копія
Провадження № 11-кп/792/207/16
Справа № 686/19748/15-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст. 122 КК України Доповідач ОСОБА_2
10 березня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальне провадження № 12015240010004741 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 11 січня 2016 року,-
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 11 січня 2016 року
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні малолітня дитина, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку два роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_9 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_9 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 30 000 грн. моральної та 17 986 грн. 70 коп. матеріальної шкоди.
За вироком суду, 05 серпня 2015 року біля 23 год. ОСОБА_9 , перебуваючи біля кафе «Простоквашино», що в парку ім. Чекмана у м. Хмельницькому, під час конфлікту, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_7 удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя, причинивши останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 , не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації його дій, посилаючись на невідповідність тяжкості призначеного покарання його особі, просить вирок суду змінити, зменшивши термін іспитового строку до одного року. На переконання обвинуваченого, встановлення йому іспитового строку тривалістю один рік, враховуючи, що він характеризується позитивно, розкаявся у вчиненому, повністю визнав вину та зробив відповідні висновки із своєї негативної поведінки, а також те, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина повністю забезпечить його процесуальну поведінку та перевиховання.
Вважає, що висновки суду, викладені у вироку щодо вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди не відповідають вимогам закону. На його думку суд проігнорував вимоги матеріального закону, який регулює спірні правовідносини, не дав їм правової оцінки, невірно оцінив досліджені докази, що призвело до неправомірного завищення сум, які підлягають до стягненню на користь потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_7 заперечує проти апеляційної скарги. Вважає вирок суду законним та обґрунтованим, призначене покарання та розмір стягнутої з обвинуваченого моральної шкоди такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу, з посиланням на зазначені в ній доводи, думку потерпілого ОСОБА_7 та прокурора, які просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок - без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування, з'ясування обставин та перевірка їх доказами у справі проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновок суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах та не оскаржується в апеляційній скарзі, як і не оспорюється кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 122 КК України.
Призначене ОСОБА_9 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Зокрема, судом при призначенні ОСОБА_9 покарання взято до уваги суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, яке є злочином середньої тяжкості, враховано його підвищену суспільну небезпечність, спосіб та механізм спричинення тілесних ушкоджень, наслідки, що настали у вигляді перелому щелепи потерпілого ОСОБА_7 та встановлення йому внаслідок хірургічного втручання спеціальних пластин.
Місцевий суд, враховуючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_9 , яке є злочином середньої тяжкості, спосіб та механізм спричинення тілесних ушкоджень, наслідки, що настали, відсутність відшкодування спричинених злочином збитків, беручи до уваги думку потерпілого ОСОБА_7 , який просив покарати обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що обране ОСОБА_9 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, тобто ґрунтується на вимогах закону.
Аналогічну позицію щодо призначення ОСОБА_9 належного покарання підтримав потерпілий ОСОБА_7 і в процесі апеляційного розгляду.
Разом з тим, суд обґрунтовано визнавши пом'якшуючими покарання обвинуваченого обставинами те, що ОСОБА_9 розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, до кримінальної відповідальності притягується вперше та має на утриманні малолітню дитину підставно прийшов до переконання про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та його звільнення від нього з випробуванням, з встановленням іспитового строку два роки.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_9 , термін іспитового строку встановлений обвинуваченому, при даних конкретних обставинах провадження та його особі є достатнім для виправлення останнього та попередження скоєння нових правопорушень, тобто ґрунтується на вимогах закону.
При цьому судом були враховані ті обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого.
З огляду на те, що на ОСОБА_9 відповідно до ст. 76 КК України були покладені виключно обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, це не перешкоджає обвинуваченому на умовах та у спосіб встановлених законом працювати у іншій місцевості, в чому намагається переконати колегію суддів захисник.
А тому, колегія суддів не може погодитись з твердженнями обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника про призначення явно несправедливого іспитового строку внаслідок його суворості.
Ті обставини, що ОСОБА_9 є особою молодого віку, визнав вину, сприяв розкриттю злочину, має на утриманні малолітню дитину, в даному випадку не є підставою для призначення меншого іспитового строку, оскільки це не спростовує встановлених судом обставин і висновків та не дає підстав вважати, що виправлення обвинуваченого, контроль за його поведінкою та перевиховання можливі при встановлені менш тривалого іспитового строку.
Більше того, вказані обставини не завадили йому вчинити умисний, насильницький злочин.
Посилання обвинуваченого на визнання своєї вини є формальним і фактично не враховує наслідки злочину.
Враховуючи те, що обвинувачений не працює, постійних доходів немає, у колегії суддів викликає об'єктивний сумнів, що ОСОБА_9 виключно самостійно утримує дружину та дитину.
При перевірці законності рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, місцевим судом були встановлені дійсні обставини провадження та надана належна оцінка зібраним доказам, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору, зроблено обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.
До таких висновків суд дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які учасники кримінального провадження, в тому числі сторона захисту посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розмір такої шкоди, з врахуванням ступеня моральних страждань, порушення нормального способу життя потерпілого, порушенням одного із основних конституційних прав - права на здоров'я, перенесеного потерпілим ОСОБА_7 стресу, дискредитації потерпілого в очах друзів, оскільки його побиття та приниження відбулося в громадському місці, за наявності значної кількості людей, часу необхідного для відновлення попереднього стану здоров'я, в тому числі внаслідок хірургічного втручання, характеру та виду тілесних ушкоджень, з врахуванням матеріального становища обвинуваченого, який має на утриманні малолітню дитину, беручи до уваги інфляційні процеси в державі, суд визначив в розмірі 30000 грн.
Зазначена сума моральної шкоди за своїм розміром, враховуючи наслідки злочину, фізичний та моральний стан потерпілого є достатньою сатисфакцією.
З урахуванням наведеного, підстав для зміни чи скасування вироку не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 11 січня 2016 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_2 .