10 березня 2016 року м.Житомир справа № 806/198/16
час прийняття: 12 год. 45 хв. категорія 9.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Черноліхова С.В.,
секретар судового засідання Павлюк В.О.,
за участю: представників позивача Грищенко О.М., Городничої Л.В.,
представника відповідача Мельник О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства теплозабезпечення до Державної фінансової інспекції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
встановив:
Комунальне підприємство теплозабезпечення звернулося до суду з позовом, у якому після уточнення вимог просило визнати протиправною і скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Житомирській області № 06-06-17/6339 від 12 листопада 2015 року "Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства теплозабезпечення". В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вказана вимога була винесена на підставі викладених в акті ревізії № 62-09/101 від 12 жовтня 2015 року висновків про порушення вимог чинного законодавства, зокрема, про завищення цін на обсяги природного газу, які використовуються на виробничо-технологічні й власні потреби, що призвело до завищення фактичних витрат на послуги теплопостачання для населення за 2012 рік і зайвого отримання субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання у 2014 році в сумі 2509345, 26 грн. З такими твердженнями контролюючого органу позивач не погоджується у зв'язку з тим, що ціни на обсяги природного газу, які ним використовуються на виробничо-технологічні й власні потреби, та розмір фактичних витрат на послуги теплопостачання для населення були визначені Підприємством у повній відповідності до умов укладених договорів, методик та законодавчих норм. За таких обставин зайвого отримання субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання у 2014 році в сумі 2509345, 26 грн. не відбулося і, відповідно, матеріальна шкода Державному бюджету на вказану суму завдана не була.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила у їх задоволенні відмовити. Пояснила, що оспорювана вимога Державної фінансової інспекції в Житомирській області № 06-06-17/6339 від 12 листопада 2015 року скасуванню не підлягають, оскільки ґрунтується на правомірних висновках ревізії щодо завищення Підприємством фактичних витрат на послуги теплопостачання для населення за 2012 рік і зайвого отримання субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання у 2014 році в сумі 2509345, 26 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Встановлено, що головним державним фінансовим інспектором Трохименко Л.Ю. було проведено ревізію використання коштів, виділених з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування в Комунальному підприємстві теплозабезпечення за період з 01 січня 2014 року по 01 серпня 2015 року.
Під час ревізії встановлено, що Підприємством в порушення пункту 6 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року, частини 1 пункту 1 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 липня 2010 року № 813 "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих", пункту 2.1.1 Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244-94, затверджених Держжитлокомунгоспом України від 14 грудня 1993 року, завищено ціни на обсяги природного газу, які використовуються Підприємством на виробничо-технологічні й власні потреби, що призвело до завищення фактичних витрат на послуги теплопостачання для населення за 2012 рік і у подальшому зайвого отримання субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання у 2014 році в сумі 2509345, 26 грн., чим завдано матеріальної шкоди Державному бюджету на цю суму.
За результатами ревізії складено акт № 62-09/101 від 12 жовтня 2015 року (а.с. 12-46).
Не погоджуючись із викладеними у вказаному акті висновками, Підприємство подавало на нього заперечення (а.с. 47), які залишені без задоволення.
Про усунення виявлених ревізією на Комунальному підприємстві теплозабезпечення порушень законодавства з фінансових питань Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області позивачеві виставлено вимогу № 06-06-17/6339 від 12 листопада 2015 року (а.с. 53), з якою Підприємство не погоджується.
Як зазначено в спірній вимозі, у ході ревізії встановлено, що Підприємство в порушення пункту 6 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30, пункту 18 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року, Комунальне підприємство теплозабезпечення внаслідок включення в жовтні-грудні 2012 року до фактичних витрат з надання послуг для населення обсягів природного газу, який використовується на виробничо-технологічні потреби по цінах вищих, ніж встановлено постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 813 від 13 липня 2010 року, завищено фактичні витрати на виробництво теплової енергії для надання послуг населенню з централізованого опалення та постачання гарячої води на суму 2509345, 26 грн., що призвело до зайвого отримання субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання на вказану суму, у зв'язку з чим усунути виявлені порушення законодавства в установленому порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» із змінами і доповненнями (далі - Закон № 5463-VI).
Відповідно до статті 1 зазначеного Закону № 5463-VI, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Згідно з статтею 2 Закону № 5463-VI, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 4 зазначеного Закону, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону № 5463-VI, органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо).
Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550).
Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб (пункт 2 Порядку № 550).
Згідно з пунктом 16 Порядку № 550, ревізія проводиться шляхом:
документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною, фінансовою та бюджетною звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об'єкта контролю). У разі ведення бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів зберігання і обробки інформації на вимогу посадової особи контролюючого органу керівник об'єкта контролю повинен забезпечити оформлення відповідних документів на паперовому носії. Надання документів об'єкта контролю посадовим особам контролюючого органу забезпечується керівником об'єкта чи його заступником;
фактичної перевірки, що передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт, правильністю застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій за участю відповідних спеціалістів контролюючого органу або інших органів, підприємств, установ та організацій. Посадові особи контролюючого органу мають право вимагати від керівників об'єкта контролю організацію та проведення фактичної перевірки в присутності посадових осіб контролюючого органу та за участю матеріально-відповідальних осіб, а у разі перевірки обсягу виконаних робіт - також представників суб'єкта господарювання - виконавців робіт.
Згідно з пунктом 35 Порядку № 550, результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку контролюючого органу, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища).
Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування (пункт 46 Порядку № 550).
У взаємозв'язку з наведеним, слід додати, що пунктами 7, 10 статті 10 Закону № 5463-VI визначено право органу державного фінансового контролю пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Частиною другою статті 15 Закону № 5463-VI визначено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (надалі - Положення № 499/2011), Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення № 499/2011).
Відповідно до пункту 6 Положення № 499/2011, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також вказаним Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
З матеріалів справи вбачається, що пред'явлена вимога вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх відшкодування.
Зважаючи на те, що оскаржувана вимога Державної фінансової інспекції в Житомирській області № 06-06-17/6339 від 12 листопада 2015 року вказує на виявлені збитки і їх розмір (2509345, 26 грн.), та, як наслідок, такі збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення яких перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог Комунального підприємства теплозабезпечення.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року № 21-40а14, від 14 жовтня 2014 року № 21-453а14, від 25 листопада 2014 року № 21-442а14, які згідно із статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять зазначені норми права, та для всіх судів України.
За таких обставин, суд не знаходить підстав визнання протиправною та скасування вимогу Державної фінансової інспекції в Житомирській області № 06-06-17/6339 від 12 листопада 2015 року "Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства теплозабезпечення", тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства теплозабезпечення відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Суддя С.В. Черноліхов
Повний текст постанови виготовлено: 11 березня 2016 р.