10 березня 2016 року Чернігів Справа № 825/297/16
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Непочатих В.О.,
суддів Кашпур О.В., Клопота С.Л.,
при секретарі Ул'яничеві М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні позивачу повної публічної інформації за запитом; зобов'язати відповідача надати позивачу повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту від 04.08.2015.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона звернулась до відповідача з запитом про надання копій інформаційних листів Пенсійного фонду України № 13024/20-20 від 24.06.2011, № 18964/02-20 від 09.09.2011, № 20134/02-60 від 23.09.2011, № 9643/02-02 від 10.04.2014 та № 3496/к-100 від 08.04.2015, проте відповідач безпідставно відмовив у наданні інформації, яка за законом є відкритою, тим самим порушивши її право на доступ до публічної інформації.
Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Від представника відповідача до суду надійшли заява про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просить відмовити, оскільки запитувані позивачем листи мають внутрівідомчу службову інформацію і скеровані до територіальних органів Пенсійного фонду України. Також, зазначає, що інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше, проте листи Пенсійного фонду України не оприлюднювалися.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Фіксування судового засідання, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач звернулася до голови правління Пенсійного фонду України Зарудного О.Б. з запитом на отримання публічної інформації від 04.08.2015, в якому просила надати їй належним чином завірені копії інформаційних листів Пенсійного фонду України № 13024/20-20 від 24.06.2011, № 18964/02-20 від 09.09.2011, № 20134/02-60 від 23.09.2011, № 9643/02-02 від 10.04.2014 та № 3496/к-100 від 08.04.2015, а також повідомити інформацію про реєстрацію таких листів в Міністерстві юстиції України (а.с. 6).
Листом від 10.08.2015 № 37997/02-12 (а.с. 7) відповідач, з посиланням на статті 1, 6, 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», повідомив позивача про неможливість задоволення інформаційного запиту в повному обсязі, оскільки листи № 13024/02-20 від 24.06.2011, № 18964/02-20 від 08.09.2011, № 20134/02-60 від 23.09.2011, № 9643/02-02 від 10.04.2014 належать до внутрівідомчої службової кореспонденції та не підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон).
Статтею 1 Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію (стаття 5 Закону).
Згідно пункту 1 частини першої статті 13 Закону розпорядниками інформації є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
З аналізу чинного законодавства слідує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний надати запитувану інформацію у разі, якщо він є розпорядником такої інформації.
Одночасно, право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина друга статті 6 Закону України «Про інформацію»).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
При цьому віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом можливе лише законом, що передбачено частиною другою статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та частиною другою статті 20 Закону України «Про інформацію».
Відповідно до частини першої статті 9 Закону до службової може належати така інформація: що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
За приписами пунктів 1, 2, 14 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, в Пенсійному фонді України та його органах, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 № 11-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.07.2002 за № 583/6871, перелік відомостей, який містить службову інформацію, в Пенсійному фонді України та його органах, затверджується наказом Пенсійного фонду України. Інформація до Переліку включається на підставі письмових рішень експертної комісії.
На документах, що містять інформацію, віднесену до Переліку, у правому верхньому кутку першої сторінки, а для видань - на обкладинці та на титулі проставляються гриф «Для службового користування» і номер примірника.
Облік документів та видань з грифом «Для службового користування» ведеться у журналах за формою 2 або картках за формою 3 окремо від обліку іншої несекретної документації.
Як вбачається з копії листів Пенсійного фонду України № 13024/02-20 від 24.06.2011, № 18964/02-20 від 08.09.2011, № 20134/02-60 від 23.09.2011, № 9643/02-02 від 10.04.2014, які містяться в матеріалах справи, на них відсутній гриф «Для службового користування», який повинен присвоюватися їх автором у разі віднесення інформації до службової.
Таким чином, суду не надано доказів, що інформація, яка міститься у листах, запитуваних позивачем, включена до переліку відомостей, які містять службову інформацію, в Пенсійному фонді України та його органах.
Крім того, відповідно до частини сьомої статті 6 Закону обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
За змістом статті 19 Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Частиною другою статті 22 Закону визначено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Суд вважає, що ненадання відповідачем відповіді по суті запиту позивача відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» є неправомірною відмовою в наданні інформації.
Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірність своїх дій у ненаданні позивачу інформації за його інформаційним запитом.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо відмови у наданні ОСОБА_1 повної публічної інформації за запитом від 04.08.2015.
Зобов'язати Пенсійний фонд України надати ОСОБА_1 повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту від 04.08.2015.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.О. Непочатих
Суддя О.В. Кашпур
Суддя С.Л. Клопот