24 лютого 2016 року м.Житомир справа № 806/155/16
категорія 8.3.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
секретар судового засідання Костарчук О.Ф.,
за участю: представника позивача Кузьміна Д.Л., Пахнюка С.Л.,
представника відповідача Зеленової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будмонтаж" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2015 №0001052100,
встановив:
Приватне підприємство "Будмонтаж" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2015 №0001052100, прийнятого Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем проведено фактичну перевірку Приватного підприємства "Будмонтаж", за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності щодо дотримання вимог, встановлених законодавством України при здійсненні роздрібної торгівлі підакцизними товарами. В акті перевірки встановлено факт реалізації тютюнових виробів без встановленої ліцензії. Вважає, що рішення винесено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем невірно був визначений останній день строку дії ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а саме термін дії ліцензії АЕ №425565 з 7 травня 2014 року до 7 травня 2015 року.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечила, зазначила, що фінансові санкції застосовані правомірно, оскільки актом перевірки встановлено факт реалізації тютюнових виробів без відповідної ліцензії.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що з 05 по 12 листопада 2015 року працівниками контролюючого органу, на підставі наказу № 669 від 02 листопада 2015 року Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області проводилась фактична перевірка на предмет дотримання вимог чинного законодавства при здійсненні роздрібної торгівлі підакцизними товарами (тютюновими виробами).
В ході перевірки встановлено, що ПП "Будмонтаж" було порушено вимоги ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме в магазині, який розташований за адресою : Житомирська область, Черняхівський район, с. Вільськ, вул. Жовтнева та належить ПП "Будмонтаж", 07 травня 2015 року здійснювався продаж тютюнових виробів без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Даний факт без ліцензійної торгівлі встановлений по фіскальним звітам, під час якої реалізовано споживачам тютюнових виробів на загальну суму 101,10 грн.
Факт порушення було зафіксовано в акті перевірки за №161/21/30350695 від 12.11.2015, який підписано позивачем без зауважень та заперечень (а.с. 8).
На підставі зазначеного акта перевірки 24.11.2015 Житомирською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001052100, яким до ПП "Будмонтаж" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Перевіряючи прийняте рішення на відповідність його вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Статтею 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.
Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", на території України органи ліцензування використовують бланки ліцензії єдиного зразка. Бланк ліцензії єдиного зразка затверджується Кабінетом Міністрів України.
У ліцензії зазначаються: найменування органу ліцензування, що видав ліцензію; вид господарської діяльності, вказаний згідно з частиною третьою статті 9 цього Закону (в повному обсязі або частково), на право провадження якого видається ліцензія; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця; ідентифікаційний код юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів; місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця; дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії; строк дії ліцензії у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України; посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію; дата видачі ліцензії; наявність додатка (із зазначенням кількості сторінок).
Як вбачається з матеріалів справи ПП "Будмонтаж" було видано ліцензію серії АЕ №425565, реєстраційний №406222900814, дата реєстрації 28 квітня 2014 року, на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, яка дійсна з 7 травня 2014 року до 7 травня 2015 року (а.с.11).
Тобто, причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо порядку обчислення початку та закінчення періоду дії названої ліцензії, який визначений вказівками на конкретні календарні дати.
В судовому засіданні представники позивача зазначили, що на їх думку першим днем дії вказаної ліцензії є саме 7 травня 2014 року, тобто цього дня підприємство вже мало право реалізовувати тютюнові вироби. В той же час, останнім днем дії даної ліцензії є 7 травня 2015 року, тобто в цей день позивач ще мав право продавати тютюнові вироби.
Однак, суд вважає такі доводи помилковими з огляду на таке.
В спеціальних нормах, зокрема ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", застосовано таке поняття як "термін", на який видаються ліцензії, однак не встановлено окремого порядку визначення і встановлення часового моменту, що породжує та припиняє правовідносини за вказаними ліцензіями. Тому, застосовуючи принцип аналогії закону, обчислення спірного періоду слід здійснювати за правилами Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 251 та 252 Цивільного кодексу України, строк і термін є двома різними поняттями: строк означає певний проміжок часу (тиждень, місяць, рік), а термін є календарною датою, з настанням якої пов'язана дія чи подія.
Тобто, строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом.
Згідно із ч. 1 ст. 254 зазначеного Кодексу строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку.
Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що в основу правил визначення моменту закінчення різних видів строків покладено специфіку одиниці виміру часу, яка використовується в конкретному випадку.
Так, загальновідомим є те, що календарний рік складає 365 днів та обчислюється починаючи з 1 січня відповідного року і закінчується відповідно 31 грудня цього ж року, а не 1 січня наступного року.
Що стосується поняття "термін", то в Цивільному кодексі чітко зазначено, що це поняття як позначення часового проміжку визначається певною календарною датою.
Так, час початку дії виражається в українській мові двома прийменниками "з" та "від" (од), а час завершення дії - "по" і "до".
Вказане дає підстави для висновку, що лексичне значення прийменника "до", який було застосовано у ліцензії при позначенні часового проміжку дії останньої, позначає певну межу, тобто кінцеву календарну дату, з настанням якої ліцензія втрачає свою дію.
Крім того, у листі Державної податкової адміністрації України від 24.04.2009 № 8654/32-0117, зокрема зазначено, що суб'єкт господарювання має право здійснювати торгівлю ліцензійними товарами до дати, зазначеної в ліцензії, при цьому останнім днем торгівлі буде дата, що передує даті, зазначеній в такій ліцензії.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у Законі України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", який в даному випадку є спеціальним, міститься наступне словосполучення щодо видачі ліцензії "терміном на один рік", що не відповідає правилам Цивільного кодексу України про те, що роками вимірюються строки. Звідси, ліцензія містить посилання на термін дії з однієї дати до такої ж дати наступного року.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що суб'єкт господарювання має право здійснювати торгівлю тютюновими виробами до дати зазначеної в ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими, при цьому, останнім днем торгівлі буде дата, що передує даті, зазначеній у такій ліцензії.
Враховуючи, що строк ліцензії діє до 7 травня 2015 року, суд вважає, що останній термін дії ліцензії закінчується 6 травня 2015 року.
Щодо посилань представників позивача на терміни дії попередніх на наступної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, то судом вони до уваги не приймаються, оскільки такі терміни залежать не від дати закінчення попередньої ліцензії, а від дати звернення суб"єкта господарювання за отриманням відповідного дозвільного документу.
За таких обставин, позов Приватного підприємства "Будмонтаж" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2015 №0001052100, задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
В позові Приватного підприємства "Будмонтаж" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2015 №0001052100 відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 09 березня 2016 р.