01 грудня 2015 року м.Київ 810/3523/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-К"
до Київської митниці Державної фіскальної служби
про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" (далі - позивач, Товариство) з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2015 № 125110011/2015/010110/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00146.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення та картка відмови винесені Київською митницею Державної фіскальної служби з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання, у зв'язку з чим відповідачем протиправно здійснено коригування митної вартості товару.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/3523/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В ході судового розгляду представник позивача позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та надав додаткові пояснення.
Наголошував, що для митного оформлення товару Товариство надало Митниці всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару, містять всі відомості, підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за ці товари. Крім того, позивач зауважив, що вказані документи не містили розбіжностей.
Водночас, за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено не повні та не достовірні відомості про митну вартість Митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів 18.07.2015 № 125110011/2015/010110/2 та видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення№125110011/2015/00146.
Крім того, представник позивача зазначив, що митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.
З огляду на зазначене, представник позивача стверджував, що відповідачем було необґрунтовано та безпідставно відмовлено ТОВ «Еталон-К» у митному оформлені товарів за заявленою позивачем митною вартістю, а рішення про коригування митної вартості товарів 18.07.2015 № 125110011/2015/010110/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00146 є незаконними та протиправними у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Представник відповідача в ході судового розгляду справи проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обгрутування доводів заперечень відповідачем зазначено, що під час митного оформлення товарів, задекларованих позивачем, митним органом було встановлено, що документи, подані до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності. При цьому, на рекомендацію митного органу декларантом додаткові документи надані не були. За наведених обставин та відповідно до вимог чинного законодавства митницею було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
У судове засідання призначене на 01.12.2015 сторони не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, надали до суду письмові клопотання у яких просили розглянути справу за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідно до положень частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
На підставі викладеного, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження, в межах строку розгляду адміністративних справ.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
01.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" (Покупець) та компанією "Solifinance OU" - Таллінн, Естонія (Продавець) укладено контракт № 01/10-1-IM (далі - Контракт), відповідно до пункту 1 якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах FOB Валенсія, Іспанія (склад Покупця) товари згідно інвойсам (рахункам-фактур), доданих при фактичному отриманні кожної партії товарів. При поставці додаткових груп товарів Продавець та Покупець можуть узгодити їх вид та умови поставки в окремих Пропозиціях. Загальна вартість даного Контракту складає 1000000,00 (один мільйон) доларів США.
Згідно з пунктом 3 Контракту, товар по даному Контракту буде поставляться вантажним транспортом по базису FOB ("Інкотермс 2000") - Валенсія.
01.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" (Покупець) та компанією "Solifinance OU" - Таллінн, Естонія (Продавець) укладено додаткову угоду до Контракту (далі - Додаткова угода), відповідно до пункту 1 якого пункт 1 Контракту викладено в наступній редакції: Продавець продає, а Покупець купує товари згідно з інвойсами (рахунками-фактурами), наданими при фактичному отриманні кожної партії товарів. При поставці додаткових груп товарів Продавець та Покупець можуть узгодити їх вид та умови поставки в окремих Пропозиціях. Сторони даного Контракту узгодили, що Покупець є офіційним дистриб'ютором товарів в Україні, придбаних у Продавця, виробниками яких є компанії: PAMESA CERAMICA S.L. (торгові марки "Pamesa Ceramica", "Home", "Atrium"), GRESPANIA S.A., CERAMICA SALONI S.A.U. (торгові марки "Ceramica Saloni", "Newker") та інші (згідно переліку, зазначеному в Додатковій угоді). Покупець здійснює продаж від свого імені та за свій рахунок товарів, що поставляються Продавцем, по власним каналам збуту на території України. Загальна вартість даного Контракту складає 7000000,00 (сім мільйонів) доларів США.
Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди, дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Контракту.
Судом встановлено, що на підставі вищезазначеного контракту Товариство імпортувало до України керамічну плитку.
З метою отримання товару на підставі контракту та його митного оформлення, 17.07.2015 Товариство до Митниці подало митну декларацію №125110011/2015/009812 (далі - МД), в якій задекларувало товар: плитка керамічна облицювальна глазурована, завтовшки не більше 15 мм, з кам'яної кераміки для покриття підлоги.
Товариство заявило вартість вищевказаних товарів у загальній сумі 5846,40 USD (гр. 22 МД), що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс USD - 21,98668700) становить 128542,97 грн., хоча в гр. 12 МД Товариство вказало 168942, 19 грн.
На підтвердження митної вартості товару, разом із вищезазначеною МД до контролюючого органу Товариством було надало пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, а саме:
картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №125/2012/0001248 від 28.11.2012,
міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 0795985 від 02.07.2015,
прейскурант (прайс-лист) виробника товару № 49/15 від 01.07.2015,
рахунок-фактуру (інвойс) № 605/15 від 02.07.2015,
декларацію про походження товару № 605/15 від 01.07.2015,
зовнішньоекономічний договір (контракт) № 01/10-1-ІМ від 01.10.2010;
доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 01.02.2015;
інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 08.07.2015;
інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару № 2730 від 08.07.2015;
копію митної декларації країни відправлення № 15S003WE08 від 02.07.2015;
лист бн від 01.07.2015.
Як вбачається з матеріалів справи, відносно заявленого у МД товару спрацювала система АСАУР за кодами форм митного контролю "105-2, 106-2", що передбачають необхідність здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Так, митницею було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за МД та повідомлено позивача, шляхом надсилання на його електронну адресу листа, про те, що оскільки документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, потрібно надання наступних додаткових документів: транспортні перевізні документи, а саме: договір про транспортно-експедиційні послуги, заявка, рахунок-фактура від виконавця договору; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); каталоги, специфікації, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; якщо здійснювалось страхування - страхових документів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на вищезазначений лист Митниці, позивач надіслав відповідачу лист, відповідно до якого Товариство повідомило Митницю про те, що з запитом ознайомлене та надати додаткові документи немає можливості, а також просило винести рішення без врахування терміну, передбаченого статтею 53 Митного кодексу України.
Враховуючи вищезазначений лист, Київська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №125110011/2015/010110/2, згідно якого, відповідачем на підставі наявних відомостей та з застосуванням другорядного методу митної вартості - резервного, визначено митну вартість товару в розмірі 10648,80 USD за 835,2 одиниць товару (вартість за одиницю - 12,75 USD).
У графі 33 вказаного рішення відповідачем зазначено підстави визначення митної вартості за другорядним методом, а саме: метод за ціною договору щодо товару, який імпортується не застосовується тому що декларантом застосовано 2 метод; метод за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується в зв'язку з невиконанням декларантом положення пункту 6 статті 255 Митного кодексу України, а також неподанням ним документів для підтвердження митної вартості згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 Митного кодексу України. Метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується у зв'язку з відсутньою інформацією щодо вартості подібних товарів та невідповідності вимогам 60 Митного кодексу Україн; методи згідно зі статтями Митного кодексу України 62 та 63 не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами.
Застосовано резервний метод та митну вартість скориговано відповідно до раніше визначеної митної вартості за МД від 17.06.2015 № 100250001/2015/006619, від 14.07.2015 № 100250001/2015/007791.
У вказаному рішенні Київською митницею ДФС також зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій, відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня, відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду. Проведено консультацію між митним органом та декларантом, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України. Перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визначена митним органом: зовнішньоекономічний договір (контракт); ; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); договір (угоду, контракт) із третіми особами; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини
Митним органом було також оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.07.2015 № 125110011/2015/00146, у якій Товариству повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, а саме: подання нової ВМД з дотриманням вимог РМВ від 18.07.2015 № 125110011/2015/010110/2.
Судом встановлено, що згідно оскаржуваного рішення митна вартість товарів визначалася відповідачем за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних митним органом вартостях.
З метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання позивачем подано до відповідача нову митну декларацію від 19.07.2015 №125110011/2015/009827, у якій вказано митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом.
В той же час, позивач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2015 № 125110011/2015/010110/2 таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України випливає, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).
Тобто, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі №21-498а15. Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України, данні висновки мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відтак, митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач послався на ту обставину, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а саме: за результатами розгляду наданих документів було виявлено, що вони містили певні розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Таким чином, у зв'язку з розбіжностями у документах, які були виявлені посадовою особою контролюючого органу під час митного оформлення, у відповідача виникли підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів, а відтак і достатньо підстав для витребування додаткових документів.
Суд звертає увагу на те, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, зокрема, шляхом проведення відповідних консультацій.
Так, суд зауважує, що за нормами митного законодавства декларант є зацікавленою особою щодо оформлення задекларованого ним товару і повинен довести правильність визначення ним митної вартості. При цьому, декларант має право, у випадках та в порядку, визначених Митним кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана (ст.52 МКУ), однак доказів звернення позивача до митного органу із таким запитом суду не надано, що свідчить про зрозумілість підстав невизнання митної вартості товару та необхідність витребування у позивача додаткових документів.
У ході судового розгляду справи встановлено, що підставами для коригування митної вартості товару стали наступні обставини.
В ході перевірки Митницею поданих до митного оформлення документів за МД було встановлено, що вони не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Так, згідно з главою 1 розділу 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 № 651, відомості про митну вартість товарів вказуються у графі 12 у валюті України. У правому підрозділі графи 22 зазначається сума наведених у графах 42 ЄАД і додаткових аркушів МД фактурних вартостей задекларованих товарів у валюті, код якої зазначений у лівому підрозділі графи (або сума фактурних вартостей за ЄАД і аркушами специфікації).
Як вбачається з графи 22 МД фактурна вартість товару складає 5846,60 дол. США, що в перерахунку на гривні за курсом, зазначеним в графі 23, складає 128542,97 грн. в той час як митна вартість товарів згідно з даними графи 12 становить 168942,19 грн.
Надані декларантом Товариства разом з МД документи (контракт з додатковою угодою, рахунки) підтверджують лише фактурну вартість товару, але не відображають усіх складових митної вартості товару, зокрема, відсутні документи, передбачені пунктами 6 і 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
Також, за результатами розгляду документів відповідачем було виявлено, що вони містили розбіжності, а саме у графі 44 МД Товариство задекларувало контракт купівлі-продажу №01/10-ІМ від 01.10.2010 під кодом 4104, що відповідно до Класифікатора документів, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" означає "зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів".
Насправді ж ТОВ "Еталон-К" здійснює імпорт "плитка керамічна облицювальна глазурована" за зовнішньоекономічним контрактом із компанією Solifinance OU Таллінн Естонія (продавець), яка не є виробником вищезазначеного товару.
Виробниками товарів значаться компанії, відповідно до переліку виробників товару зазначених у п. 1 додаткової угоди б/н від 01.04.2015 до контракту купівлі-продажу № 01/10-ІМ від 01.10.2010, що підтверджено у графі 31 МД № 125110011/2015/009812 тощо. Якщо продавець не є виробником товару, це може значно впливати на митну вартість товару. Отже митне оформлення товарів здійснювалось за непрямим контрактом.
Таким чином, Товариство мало би задекларувати контракт під кодом 4100, що відповідно до класифікатора означає "зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів".
Крім того, мали місце розбіжності і в умовах поставки товарів, а саме: у графі 20 МД умовами поставки визначено CPT UA Бровари, тоді як у п. 3 контракту купівлі-продажу №01/10-ІМ від 01.10.2010 року умовами поставки значиться FOB ("Інкотермс 2000") - Валенсія, у інвойсі №601/15 від 01.07.2015 (до товару №3) - FOB (Free On Board) Валенсія, у прайс-листі № 49/15 від 01.07.2015 виданий продавцем (компанією Solifinance OU Таллінн Естонія) - EXW.
Суд також звертає увагу на те, що прайс-лист надано від компанії SOLIFINANCE OU, що є продавцем товару, а не виробником. Ціни в прайс-листі вказані на умовах EXW, без зазначення місця знаходження заводу, що суперечить вимогам міжнародних правил Incoterms 2010.
Також, митна вартість товару заявлена позивачем відрізнялась від середньоконтрактної вартості, що була визначена митницею під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари. Відповідно до Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ наявна інформація, стосовно ціни митного оформлення товарів, які ввозив позивач, більше заявленої.
Суд зауважує, що позивач надав суду додаткові письмові пояснення, проте, вказані пояснення не містять інформації щодо тих обставин, з приводу яких виник спір.
Відтак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів позивача щодо вищезазначених обставин.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що декларантом надано неповну та недостовірну інформацію щодо заявленої митної вартості, не доведено, яка ж фактично ціна підлягає сплаті за товар, а також не виконано обов'язку щодо надання додаткових документів, передбаченого у статті 53 Митного кодексу України.
А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у Київської митниці ДФС були підстави вважати надану інформацію необ'єктивною, документально непідтвердженою та такою, що містить розбіжностіна дає право відповідачеві прийняти рішення про коригування митної вартості товару.
Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За приписами частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
З огляду на те, що вимога митниці щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів не виконана, митна вартість товару не могла бути визначена за ціною угоди (основний метод) згідно статті 58 Митного кодексу України.
Для застосування другорядних методів визначення митної вартості щодо ідентичних та подібних товарів згідно статей 59 та 60 Митного кодексу України, необхідно мати інформацію для порівняння ціни продажу ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів в Україну. Зазначеними статями Митного кодексу України чітко визначено, що саме розуміється під ідентичними та подібними (аналогічними) товарами (частина друга статей 59, 60 Митного кодексу України), а також зазначені ознаки таких товарів, зокрема, фізичні характеристики, якість та репутація цих товарів на ринку, країна виробництва, виробник, наявність торгової марки. Оскільки інформація, яка б відповідала вищезазначеним ознакам відсутня, то скористатися другорядними методами визначення митної вартості щодо ідентичних та подібних митний орган не мав можливості.
Відповідно до статті 62 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.
Таким чином, другорядні методи визначення митної вартості на основі віднімання або додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за вимогою декларанта за наявності інформації щодо продажу (відчуження) оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів на митній території України та щодо вартість товарів, які оцінюються, надану виробником або від його імені, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду.
Як зазначалось відповідачем, інформація для застосування зазначених методів у митниці відсутня, оскільки митний орган не володіє інформацією щодо продажу (відчуження) товарів на митній території України, оскільки не здійснює контролю за товарами після їх митного оформлення та випуску у вільний обіг.
Жодних доказів наявності у відповідача інформації для застосування вищевказаних методів суду не надано, як і доказів надання позивачем в ході консультацій таких відомостей.
Згідно приписів статті 63 Митного кодексу України, яка регламентує порядок використання методу визначення митної вартості на основі додавання вартості, посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів на основі додавання та віднімання вартості за відсутності інформації про вартість матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку, загальних витрат при продажу в Україні не видається можливим.
Окрім того, відповідачем у графі 33, оскаржуваного рішення - "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості" зазначено підстави та причини застосування саме резервного методу.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні митної вартості товарів кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Оскільки на вимогу митного органу декларантом не було надано всіх додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, ураховуючи факт проведення митним органом консультації з позивачем із пропозицією надання додаткових підтверджуючих вартість товару документів та відсутність його звернень до митного органу з проханням продовження строку для надання витребуваних документів та проведення додаткових консультацій, беручи до уваги надані до митного оформлення документи та наявну у митного органу інформацію на момент здійснення митного оформлення товарів, відділом контролю митної вартості було прийнято рішення про здійснення коригування митної вартості товару за резервним методом згідно положень статті 64 Митного кодексу України.
Суд погоджується з твердженнями відповідача про неможливість застосування у спірних правовідносинах інших методів визначення митної вартості товару, оскільки позивачем не було надано документів, які були визначені митним органом у ході митних консультацій, а тому визнає, що відповідачем обґрунтовано, саме за наведених обставин, застосовано резервний метод визначення митної вартості.
Відтак, твердження позивача про те, що митницею не було доведено факту послідовного застосування методів визначення митної вартості товару судом не приймається, оскільки митницею надано суду вичерпні і переконливі письмові пояснення щодо послідовного застосування нею методів визначення митної вартості та щодо вжиття заходів з отримання необхідної інформації та документів від позивача.
Поряд із цим суд звертає увагу на таке.
Позивач при декларуванні товарів у графі 41 МД обрав додаткову одиницю виміру "055", що відповідно до Класифікатора одиниць вимірювання та обліку, що використовуються у процесі оформлення митних декларацій, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" означає квадратний метр "м2".
Оскільки основною одиницею виміру для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів є вартість товару за кілограм, то митницею зроблено перерахунок за додаткову одиницю виміру - USD/м2. Тобто, митна вартість товару скоригована митним органам до рівня 0,51 USD/кг, що в результаті перерахунку становить 12,75 USD/м2.
Таким чином, формула розрахунку для визначення митної вартості має наступний вигляд:
(0,51 USD/кг*20880 кг):835,2 м2=12,75 USD/м2,
де 0,51 USD/кг - скоригована митна вартість за кг товару;
20880 кг - вага нетто задекларованого товару;
835, 2 м2 - кількість товару в додаткових одиницях виміру.
Враховуючи, що митні декларації, які відповідач взяв за джерело коригування оформлено 17.06.2015 та 14.07.2015, то в даному випадку дотримано 90-дений термін до спірного митного оформлення, встановлений статтею 5 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
При цьому, митна вартість за митними деклараціями від 17.06.2015 № 100250001/2015/006619 та від 14.07.2015 № 100250001/2015/007791 є визнаною/визначеною митницею, що відповідає частині другій статті 64 Митного кодексу України, відповідно до якої митна вартість має ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.
Враховуючи, що в силу приписів Митного кодексу України доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов'язком декларанта, зважаючи на те, що позивачем під час митного оформлення товару не надано митному органу витребуваних ним документів на підтвердження вартості господарської операції, а надані документи містять розбіжності, суд дійшов висновку, що приймаючи спірне рішення про визначення митної вартості товару, Київська митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
З огляду на зазначене, вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2015 № 125110011/2015/010110/2 не підлягає задоволенню.
Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.07.2015 №125110011/2015/00146, суд зазначає наступне.
Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2015 № 125110011/2015/010110/2, Київською митницею ДФС було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.07.2015 №125110011/2015/00146 з роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, а саме: подання нової митної декларації за митною вартістю відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2015 № 125110011/2015/010110/2.
Враховуючи те, що судом встановлено правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2015 № 125110011/2015/010110/2, суд вважає, що видана позивачу картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.07.2015 №125110011/2015/00146 також є правомірною.
Отже, ця частина позовних вимог задоволенню також не підлягає.
Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Відповідач доказів понесення вищевказаних витрат суду не надав.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
З урахування розміру майнових вимог, заявлених позивачем, ставка судового збору становить 1827,00 грн., у зв'язку з чим позивачем сплачено судовий збір у сумі 182,70 грн. (платіжне доручення від 07.07.2015 № 4472).
Отже, решта суми судового збору у сумі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Еталон-К " до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.