Копія
Справа № 686/21994/15-ц
Провадження № 22-ц/792/586/16
03 березня 2016 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого - судді Фанди В.П.,
суддів : Купельського А.В., Спірідонової Т.В.,
за участі: секретаря Лапка Ю.В., позивача ОСОБА_1, представника банку Москалюк С.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 січня 2016 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
У листопаді 2015 року позивач звертаючись до суду з вказаним позовом зазначав, що з 24 травня 2002 року працював у відповідача на різних посадах до 22 грудня 2014 року та був звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Рішенням суду першої інстанції від 07 липня 2015 року, яке рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2010 року було частково змінено - стягнуто із відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку в розмірі - 4 749, 11 грн., середній заробіток за час затримки за розрахунок при звільненні - 28 162, 20 грн., та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.. Рішення суду від 20 жовтня 2015 року відповідачем було виконано лише 23 грудня 2015 року, коли на рахунок позивачу були перераховані всі кошти, що свідчить про прострочення із розрахунком при звільненні позивача.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 40 586,70 грн.. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі представник апелянта з рішенням суду не погоджується, посилається на порушення норм матеріального та процесуального законодавства, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Зазначає, що судом помилково було обчислено період затримки розрахунку при звільненні у 147 робочих днів, оскільки фактичний розрахунок було проведено 07 грудня 2015 року, що підтверджується копією платіжного доручення наявного в матеріалах справи.
Головуючий у першій інстанції - Колієв С. А.
Доповідач - Фанда В.П. Категорія : 55
Судом не було досліджено чи звертався позивач до відповідача із вимогами про добровільне виконання рішення суду щодо перерахунку коштів та чи мав відповідач правові підстави для самостійного перерахування коштів на будь-який рахунок клієнта без його згоди. Крім того, судом було незаконно відмовлено в клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України.
На апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги, вважає, що її слід задовольнити з підстав вказаних у апеляції.
ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав вважає, що в її задоволені слід відмовити.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування, зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, в тому числі, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Дане рішення таким вимогам закону у повній мірі не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визначення строку затримки розрахунку при звільненні позивача, суд першої інстанції виходив з дати надходження коштів на рахунок позивача тобто 23 грудня 2015 року.
Разом з цим, з таким висновком суду повністю погодитися не можна.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2015 року задоволено частково позов ОСОБА_1, стягнуто з ПАТ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4 882,89 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 38 573,34 гривень, та моральну шкоду у сумі 1000 гривень. У решті в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Дане рішення Апеляційним судом Хмельницької області від 20.10.2015 року було змінено, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4 749,11 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 28 162,20 гривень, та моральну шкоду у розмірі 1000 гривень. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На виконання рішення суду відповідач 07.12.2015 року перерахував на рахунок відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ 37409,46 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №В21-1072, що не оспорювалося сторонами.
З врахуванням цього, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач виконав свої зобов'язання по рішенню суду перед позивачем.
Відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ вказані кошти перераховано на рахунок позивача лише 23.12.2015 року, що підтверджується довідкою від 11.01.16 року про рух коштів по рахунку позивача.
Однак позивач не довів, що відсутня вина саме відповідача в затримці перерахування коштів виконавчою службою на його рахунок, тому розмір середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні слід вираховувати за період з 25.05.15 року по 07.12.2015 року, тобто за 131 день. При розмірі середньоденної заробітної плати 276,1 грн. така сума заборгованості становитиме 36 169,1 грн. (276,1 грн. х 131 день).
Доводи апеляційної скарги, на які посилається представник апелянта, не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, але є підставою для його зміни.
Внаслідок цього слід змінити і розмір судових витрат, які підлягають стягненню на користь держави. Вимоги позивача задоволено на 89,12 %, тому у дохід держави слід стягнути 431,35 грн. судового збору (483,9 грн. х 10,88% = 52,65 грн., 483,9 грн. - 52,65 грн. = 431,35 грн.).
Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 січня 2016 року змінити у частині визначення розміру середнього заробітку та судових витрат.
Зменшити розмір середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні до 36 169,1 грн..
У решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» 431,35 грн. судового збору на користь держави.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: підпис Судді:підписи
З оригіналом згідно : суддя Апеляційного суду В.П. Фанда