Справа № 683/470/15-ц
Провадження № 22-ц/792/107/16
09 березня 2016 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі головуючого судді Корніюк А.П.,
суддів П'єнти І.В., Юзюка О.М.
секретар Бондара О.О.
за участю апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника ТОВ «Тайм Дістрібушн» Присяжнюка М.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Дістрібушн» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористану відпустку, витрат на ремонт автомобіля, компенсації за амортизацію за використання автомобіля, витрат на пальне, компенсації за позбавлення права на працевлаштування, моральної шкоди та поновлення на роботі.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
ОСОБА_1, звертаючись до суду із позовом зазначав, що 17 жовтня 2011 року його було прийнято на посаду торгового представника ТОВ «Тайм Дістрібушн» із заробітною платою 7000 грн. щомісячно із іспитовим строком 1 місяць з оплатою 0,5 ставки. Позивач вказує, що 12 липня 2012 року його було ознайомлено з наказом про звільнення, однак з ним не було проведено розрахунок по виплаті заборгованості із заробітної плати за період з 17.10.2011 року по 12.07.2012 року, заборгованості по проведенню розрахунку під час звільнення та грошової компенсації за невикористану відпустку. Позивач також зазначав, що використовував у роботі власний автомобіль VOLKSWAGEN Bestel і згідно договору оренди, що був укладений між сторонами, за період з січня по травень 2012 року відповідачем йому не відшкодовані витрати на амортизацію транспортного засобу, ремонт автомобіля та придбане ним пальне, внаслідок чого він зазнав майнових втрат. Неправомірними діями підприємства в частині невиплати заробітної плати та інших коштів позивачеві завдано душевних страждань. Враховуючи викладені обставини та після збільшення позовних вимог позивач просив суд винести рішення, яким стягнути з ТОВ «Тайм Дістрібушн» на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 17.10.2011 року по 12.07.2012 року із врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземних валют в сумі 159158,60 грн., заборгованість за невикористану відпустку з врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземних валют в сумі 16562,58 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземних валют в сумі 741829,17 грн., витрати на ремонт автомобіля з врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземних валют в сумі 30510,02 грн., амортизацію за використання власного авто з врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземних валют в сумі 17605,15 грн., витрати на пальне з врахуванням знеціненням гривні по відношенню до іноземних валют в сумі 126193,74 грн., компенсацію за позбавлення права на працевлаштування до виходу на пенсію за віком в сумі 213 150 грн., моральну шкоду у розмірі 300 000 грн., що в загальній сумі становить 1669009,26 грн. та поновити його на посаді торгового представника ТОВ «Тайм Дістрібушн».
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав недоведеності.
Не погоджуючись із вказаним рішення, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, оскільки суд вирішив спір не об'єктивно та упереджено, не врахував доказів та заперечень, наданим апелянтом, не витребував у відповідача оригіналів документів та не дослідив їх у суді. На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано відсутність доказів, що б підтверджували своєчасність та повноту виплати ОСОБА_1 заробітної плати при проведенні розрахунку при звільненні, матеріальних збитків за експлуатацію автомобіля в інтересах та на користь товариства та компенсацію за невикористану відпустку. ОСОБА_1 вважає, що суд не взяв до уваги те, що обов'язок доказування по трудовим спорам покладається на підприємство і безпідставно відмовив йому у задоволенні позовних вимог. Апелянт також посилається на порушення норм процесуального права, а саме: на неодноразове безпідставне відкладення справи до призначення її до розгляду, на порушення вимог ст. 137 ЦПК України щодо витребування доказів та вимог ст. ст. 151, 152 ЦПК України щодо забезпечення позову, а тому апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
Апелянт та його представник апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав і просить її відхилити.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Частиною 1 статті 309 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Однак, колегія суддів не погоджується із цим висновком в частині відмови у позові щодо стягнення заборгованості по проведенню розрахунку, що підлягав при звільненні з врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземної валюти в сумі 223158,60 грн., компенсації за невикористану відпустку із врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземної валюти в сумі 16562,58грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку з врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземної валюти та поновленні на посаді торгового представника ТОВ «Тайм Дістрібушн» виходячи із наступного.
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 28 травня 2014 року встановлено, що наказом № 25 від 17 жовтня 2011 року ОСОБА_1 прийнято на посаду торгового представника ТОВ «Тайм Дістрібушн» на 0,5 окладу з 17 жовтня 2011 року з випробувальним терміном на один місяць з оплатою праці згідно штатного розкладу.
Наказом № 61 від 24 травня 2012 року ОСОБА_1 з того ж дня звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Зазначені обставини у відповідності із ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Частиною 1 статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до роз»яснень, що викладені у абз.1 п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 28 травня 2014 року встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 складав 33 грн. 54 коп. і підприємством позивачу виплачена заробітна плата за жовтень, листопад 2011 року та за травень 2012 року і грошова компенсація за невикористану відпуску, та цим же рішенням стягнуто з ТОВ «Тайм Дістрібушн» на користь ОСОБА_1 3400 грн. заборгованості по заробітній платі за період з грудня 2011 року до квітня 2012 року включно. Ці обставини у відповідності із ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції не в повній мірі виконані вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо роз»яснення учасникам процесу їх прав та обов»язків та не попереджено їх про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій. А тому, апеляційний суд у відповідності до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду у частині мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів, приймає до уваги як доказ квитанцію № 45648137 від 18.09.2014 року та виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.09.2014 року по 31.12.2014 року, що підтверджують виконання ТОВ «Тайм Дістрібушн» рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 28 травня 2014 року. (т.1 а.с. 243, т.2 а.с. 13-14)
Колегія суддів вважає, що не підлягає до задоволення позовна вимога ОСОБА_1 щодо стягнення із ТОВ «Тайм Дістрібушн» заборгованості по проведенню розрахунку, що підлягав виплаті при звільненні з врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземної валюти в сумі 223158,60 грн., компенсації за невикористану відпустку із з врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземної валюти в сумі 16562,58грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку з врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземної валюти за період з 17.10.2011 року по 03.12.2012 року і за період з 18.09.2014 року по 23.02.2015 року, адже підприємство виконало свої зобов»язання щодо проведення розрахунку із ОСОБА_1, а стягнення коштів, пов»язаних із знеціненням гривні по відношенню до іноземної валюти не ґрунтується на нормах діючого законодавства.
Разом з тим, відповідно до правової позиції, що викладена в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі №6-144ц13, яка у відповідності до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковою для всіх судів України не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Тому, колегія суддів вважає, що підставними є вимоги позивача щодо стягнення із ТОВ «Тайм Дістрібушн» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 грудня 2013 року по 17 вересня 2014 року, однак ці вимоги задоволенню не підлягають в зв»язку із пропуском ОСОБА_1 строку звернення за захистом порушеного права, адже відповідно до рішення Конституційного Суду, від 22.02.2012, № 4-рп/2012 "У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу» визначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Встановлено, що позивачем не надано доказів поважності причин пропуску зазначеного вище строку, на підставі яких суд міг його поновити.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на посаді торгового представника ТОВ «Тайм Дістрібушн» колегія суддів виходить із наступного.
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 28 травня 2014 року встановлено,що наказом № 25 від 17 жовтня 2011 року ОСОБА_1 прийнято на посаду торгового представника ТОВ «Тайм Дістрібушн» на 0,5 окладу з 17 жовтня 2011 року з випробувальним терміном на один місяць з оплатою праці згідно штатного розкладу.
Наказом № 61 від 24.05.2012 року ОСОБА_1 звільнено з посади торгового представника ТОВ «Тайм Дістрібушн» з 24 травня 2012 року на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.
Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).
Як вбачається із наказу № 61 від 24.05.2012 року підставою звільнення ОСОБА_1 стала доповідна записка головного бухгалтера та подання заступника директора ТОВ «Тайм Дістрібушн». (а.с.41).
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23 грудня 2015 року ( справа № 6-1093цс15), яка згідно з ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковою для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, правовий аналіз пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що ця норма матеріального права не передбачає наявність обвинувального вироку суду як обов'язкової умови для звільнення працівника за викладеною у ній підставою; звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 08 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2013 року встановлено, що з ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність, згідно якого останній, займаючи посаду торгового представника і виконуючи роботу безпосередньо пов»язану із зберіганням, продажем, відпуском, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей, прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення схоронності довірених йому товариством матеріальних цінностей та зобов»язався дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або для інших цілей матеріальних цінностей, вживати заходів до запобігання збитку, вести облік, установлювати та представляти у встановленому порядку товарно - матеріальні цінності і інші звіти про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей, а також відшкодовувати у встановленому законом порядку збиток у випадку не забезпечення з його вини схоронності довірених йому матеріальних цінностей. Також цим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 за період з 04 лютого 2012 року по 08 березня 2012 року отримав товар на загальну суму 27536,79 грн., однак кошти за отриманий товар в касу товариства не повернув, чим допустив нестачу товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується видатковими накладними. Вказані обставини, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають.
Встановлено, що ОСОБА_1 не був членом профспілкової організації ТОВ «Тайм Дістрібушн» і вказана обставина визнається сторонами, а тому, відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягає.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для поновлення позивача на посаді торгового представника ТОВ «Тайм Дістрібушн».
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Тайм Дістрібушн» заборгованості витрат на ремонт автомобіля з врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземних валют в сумі 30510,02 грн., компенсації по амортизації за використання власного автомобіля з врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземних валют в сумі 17605,15 грн., витрат на пальне з врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземних валют в сумі 126193,74 грн. з підстав недоведеності.
Так, ст. 125 КЗпП України встановлено, що працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.
В силу ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 798, ст. 799 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Встановлено, що ОСОБА_1 не надано належних доказів того, що він використовував власний автомобіль для потреб підприємства та між сторонами був укладений договір оренди транспортного засобу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що не підлягає до задоволення позовна вимога позивача щодо стягнення із ТОВ «Тайм Дістрібушн» компенсації за позбавлення його права на працевлаштування до виходу на пенсію за віком в сумі 213150 грн., адже позивачем в порушення вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів того, що саме незаконними діями відповідача було позбавлено позивача права на працевлаштування і останній намагався працевлаштуватися, однак йому було відмовлено. Разом з тим, позивач просив стягнути цю суму, розраховану за період з 12 липня 2012 року по 19 лютого 2027 року.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно відмовлено у позовній вимозі ОСОБА_1 щодо стягнення із ТОВ «Тайм Дістрібушн» моральної шкоди, адже позивачем не надано доказів на підтвердження зазначених вимог.
І доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують зазначених вище висновків суду.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2015 року в частині відмови щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористану відпустку і поновленні на роботі скасувати та ухвалити в цих частинах нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Дістрібушн» заборгованості по заробітній платі з врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземної валюти в сумі 223158,60 грн., компенсації за невикористану відпустку із врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземної валюти в сумі 16562,58грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку з врахуванням знецінення гривні по відношенню до іноземної валюти в сумі 741829,17 грн. та поновленні на посаді торгового представника відмовити.
В решті рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2015 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий (підпис) А.П. Корніюк
Судді (підпис) І.В. П'єнта
(підпис) О.М. Юзюк
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк
Головуючий у першій інстанції - Цимбалюк О.В. Справа № 22ц/792/107/16
Доповідач - Корніюк А.П. Категорія № 53