м. Миколаїв
01 березня 2016 року Справа № 814/4408/15
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1
доБаштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Миколи Аркаса, 2, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2015р. №0000221700,
Позивач звернувся до суду з позовом до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2015 № 0000221700.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що господарські операції, укладені позивачем з ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» вчиненні реально, що підтверджується первинними документами, позивач не допускав порушення норм Податкового Кодексу України, тому податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 № 0000221700 необхідно скасувати.
Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у позові, оскільки позивачу правомірно донараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість, в зв'язку з встановленням нереальності господарських операцій позивача з контрагентами.
Позивач надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. На підставі ч.6 ст.128 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідив матеріали справи суд дійшов висновку:
Актом від 12.01.2015 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03. по 31.03.2014, з 01.04. по 30.04.2014 встановлено порушення п.198.2,198.6 ст.198 ПК України - безпідставно завищено податковий кредит ПДВ по операціях з ТОВ « Константа-Імпекс» щодо придбання нафтопродуктів за березень, квітень 2014 на 50 211,98 грн. та по операціях з ТОВ «Нафто-сервіс Плюс» за березень 2014 на суму 16 537,08 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 № 0000221700, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 66479,07 грн. та 16 687,26 грн.
В період, що перевірявся податкової інспекцією позивач фактично займалась роздрібною торгівлею паливом на АЗС. ФОП ОСОБА_1 у березні та квітні 2014 закуплено нафтопродукти, які в подальшому реалізовані кінцевому споживачу ( населенню).
В акті перевірки зазначено, що від Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області отримано акти від 25.11.2014 про результати зустрічної звірки ТОВ «Константа-імпекс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків з ПП «Аріс», їх реальності та повноти відображення обліку за березень, квітень 2014, в яких зазначено, що перевіреою не підтверджено здійснення господарських операцій по взаємовідносинах ТОВ «Константа-Імпекс» із ПП «Аріс».
На запит податкової інспекції позивач надав рахунки-фактури № СФ-000083 від 12.03.2014, СФ-0000128 від 10.04.2014, податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 01-19к від 27.01.2014, укладений з ТОВ «Константа-Імпекс» та товарно-транспортні накладні №52 від 12.03.2014, № 80 від 10.04.2014. Розрахунки проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень.
В акті зазначено, що в ТТН відсутній номер подорожнього листа, не надано копії журналу обліку надходжень нафтопродуктів.
Від Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області отримано акт перевірки від 24.11.2014 про результати зустрічної звірки ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків з ПП «Аріс», ТОВ ТД «Гарант» їх реальності та повноти відображення обліку у березні 2014 документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин.
На запит Казанківського відділення Баштанської ОДПІ від 12.12.2014 позивач надав рахунки-фактури № СФ 0000042 від 24.03.2014, податкова накладна № 21 від 24.03.2014, платіжні доручення, видаткова накладна № РП - 0000037 від 24.03.2014, договір купівлі-продажу нафтопродуктів, укладений з ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс», товарно-транспортну №41 від 24.03.2014. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі. В товарно-транспортній накладній не вказано номер подорожнього листа.
Перевіркою встановлено факти укладання між ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» та позивачем недійсних правочинів, тому право на податковий кредит на підставі податкових накладних на виконання недійсних правочинів не виникає.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового Кодексу України
Відповідно до п.198.1,п.198.2, п.198.3, п.198.6 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.
Аналіз норм Податкового кодексу свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльність відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Позивач надав суду: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, договори купівлі-продажу, укладені з ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» від 27.01.2014, 08.01.2014 року відповідно. У п.3.1 договорів зазначено, що товар поставляється Покупцеві партіями на підставі погодженої заявки. Таким чином, умовами договору визначено, що поставляє товар позивачу продавець- ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс». Недоліки товарно-транспортних накладних, зазначені відповідачем в акті перевірки, не можуть привести до визнання угоди нереальної та донарахування позивачу грошових зобов'язань.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що угоди, які були укладені між позивачем та ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням вільного, господарського і податкового законодавства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Товар, який придбавалися позивачем притаманний його господарській діяльності та використовувалися ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту за результатами господарської діяльності з цим контрагентом є правомірним.
Судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог податкового законодавства, за наслідками здійснення господарських операцій з його контрагентами ТОВ «Константа-Імпекс», ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс».
Таким чином, позов належить задовольнити.
Судові витрати відповідно до ст.94 КАС України необхідно повернути позивачу.
Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000221700 від 03.02.2015 року.
3. Присудити на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 834,37 грн. (вісімсот тридцять чотири гривні 37 коп.), сплачений квитанцією № 0.0.480933554.1 від 23.12.2015 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Гордієнко