09 березня 2016 року Справа № 876/1484/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької заготівельно-збутової бази Волинської обласної спілки споживчих товариств на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області до Луцької заготівельно-збутової бази Волинської обласної спілки споживчих товариств про стягнення заборгованості,
встановив:
У грудні 2014 року позивач УПФ України в м. Луцьку Волинської області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Луцької заготівельно-збутової бази Волинської облспоживспілки, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по збору на суми фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за липень-жовтень 2014 року в сумі 15981,36 грн..
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнено з Луцької заготівельно-збутової бази Волинської облспоживспілки на користь УПФ України в м. Луцьку Волинської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з липня по жовтень 2014 р. в сумі 15981,36 грн..
З цією постановою суду першої інстанції від 12.01.2015 р. не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції встановив, що за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених згідно п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за липень-жовтень 2014 року в сумі 15981,36 грн.. Однак, звертає увагу апелянт на те, що відповідач не отримував розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, а тому немає підстав для відшкодування вказаної суми.
За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в позові.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Так, судом встановлено, що відповідач Луцька заготівельно-збутова база Волинської облспоживспілки перебуває на обліку в позивача як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи.
Суд першої інстанції об'єктивно встановив, і підтверджується копією довідки-розрахунку заборгованості, копіями розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за 2014 р., що заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період липень-жовтень 2014 року становить 15981,36 грн. (а.с. 6, 8, 9).
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, здійснюється за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено не тільки підтвердження підприємствами права громадян на пільгове пенсійне забезпечення за відповідну тривалість роботи в шкідливих умовах, але й відшкодування з коштів підприємства, призначених на оплату праці витрат на виплату та доставку пенсій таким громадянам.
Порядок покриття витрат на виплату й доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та списком № 2, визначено в розділі 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (№ 21-1).
Пунктом 6.4. Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно із пунктом 6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Із матеріалів справи видно, що відповідачу надсилався розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, який ним отримано, однак залишено без виконання (а.с. 7, 7зв.).
Наведені вище обставини спростовують твердження апелянта щодо не отримання відповідачем розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач повинен відшкодувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за період липень-жовтень 2014 року в сумі 15981,36 грн..
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена відповідачем постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу Луцької заготівельно-збутової бази Волинської обласної спілки споживчих товариств - залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області до Луцької заготівельно-збутової бази Волинської обласної спілки споживчих товариств про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Р.Й. Коваль
Н.М. Судова-Хомюк
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11.03.2016 року.