25 лютого 2016 року 810/4999/15
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лапія С.М.,
при секретарі - Феленюк О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,-
ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 27.04.2015 № 0003051702/1092, вимогу про сплату боргу від 27.04.2015 № 0003061702/1089 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0003071702/1088.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позову.
Судом встановлено, що з 10.03.2015р. по 30.03.2015р. працівниками ДПІ в Обухівському районі проведено документальну планову перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р.
За результатами перевірки ДПІ в Обухівському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.04.2015 № 0003041702/1090, № 0003021702/1091, № 0003051702/1092, вимогу про сплату боргу № 0003061702/1089 та рішення № 0003071702/1088 .
Зазначені податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу позивачем отримано 05.05.2015. Не погоджуючись з ними, 10.08.2015 він оскаржив їх до ГУ ДФС України в Київській області.
ГУ ДФС України в Київській області, за результатами розгляду скарги позивача, своїм рішенням від 09.09.2015 залишила скаргу без розгляду.
Як зазначив позивач у судовому засіданні, з податковими повідомленнями-рішеннями від 27.04.2015 № 0003041702/1090, № 0003021702/1091 він погоджується, а заперечує проти податкового повідомлення-рішення від 27.04.2015 № 0003051702/1092, рішення про застосування штрафних санцій № 0003071702/1088 та вимоги про сплату боргу № 0003061702/1089.
Як слідує з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення позивачем п.177.2, п.177.4 статті 177 ПК України, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за підсумками річного декларування за 2013 рік у сумі 9550,10 грн.;
п.177.10 статті 177 ПК України в частині неналежного ведення книги обліку доходів та витрат;
п. 51.1 статті 51 ПК України в частині неподання до ДПІ в Обухівському районі податкових розрахунків сум доходу, нарахованого ( сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ за І-ІІ-ІІІ- IV квартали 2013 року та І-ІІ-ІІІ- IV квартали 2014 року;
статті 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування самозайнятої особи з доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності, у сумі 1472,25 грн.
Відповідно до висновків акту ревізором встановлено завищення документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з господарською діяльністю та одержання доходу на суму 63667,31 грн., а саме: до складу витрат 2013 року ФОП ОСОБА_2 віднесено вартість закупленого товару : диван навісний садовий - 876,58 грн., труба - телескопічна - 408,75 грн., газовий нагрівач - 1708,33 грн., газонокосарки - 10102,72 грн., майка - 1663,22 грн., бензопили - 8010,61 грн., повітродув - пилосос - 1958,54 грн., пилки - 6538,22 грн., інверторне джерело зварювального струму - 2500 грн., поршнева - 1110,39 грн., кутова шліф машина на суму 1806,66 грн., снігоочисник- 12362,18 грн., лобзик - 1525,03грн., оприскувач - 2627 грн., ланцюг в бухте - 4602,84 грн., травозбірник - 5865,65грн., реалізація яких, на думку відповідача, протягом 2013 року не проводилась, але віднесена підприємцем до вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності.
Як слідує з матеріалів справи, позивач за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 здійснював свою господарську діяльність на загальній системі оподаткування, а в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 перебував на спрощеній системі оподаткування.
Згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності позивача є: ремонт і технічне обслуговування машин в устаткування, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах, ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання, надання в оренду будівельних машин і устаткування та інше.
Як пояснив у судовому засіданні позивач, диван навісний садовий на загальну суму 876,58 грн., труба телескопічна на суму 408,75 грн., лобзик на суму 1525,03 грн. та травозбірник на суму 565,65 грн. (а не 5865,65 грн., як помилково вказано в акті перевірки) дійсно включені до складу валових витрат, так як вони використовуються ним у власних потребах.
Згідно товару «майка» на суму 1663,22 грн. він пояснив, що взагалі не торгує речами з найменуванням «майка». Що стосується товару пилки на суму 6538,22 грн., то ревізором нечітко розписано, які саме пилки і звідки виникла така сума.
Щодо іншого товару: газовий нагрівач на суму 1708,33 грн., газонокосарки на суму 10102,72 грн., бензопили на суму 8010,61 грн., повітродув-пилосос на суму 1958,54 грн., кутова шліф машина на суму 1806,66 грн., снігоочисник на суму 12362,18 грн., оприскувач на суму 2627 грн., ланцюг в бухті на суму 4602,84 грн. є видаткові накладні, що підтверджують реалізацію вказаних товарів у 2013 році, тому і віднесені до вартості документально підтверджених витрат.
Як пояснила у судовому зсіданні свідок ОСОБА_3, вона працюючи, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів фізичних осіб ДПІ в Обухівському районі, проводила документальну планову перевірку позивача, і дійсно при проведенні перевірки нею не було враховано всіх обставин господарської діяльності позивача та допущено деякі помилки при складанні акту перевірки.
Крім того, позивачем надано для дослідження та долучення до матеріалів справи копії документів, які підтверджують факт придбання товарів та їх реалізації, у тому числі: прибуткові накладні та видаткові накладні.
Відповідно до абз. 1 і 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ).
Положення п. 8 ст. 19 ГК України зобов'язують всіх суб'єктів господарювання вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Обов'язки підприємців-фізичних осіб у цьому Кодексі виділені окремо. Так, відповідно до ч. 6 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець зобов'язаний: у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах; додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством; не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства; вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.
За умовами положень п. 177.2 ст. 177 ПК України підприємець на загальній системі оподаткування може зменшити свій загальний оподатковуваний дохід (виручка у грошовій та негрошовій формі) на суму документально підтверджених витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходів. Згідно п. 177.4 ст. 177 цього Кодексу такі витрати мають відповідати критеріям витрат операційної діяльності згідно з Розділом ІІІ «Податок на прибуток» ПК України.
При цьому в силу норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України під «витратами» розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
У відповідності до п 138.1 ст. 138 розд. ІІІ ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За результатами дослідження матеріалів справи суд дійшов висновку, що первинні документи оформлені у відповідності до вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення.
Відповідачем, у свою чергу, не надано доказів заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік на загальну суму 63667,31 грн.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 27.04.205 № 0003051702/1092 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 27.04.2015 № 0003071702/1088 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску та вимоги про сплату боргу № 0003061702/1089, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності
За вимогами норм ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, в тому числі, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Базою оподаткування нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)(п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону).
Згідно ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI розмір внеску становить 34,7 відсотка від бази нарахування єдиного внеску.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, протягом 2013 року позивач перебуваючи на загальній системі оподаткування, був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) зі сплатою цього внеску за ставкою 34,7%.
З урахуванням попередньо встановлених обставин справи базою для нарахування єдиного внеску за обумовленою ставкою мала бути сума доходу позивача за 2013 рік у розмірі 26301,00 грн., тобто відповідачем неправомірно було нараховано єдиний внесок на суму доходу - 89968,31 грн., а отже, і винесене рішення відповідача від 27.04.2015 № 0003071702/1088 про застосування штрафних санкцій, і вимога про сплату боргу № 0003061702/1089 є протиправними і підлягають скасуванню.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 552,00 грн. (квитанція від 15.10.2015 № 236)
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 552,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 94, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 27.04.2015 № 0003051702/1092, рішення про застосування штрафних санкцій від 27.04.2015 № 0003071702/1088 та вимогу про сплату боргу від 27.04.2015 № 0003061702/1089.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору (квитанція від 15.10.2015 № 236) у розмірі 552 (п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лапій С.М.