Справа № 686/25385/14-ц
Провадження № 22-ц/792/227/16
23 лютого 2016 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Федорової Н.О.,
суддів - Баса О.Г., Карпусь С.А.,
при секретарі - Бондарі О.В.,
з участю: представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення збитків та неустойки в примусовому порядку відповідно до договору про фінансовий лізинг,
27 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна») звернулось до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування товариство зазначило, що 13 жовтня 2011 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_2 був укладений Договір про фінансовий лізинг №00003725.
За умовами вказаного договору товариство зобов'язалось передати у розпорядження ОСОБА_2 об'єкт лізингу - транспортний засіб типу Volkswagen Tiguan, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, а останній - прийняти автомобіль і сплатити кошти, шляхом здійснення платежів відповідно до договору та графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів (план відшкодування), у сумі 26720 доларів США, а також авансовий платіж у розмірі 6680 доларів США.
Окрім того, ОСОБА_2 зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі не пізніше п'ятнадцятого календарного дня з дати направлення йому рахунку та відшкодувати всі витрати, понесені в результаті експлуатації об'єкта лізингу, у тому числі витрати на технічне обслуговування.
У разі дострокового припинення договору з боку ТОВ «Порше Лізинг Україна», відповідач зобов'язувався повернути транспортний засіб за власний рахунок у відмінному
Доповідач у першій інстанції Стефанишин С.Л. Провадження № 22-ц/792/227/16
Суддя-доповідач Федорова Н.О. Категорія № 19
робочому і технічному стані до головного офісу товариства впродовж 10 робочих днів з дати одержання його вимоги про таке повернення. У випадку відмови лізингоодержувача від повернення об'єкту лізингу або затримки у такому поверненні, товариство має право конфіскувати його. При цьому, ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати товариству будь-які витрати, пов'язані із вилученням автомобіля.
У випадку прострочення платежів відповідач зобов'язався сплачувати штрафні санкції, зокрема: пеню у розмірі 10 % річних від невиплаченої суми за кожен день прострочення до повного виконання зобов'язань; штрафні санкції, що підлягають сплаті за нагадування про несплату, надіслані йому товариством у випадку прострочення платежів у розмірі, що становить 15 доларів США за першу платіжну вимогу, 20 доларів США за другу платіжну вимогу та 25 доларів США за третю платіжну вимогу; компенсація будь-яких витрат, понесених товариством, зокрема витрати на юридичні послуги, судові та позасудові процедури з метою стягнення сум, не сплачених ним відповідно до договору.
ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право в односторонньому порядку припинити дію договору у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий внесок у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором йому було надіслано: перше нагадування від 4 вересня 2013 року, за що передбачено штраф у розмірі 122 грн. 20 коп.; друге нагадування від 17 вересня 2013 року, за що передбачено штраф у розмірі штраф 163 грн. 60 коп.; третє нагадування від 3 жовтня 2013 року, за що передбачено штраф у розмірі 205 грн. 38 коп.; третє нагадування від 16 жовтня 2013 року, за що передбачено штраф у розмірі 204 грн. 86 коп.; третє нагадування від 5 листопада 2013 року, за що передбачено штраф у розмірі 205 грн.
Загальна сума штрафу, яку відповідач повинен сплатити ТОВ «Порше Лізинг Україна», складає суму штрафів за три останні нагадування від 3 жовтня, 16 жовтня, 5 листопада 2013 року - 615 грн. 24 коп.
Разом з третім нагадуванням від 5 листопада 2013 року ОСОБА_2 було направлено вимогу № 00003725 про сплату заборгованості, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору. Вказана вимога була ним отримана 11 листопада 2013 року. Ця дата є датою розірвання договору.
З метою супроводження процесу повернення заборгованості та об'єкта лізингу, зважаючи на характер господарської діяльності та економічну спеціалізацію на ринку, ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулось до спеціалізованих організацій ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел. Ел. Сі.», ТОВ «ОРУМ» та ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі».
За послуги ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел. Ел. Сі.» було сплачено 1 541 грн. 52 коп.; ТОВ «ОРУМ» - 5 130 грн.; ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» - 28 491 грн. 46 коп.
ТОВ «Порше Лізинг Україна» є платником податку на додану вартість, а тому сума коштів, сплачених ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» має бути компенсована з урахуванням податку на додану вартість, що загалом становитиме - 34 189 грн. 75 коп.
Загальний розмір збитків, понесених у зв'язку зі стягненням заборгованості та повернення об'єкту лізингу, складає 40 861 грн. 27 коп.
Відповідно до п. 12.9. договору у випадку припинення лізингу, відповідач зобов'язаний оплатити різницю між ринковою вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до плану відшкодування. Ця різниця є упущеною вигодою.
Так, 12 червня 2014 року відповідно до договору про фінансовий лізинг № 00009856, об'єкт лізингу було передано у наступний фінансовий лізинг. Ринкова вартість автомобіля склала 182 619 грн.
На час припинення договору лізингу 11 листопада 2013 року ОСОБА_2 залишились невиплаченими 22 939 доларів 35 центів США лізингових платежів, що за курсом ПАТ «Креді Агріколь Банк» становить 188 332 грн. 06 коп.
Отже, упущена вигода становить 5 703 грн.06 коп.
Окрім того, ОСОБА_2 повинен сплатити неустойку за несвоєчасне повернення об'єкта лізингу за період з листопада 2013 року - припинення договору, по березень 2014 року - повернення автомобіля товариству, у розмірі подвійного лізингового платежу. Загальний розмір неустойки складає 57 882 грн. 58 коп.
А тому, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» 110765 грн. 21 коп. з яких: збитки - 46 564 грн. 33 коп., штраф - 615 грн. 24 коп., неустойка - 57 882 грн. 58 коп.
Справа у судах розглядалась неодноразово.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Непогоджуючись з даним рішенням, представник ТОВ «Порше Лізинг Україна» подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Рішення вважає незаконним та необґрунтованим.
Так, судом не враховано, що через порушення ОСОБА_2 умов договору, зокрема щодо термінів сплати лізингових платежів, ТОВ «Порше Лізинг Україна» змушене було звертатись до спеціалізованих організацій для супроводження процесу повернення заборгованості та об'єкта лізингу. Позивач поніс у зв'язку з цим витрати, які згідно з ст. 22 ЦК України відносяться до збитків та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Окрім того, позивачу завдано збитків у вигляді упущеної вигоди, у зв'язку з припиненням договору. Суд не звернув уваги на те, що умовами договору передбачено обов'язок ОСОБА_2 оплатити різницю між ринковою вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими, яка і є упущеною вигодою.
Поза увагою суду залишились і штрафні санкції у вигляді фіксованих штрафів, які передбачені п. 8.2.2. договору за порушення строків сплати виставлених рахунків відповідачу.
ОСОБА_2 після того, як був проінформований про припинення договору у листопаді 2013 року і про вимогу повернути автомобіль, ухилявся від його повернення, чим порушив умови договору, а також чинне законодавство, зокрема ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до вимог якої, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. А тому, відповідачем має бути сплачена неустойка у розмірі подвійного лізингового платежу за період з моменту припинення договору до моменту повернення автомобіля товариству.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав апеляційну скаргу з мотивів, які в ній зазначені.
Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не отримував будь-яких вимог від позивача про сплату заборгованості по лізингових платежах, повернення автомобіля та повідомлень про розірвання договору. А тому, не підлягають з нього стягненню штрафи. Що стосується упущеної вигоди, то така взагалі відсутня, оскільки автомобіль, який в нього вилучено, був повторно переданий в лізинг за 219 142 грн. 80 коп. Окрім того, матеріали справи не містять належних доказів надання позивачу правової допомоги вартістю 40 861 грн. 27 коп., які останній вважає збитками та просить стягнути.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Встановлено, що 13 жовтня 2011 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_2 був укладений Договір про фінансовий лізинг № 00003725 (а.с. 9).
За умовами вказаного договору товариство передало у розпорядження ОСОБА_2 об'єкт лізингу - транспортний засіб типу Volkswagen Tiguan, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, а останній - прийняв автомобіль.
При цьому ОСОБА_2, шляхом підписання Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додатку до договору), приєднався до них та зобов'язався їх виконувати (а.с. 10-20).
Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання в частині лізингових платежів (а.с. 21-24), у зв'язку з чим станом на 05.11.2013 року у нього виникла заборгованість у розмірі 16340 грн. 16 коп. (а.с. 32).
У зв'язку з цим, позивач скористався своїм правом на розірвання договору фінансового лізингу з відповідачем, припинивши його з 11.11.2013 року, та на звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису (а.с. 32, 33).
13 лютого 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було вчинено виконавчий напис про повернення ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» об'єкта фінансового лізингу - автомобіля марки Volkswagen, модель Tiguan, 2011 року виробництва, шасі № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, колір білий, вартістю 172 502 грн. 49 коп. (а.с. 67).
14 лютого 2014 року позивач звернувся до ДВС Бучанського МУЮ з заявою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 109). 17 лютого 2014 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження ВП № 42109857 з виконання вищевказаного виконавчого листа (а.с. 68). Цього ж дня винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 115). 25 лютого 2014 року оголошено розшук транспортного засобу (а.с. 73). 12 березня 2014 року державним виконавцем, у зв'язку із затриманням та доставленням автомобіля на штраф-майданчик в м. Хмельницькому, вул. Кам'янецька, 70, винесено постанову про доручення Першому МВ ДВС Хмельницького МРУЮ провести виконавчі дії щодо опису та арешту майна боржника та його вилучення із штраф-майданчику (а.с. 117 зворот). 18 березня 2014 року державним виконавцем було описано і арештовано у ОСОБА_2 автомобіль марки Volkswagen, модель Tiguan, 2011 року виробництва та передано його на зберігання ТОВ «Престиж Авто» (м. Хмельницький, вул. Прибузька, 48/2) (а.с. 69-72). 19 березня 2014 року закінчено виконавче провадження (а.с. 123, 124). Отже, 18 березня 2014 року транспортний засіб фактично повернуто позивачу.
12 червня 2014 року вказаний автомобіль було повторно передано у фінансовий лізин за 219 142 грн. 80 коп. (а.с. 76).
27 листопада 2014 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 46 564 грн. 33 коп. збитків, які складаються з упущеної вигоди (5 703 грн. 06 коп.) та коштів, витрачених на отримання юридичної допомоги (40 861 грн. 27 коп.); 615 грн. 24 коп. штрафів за направлення відповідачу повідомлень та 57 882 грн. 58 коп. неустойки за прострочення терміну повернення автомобіля позивачу, а всього 110 765 грн. 21 коп.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Отже, законодавець фактично розрізняє два види шкоди: реальна (пряма, дійсна) шкода (п. 1) та упущена вигода (п. 2). Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Відповідно до п. 12.9. Договору про фінансовий лізинг № 00003725 від 13.10.2011 року у випадку припинення лізингу, відповідач зобов'язаний оплатити різницю між ринковою вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до плану відшкодування. Ця різниця є упущеною вигодою.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 червня 2014 року відповідно до договору про фінансовий лізинг № 00009856, вилучений у відповідача автомобіль було передано у наступний фінансовий лізинг за 18 540 доларів США, що становило 219 142 грн. 80 коп. (а.с. 76).
На час припинення договору лізингу 11 листопада 2013 року ОСОБА_2 залишились невиплаченими 188 332 грн. 06 коп. лізингових платежів.
Отже, позивачем не було доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, нанесення збитків діями відповідача ТОВ «Порше Лізинг Україна», оскільки сума невиплачених ним лізингових платежів (188 332 грн. 06 коп.) є меншою, ніж ринкова вартість об'єкту лізингу (219 142 грн. 80 коп.), за яку він був переданий в наступний лізинг.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 861 грн. 27 коп. збитків, які полягають в оплаті послуг ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел. Ел. Сі.», ТОВ «ОРУМ» та ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі», наданих за супроводження процесу повернення заборгованості та об'єкта лізингу, то суд першої інстанції, відмовляючи в ній, правильно виходив з того, що товариство не надало доказів вчинення нотаріусом виконавчого напису та проведення державним виконавцем встановлених законом виконавчих дій саме у зв'язку із зверненням до них вказаних товариств.
Так, в договорах, укладених між позивачем та вказаними товариствами, рахунках-фактурах № 05-0214 від 12.02.2014 року, № СФ-0000511 від 30.11.2013 року, № 207 від 19.03.2014 року та актах здачі-прийняття робіт (а.с. 46, 47, 54, 55, 64, 65) зазначено, що позивач отримував від ТОВ «ОРУМ», ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел. Ел. Сі.» та ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» юридично-консультаційні послуги, за що сплатив останнім 15 390 грн., 15 525 грн. 91 коп. та 26 891 грн. 46 коп. відповідно.
Отже, зі змісту позовних вимог та вищевказаного слідує, що фактично вказані товариства надавали позивачу правову допомогу.
Відповідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.
Частиною ч. 1 ст. 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Пунктом 2 ч. 3 постанови № 10 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК України. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.
Враховуючи вищевикладене, а також відсутність доказів, які б підтверджували наявність причинного зв'язку між поведінкою відповідача та витратами, які поніс позивач на правову допомогу, визначеними останнім як збитки, підстави для їх стягнення відсутні.
Суд першої інстанції також прийшов до правильного висновку про відмову у позові в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки в розмірі 57 882 грн. 58 коп.
Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» (далі - Закон № 723/97) лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безпірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно із ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Таке ж положення міститься у ч. 1 ст. 2 Закону № 723/97, відповідно якої відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлені цим Законом.
Наслідки неналежного виконання договору фінансового лізингу зі сторони лізингоодержувача визначені у ст. 10 Закону № 723/97, зокрема у п. 6, який передбачає право лізингодавця на відшкодування збитків відповідно до закону або договору.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.
Отже, аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що положення ч. 2 ст. 785 ЦК України про відповідальність наймача у разі неповернення предмета найму не застосовуються до правовідносин, які виникають із договору фінансового лізингу, оскільки останні регулюються спеціальним законом.
Позивач також просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 615 грн. 24 коп. за першетретє нагадування від 3 жовтня 2013 року - у розмірі 205 грн. 38 коп.; за друге третє нагадування від 16 жовтня 2013 року - у розмірі 204 грн. 86 коп. та за третє третє нагадування від 5 листопада 2013 року - у розмірі 205 грн.
Відповідно до п. 8.2.2. Договору про фінансовий лізинг № 00003725 від 13.10.2011 року у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна, еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу).
Згідно з п. 8.3.1 вказаного Договору якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 робочих днів, Порше Лізинг Україна має право: надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом семи робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на вісім робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за п. 12.6.1. Контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом.
У пункті 20.5. Договору сторони домовились, що якщо інше прямо не передбачено контрактом, всі повідомлення сторони направляють за адресою, вказаною у контракті у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладеного з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта» або кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або кур'єром). Факт отримання адресатом повідомлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), наявності повідомлення про вручення адресату поштового відправлення/відмови адресата від прийняття з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта», кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення кур'єром або поштою).
Матеріали справи містять п'ять нагадувань про несплату ОСОБА_2 лізингових платежів: від 01.01.2013 року, від 04.09.2013 року, від 17.09.2013 року, від 13.10.2013 року, від 16.10.2013 року та один лист від 05.11.2013 року, адресований останньому, в якому позивач вимагав погашення заборгованості протягом трьох днів з дня отримання вимоги та повідомляв про відмову від договору про фінансовий лізинг та вимагав повернути автомобіль (а.с. 27-33).
Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень ОСОБА_2 за адресою, зазначеною в договорі про фінансовий лізинг (а.с. 9): АДРЕСА_1, отримав від позивача 6 листопада 2013 року та 11 листопада 2013 року рекомендовані листи (а.с. 219, 220). Які саме з вищезазначених нагадувань чи листів отримав відповідач, яке з них фактично було першим, другим чи третім та чи саме вони були отримані ОСОБА_2 з наявних у матеріалах справи документів встановити неможливо.
Одночасно з цим, суду не надано доказів про прийняття позивачем рішення, як це передбачено п. 8.2.2. договору про фінансовий лізинг, про надіслання відповідачу вищевказаних вимог.
Можна припустити, що відповідач отримав останній лист, в якому позивач вимагав повернення автомобіля. Однак, він не є за своєю суттю нагадуванням.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачем своїх вимог про стягнення штрафів з позивача.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова