Дунаєвецький районний суд Хмельницької області
Справа № 674/171/16-а
Провадження № 2-а/674/11/16
26 лютого 2016 року
Дунаєвецький районний суд
Хмельницької області
в складі : головуючої - судді Артемчук В.М.
при секретарі Мудрицькій Л.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці, в порядку ст.41 КАС України, справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до
управління Пенсійного фонду України
в Дунаєвецькому районі Хмельницької області
про визнання відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправною та зобов'язання призначення, нарахування та його виплати
05 лютого 2016 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ в Дунаєвецькому районі Хмельницької області про визнання дій протиправними, скасування рішення про відмову в призначенні, нарахуванні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області.
На підтвердження заявлених позовних вимог позивачкою зазначено, що з 18 грудня 1992 року вона працювала на посаді судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області, а в березні 2015 року звернулася із заявою до Вищої ради юстиції та Верховної Ради України про відставку і 12 листопада 2015 року була звільнена із вказаної посади.
З 06 грудня 2011 року набула право на виплату щомісячного грошового утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати судді, однак виплата вказаного грошового утримання припинена в грудні 2011 року до виходу у відставку.
В зв'язку із досягненням пенсійного віку з травня 2012 року по березень 2015 року їй виплачувалась пенсія за віком, яку отримує з грудня 2015 року по даний час.
21 січня 2016 року звернулась до відповідача, УПФ в Дунаєвецькому районі про призначення, нарахування та виплату довічного щомісячного утримання судді у відставці, однак 29.01.2016 року отримала відмову з посиланням на пункт 5 розділу 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, оскільки норми щодо пенсійного забезпечення, щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці не передбачене законом.
Вважає, що відмова відповідача є порушенням її гарантії матеріального та соціального захисту як судді у відставці та суперечить Конституції України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів», міжнародним стандартам які визнані Україною і просить визнати рішення про відмову у призначення, нарахуванні та виплаті їй щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці - протиправним, зобов'язавши призначити, нарахувати і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотки від заробітної плати судді за довідкою територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області №50 від 21 січня 2016 року з суми 20670 грн. та довідки №46 від 20 січня 2016 року без обмеження максимального розміру.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак в позовній заяві просила позов задовольнити та розглядати справу у її відсутності.
Представник відповідача по довіреності Смолінська О.В. в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимогами не визнає та підтримує подані заперечення, в яких зазначила, що позивачка перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Дунаєвецькому районі з травня 2012 року і отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування « на загальних підставах.. В зв'язку із набранням чинності з 01.04.2015 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213, яким внесено зміни, зокрема до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до пункту 5 «Прикінцеві положення» з 01 червня 2015 року скасовано положення щодо нарахування щомісячного довічного грошового утримання передбаченого Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а тому відсутні законні підстави для призначення такого виду виплати судді у відставці і просить відмовити в задоволенні позову.
Оскільки сторони подали заяви про розгляд справи без їх участі, а тому суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутності сторін за наявними матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Згідно з п.14 ч.1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально - побутове забезпечення, в тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким було запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів.
Згідно з ч. 1, 3, 4, 5 ст. 109 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.
Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Частиною 6 статті 111 Закону № 2453-VI визначено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.
Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 07 липня 2010 року щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року №788 позивачку було звільнено з посади судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області у відставку відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України, а 30 листопада 2015 року винесено наказ головою цього ж суду про її звільнення.
Згідно довідки №50 від 21.01.2016 року та довідки №46 від 20.01.2016 року, копії трудової книжки, розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання станом на 12 листопада 2015 року становить 22 роки 10 місяців, а заробітна плата складала 20670 грн..
21 січня 2016 року позивачка звернулась до УПФУ в Дунаєвецькому районі з проханням нарахування, призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання ,право на яке у неї виникло ще у грудні 2011 року, але виплату якого було зупинено до виходу у відставку.
Відповідно до довідки №46 від 20 січня 2016 року позивачці призначено та виплачувалось щомісячне грошове утримання у розмірі 80 відсотків.
Відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
При цьому, звільнення судді відбувається за наявності відповідного стажу роботи, який визначено в частині першій ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453- У1, а також подання суддею заяви, яка є підтвердженням справжнього і вільного (без стороннього впливу і примусу) волевиявлення судді на реалізацію ним права на відставку.
Зазначене вбачається також із рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 у справі щодо відповідності Конституції України статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137 п.п.1 п.2 розділу Х11 «Прикінцеві положення» цього Закону.
Так, суд зокрема зазначив, що аналіз розділу У111 Конституції України та Закону №2453 дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканості, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з врахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до розуміння Конституційного Суду «верховенство права» вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності, тощо.
Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори: норми моралі, традиції, звичаї, тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним суспільства.
Зазначене узгоджується із ст. 22 Конституції України, яка передбачає, що Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Положеннями ст.126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканість суддів.
Крім того, починаючи з 1992 року держава Україна понад 20 років на Конституційному (п.п.2,9 ч.5 ст.126 Основного Закону України) та законодавчому рівнях (ст..43 Закону України №2862 - Х11, ст.138 Закону №2453 - У1 ст.141 Закону №2453 -У1 у редакції закону №192 - У111 ) гарантувала право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше двадцяти років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Березовський проти України» суд зазначив, що у розумінні ст..1 Протоколу №1 до Конвенції, майно може бути або у вигляді майна, що існує або у вигляді вимог, стосовно яких заявник може наводити доводи на користь того, що він має, принаймні, законне сподівання на набуття ефективного володіння якимось речовим правом.
Суд вважає, що при набутті необхідної умови - відповідного стажу роботи, позивачка враховуючи конституційні гарантії та міжнародні стандарти суддівської незалежності, мала обґрунтовані та законні сподівання на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, у розмірі, що був установлений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону від 12 лютого 2015 року №192 - У111.
Вказані очікування є наслідком, як соціальної політики держави так і практикою Конституційного Суду України, який ухвалив рішення від 03.06.2013 року №3 - рп/2013, яким визнано неконституційним закон, який звужував та обмежував права суддів у відставці на отримання щомісячного грошового утримання суддів в належному розмірі.
28 березня 2015 року, набрав чинності Закон України від 12 лютого 2015 року №192 - У111 «Про забезпечення права на справедливий суд», яким викладено в новій редакції всі положення Закону України від 07 липня 2010 року №2453 -У1 «Про судоустрій і статус суддів».
Частина третя статті 141 Закону №2453 у редакції Закону №192 -У111 передбачала, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру такого утримання.
Зазначена норма була прийнята, але не була реалізована, оскільки відповідно до Закону №213/-У111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» вказана частина набула нового змісту, згідно з яким: щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Частиною 5 Закону України №213-У111 щомісячне довічне грошове утримання обмежено до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно п.5 Прикінцевих положень вказаного Закону, у разі, неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року взагалі скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Однак «Прикінцеві положення» Закону носять загальний характер, прийняті під умовами неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі соціальних на загальних підставах і фактично не скасовують норми статті 141 спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Враховуючи наведене і те, що позивачка працювала суддею в період дії спеціальних законів України: «Про статус суддів» від 15.12.1992 року з наступними змінами та «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року з наступними змінами, які давали їй право на відставку та довічне грошове утримання з врахуванням стажу роботи суддею, суд вважає, що вона на підставі вказаних законів і п.9 ст.126 Конституції України не втратила права на призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивачка мала до 01.06.2015 року і не втратила його в результаті прийняття п.5 розділу 111 «Прикінцевих положень» Закону України від 02.03.2015 року №213- У111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
В результаті прийняття пункту 5 розділу 111 «Прикінцеві положення» Закону №213- У111 яким фактично ліквідовано конституційно закріплений інститут відставки судді, судді, які звернулися до Пенсійного фонду України із заявою про призначення довічного грошового утримання після 01 червня 2015 року, перебувають у різному правовому становищі порівняно із суддями, які звернулись із аналогічною заявою до 01 червня 2015 року.
У даному випадку дата звернення із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання не може мати вирішального правового значення, оскільки судді є рівними при здійсненні правосуддя, мають однаковий правовий статус та гарантії незалежності, що включають і порядок призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачкою подано заяву про відставку в березні 2015 року про що додано поштове повідомлення на отримання цієї заяви Вищою радою юстиції від 10.03.2015 року. Отже в даному випадку до застосування підлягає закон, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, а саме Закон України «Про судоустрій і статус суддів», що відповідає вимогам статті 58 Конституції України і несвоєчасне внесення до Верховної Ради України подання протягом одного місяця про звільнення про відставку позивачки суттєво порушило її право. Згідно Правової позиції Верховного Суду України визначеній у Постанові від 01.07.2014 року у справі №21-244а 14 правовідносини щодо осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, тобто в даному випадку з 30 листопада 2015 року.
Таким чином, враховуючи те, що стаж позивачки на посаді судді становить 22 роки 10 місяців, остання на підставі частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-У1 ( в редакції чинній на момент виникнення права на призначення довічного грошового утримання станом на грудень 2011 року), з врахуванням рішень Конституційного Суду України, Правових позицій Верховного Суду України, міжнародних стандартів визнаних Україною має право на призначення їй щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (80 відсотків за суддівський стаж 20 років плюс збільшення на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад двадцять років, без обмеження максимального розміру довічного грошового утримання.
Грошове утримання позивачки на час звільнення складало 20670 грн., а довічне грошове утримання має складатися з розрахунку: 20670грн. * 0,84 відсотки = 17362,80 грн. без вирахування податку та без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Враховуючи викладене,суд дійшов висновку, що відмова відповідача щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не ґрунтуються на правильному застосуванні законів та нормативно-правових актів України, а тому підлягає визнанню як протиправна.
Право позивача на щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці виникло з моменту отримання ним статусу судді у відставці, тобто з моменту звільнення його з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку - 12 листопада 2015 року. Однак скористатися правом на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачка змогла лише після відрахування зі штату суду, (починаючи з 01 грудня 2015 року, тобто з наступного дня після видачі наказу про виведення зі штату суддів).
Згідно з Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порушене право ОСОБА_1 на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке передбачене чинним Законодавством України на момент виникнення даного права, підлягає захисту та відновленню шляхом зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії, зокрема, призначити та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці саме з 01 грудня 2015 року виходячи з розміру 84 відсотків заробітку працюючого судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України
З огляду на викладене, відшкодуванню підлягає 551,20 грн. шляхом стягнення їх з Державного бюджету України на користь позивачки.
Керуючись ст.ст.10, 11, 71, 86, 159,256 КАС України, ст.ст.8, 22, 58, 126 Конституції України, ст.ст. 47, 120, 138,141 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI, Постановою правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органам Пенсійного фонду України" від 25.01.2008 р. № 3-1, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області щодо ОСОБА_1 в призначенні, нарахуванні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі, Хмельницької області призначити та виплачувати з 01 грудня 2015 року ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків заробітку працюючого судді, без обмеження граничного розміру, з урахуванням довідки про суддівську винагороду та раніше виплаченої пенсії за віком.
Звернути постанову суду до негайного виконання у межах стягнення щомісячного довічного грошового утримання за один місяць.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Дунаєвецький районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуюча:/підпис/ Вірно: Суддя Дунаєвецького райсудуВ. М. Артемчук