17.11.15р. у справі № 917/2054/15 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 12.03.2016р.
Головуючий суддя Пуль О.А.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Лакіза В.В.