Справа № 466/1699/15 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.
Провадження № 22-ц/783/291/16 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 39
03 березня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Крайник Н. П.
суддів: Курій Н. М., Мельничук О. Я.
при секретарі Куцику І. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Третя Львівська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Третя Львівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, -
05.03.2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа Третя Львівська державна нотаріальна контора, в якому просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_4 і ОСОБА_2 з вересня 2008 року по день смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати за нею ОСОБА_2 право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1.
В обгрунтування позовних вимог покликалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її родич ОСОБА_4, який був рідним братом її прабабці. Вона проживала однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_4 з вересня 2008 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки він був особою пенсійного віку, проживав з 2003 року один, хворів, потребував медичного догляду сторонніх осіб та допомоги у побуті. У 2008 році вона поступила до медичного навчального закладу у м. Львові та з того часу проживала у м. Львові. За взаємною згодою з ОСОБА_4, враховуючи взаємні потреби, вони проживали в одній квартирі однією сім'єю, вона купувала продукти харчування, готувала їсти, здійснювала за ним догляд, в тому числі медичний. Однією сім'єю вони проживали більше 6 років з вересня 2008 р. по червень 2014 року, тобто до дня смерті ОСОБА_4 Похоронами останнього займалась вона та її родина. Вважає себе спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4, оскільки понад 5 років проживала з ним (спадкодавцем) однією сім'єю, здійснювала за ним догляд, якого він потребував, вони мали спільний побут та були пов'язані взаємними правами та обов'язками. Оскільки її ступінь споріднення зі спадкодавцем дає їй право на спадкування лише як спадкоємець п'ятої черги та враховуючи, що із заявою про прийняття спадщини звернулась також і ОСОБА_3 - онука ОСОБА_4, яка є спадкоємцем п'ятої черги, однак є родичем спадкодавця ближчого ступеня споріднення ніж вона, то ОСОБА_3 усуває її від права на спадкування. Просила позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_3 подала зустрічний позов, у якому просила визнати за нею право власності на спадкове майно її дідуся - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме, на квартиру АДРЕСА_1.
В обгрунтування зустрічних позовних вимог покликалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її дідусь ОСОБА_4. Як онука покійного вона, є спадкоємцем п'ятої черги за законом. Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно а саме - квартира АДРЕСА_2.
Після смерті спадкодавця, в межах шестимісячного строку, вона звернулася до Третьої Львівської державної нотаріальні контори для оформлення своїх спадкових прав, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на квартиру. Тому за захистом своїх спадкових прав змушена звернутись до суду.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Львові, право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2.
Вважає його незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права.
Зокрема, зазначає, що має право на спадкування як спадкоємець четвертої черги. Вважає, що довела в судовому засіданні поданими доказами (письмові докази, показання свідків), що вона проживала однією сім»єю зі спадкодавцем ОСОБА_4 з вересня 2008 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто більше п»яти років. А відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1264 ЦК України, відповідно до якої у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім»єю не менше як п»ять років до часу відкриття спадщини. Крім того, суд першої інстанції не врахував позицію пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відповідно до якої будь-яка особа, яка спільно проживала зі спадкодавцем, була пов»язана з ним спільним побутом, мала зі спадкодавцем взаємні права та обов»язки, може бути визнана спадкоємцем четвертої черги. Суд не врахував, що під час спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були всі ознаки сім»ї, що підтверджено відповідними доказами.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким первісний позов задоволити, в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Відповідно до положень ст. 1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Дитина належить до сімї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Встановлено, що ОСОБА_2 є правнучкою рідної сестри померлого ОСОБА_4.
ОСОБА_3 є внучкою спадкодавця ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть від № 591 від ІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1) Третьою Львівською державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_2 05.08.2014 року заведено спадкову справу № 460/2014 р.
Згідно матеріалів спадкової справи, ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини 30.09.2014 року, тобто в межах шестимісячного строку на прийняття спадщини.
Тобто, заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 в межах шестимісячного строку з часу відкриття спадщини подали сторони у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Спадкоємець першої черги ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1 не зареєстрований, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не подав, а відтак в силу положень ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважається таким, що не прийняв спадщину. Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
На день смерті спадкодавець ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі не перебував. Згідно актового запису про розірвання шлюбу № 393 від 17.10.2003 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 розірвано 17.10.2003 року (т. 1, а.с.13).
На день смерті ОСОБА_4 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 (т. 1, а.с.10).
Згідно нотаріально посвідченого заповіту від 22.10.2012 року ОСОБА_4 все належне йому на день смерті майно заповів - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1,а.с. 221). Даний заповіт був скасований за заявою ОСОБА_4 на підставі поданої ним заяви від 24.01.2015 року, адресованої Третій Львівській державній нотаріальній конторі (т.1, а.с.223).
Відповідно до інформації ВНКЗ ЛОР «Львівського медичного коледжу ім. Андрея Крупинського» ОСОБА_2 навчалась на денному відділенні по спеціальності «Сестринська справа» з 01.09.2008 року по 12.07.2011 року. Після закінчення навчального закладу ОСОБА_2 працювала на посаді сестри медичної хірургічного відділення Волинської обласної клінічної лікарні з 07.09.2011 року по 03.10.2012 року (т. 1, а.с. 52,53,54).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 з вересня 2008 року по день смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та визнанні за нею права власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1, районний суд вірно виходив з того, що така не довела, що вона протягом п»яти років до дня смерті спадкодавця ОСОБА_4 проживала з ним однією сім»єю, оскільки станом на 01 вересня 2008 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, була неповнолітньою, їй виповнилося лише шістнадцять років, а відтак вона згідно ст. 3 Сімейного Кодексу України входила, як неповнолітня дитина до складу сім»ї своїх батьків, які проживають у Волинській області, а тому не могла відноситись до складу сім»ї ОСОБА_4, який був лише її далеким родичем. Повноліття ОСОБА_2 набула лише 25.07.2010 року і з того часу, на думку колегії суддів, її можна вважати такою, що не відноситься до сім»ї своїх батьків.
Згідно акта ЛПК «Балатон» від 24.03.2015 року, складеного після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_2 зі слів сусідів проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 2008 року без реєстрації.
Однак, зважаючи на дату смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на час його смерті ОСОБА_2, як повнолітня особа могла проживати з ним однією сім»єю лише чотири роки і то за виключенням періоду її роботи у Волинській області (з 07.09.2011 року по 03.10.2012 року), що є недостатнім терміном відповідно до положень ст. 1264 Цивільного кодексу України для визнання її спадкоємцем четвертої черги за законом, оскільки такого права набувають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у спірний період часу ОСОБА_9 не постійно проживав у квартирі АДРЕСА_1, що стверджується ксерокопіями медичних карток стаціонарного хворого, у яких місцем свого проживання останній зазначав АДРЕСА_4 (т. 1, а.с.57-71) - місце проживання своєї колишньої дружини, а не квартиру АДРЕСА_3.
Згідно акта ЛКП «Центральне» від 22.06.2015 року ОСОБА_4 з 1992 року проживав без реєстрації за адресою АДРЕСА_4 з ОСОБА_10 (т. 1, а.с.228).
Згідно інформації Галицького районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 12.06.2015 р. (т.1, а.с.203) з ОСОБА_4 протягом 2012 -2013 років неодноразово проводилися профілактичні бесіди та виносились офіційні застереження з приводу неправомірної поведінки останнього за адресою АДРЕСА_4 у м. Львові.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що ОСОБА_2, проживала в квартирі, що належала спадкодавцю ОСОБА_4 - далекому родичу її батьків, під час її навчання в медичному училищі у м. Львові не як особа, з якою спадкодавець проживав однією сім»єю.
Доказів того, що ОСОБА_2 протягом 2008 -2014 років здійснювала догляд за ОСОБА_4 у матеріалах справи немає, як і доказів того, що він потребував такого догляду. Надані позивачам копії квитанцій за оплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_3 не можуть бути доказом проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім»єю, оскільки такі також виписані на покійного ОСОБА_4
Встановлено, що ОСОБА_2 проживала в квартирі АДРЕСА_1 без реєстрації.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, судом вірно застосовано норми матеріального права та дано належну оцінку показам свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ОСОБА_15, ОСОБА_16 щодо проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_2 однією сім»єю.
Разом з тим, з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Третьої Львівської нотаріальної контори Якубець Т.Я. №1207/02-31 від 09.04.20Г5 (т. 1, а.с.72) вбачається, що ОСОБА_3, як спадкоємець п»ятої черги за законом після смерті ОСОБА_4, звернулась до Третьої Львівської державної нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових справ, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_3.
Згідно п. 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
До способів захисту цивільних прав та інтересів згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України відноситься, зокрема, визнання права.
Оскільки ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на кв. АДРЕСА_5 і така позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права шляхом видачі їй нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, суд першої інстанції підставно визнав за нею в судовому порядку право власності в порядку спадкування на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_3.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги вірних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Крайник Н. П.
Судді: Курій Н. М.
Мельничук О. Я.