09 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 487/11458/14-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Темнікова А.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Лук'янчук О.В.,
судді -Градовського Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, військова частина НОМЕР_1 , управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В листопаді 2014 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом (враховуючи доповнення позовних вимог) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач, ГУПФ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: військова частина НОМЕР_1 , управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, про визнання бездіяльності відповідача щодо призначення, нарахування та виплати позивачу пенсії за вислугу років протиправною, скасування рішення №84 від 17.11.2014 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років та зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги років з наступного дня після звільнення з Військової частини НОМЕР_1 , а саме з 08.11.2012 року. Також позивач просив зобов'язати відповідача подати звіт про виконання постанови, яка буде прийнята за наслідками розгляду даної справи, накласти штраф у разі можливого невиконання даної постанови та стягнути на користь позивача половину суми вказаного штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він був звільнений у запас на підставі ст.26 ч.6 пп.«б» (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». На момент звільнення календарна вислуга років позивача складала 18 років 10 місяців 12 днів. Пільгова вислуга років згідно постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 року складає 22 роки 06 місяців 03 дні. Рішенням відповідача №84 від 17.11.2014 року у призначені пенсії позивачу за вислугу років було відмовлено у зв'язку із відсутністю у позивача необхідної календарної вислуги років. Вказане рішення позивач вважає неправомірним.
Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 03.03.2015 року по даній справі, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року позовні вимоги було задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2015 року постанову та ухвалу судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Ухвалюючи вищевказане рішення Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою посилання відповідача, наведені останнім як в запереченнях на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі, на приписи п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно яких пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2012 року по 30.09.2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше, а отже й не надали правової оцінки обставинам даної справи в контексті зазначеної статті.
За результатами нового розгляду даної справи постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.01.2016 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 27.07.1995 року по 07.11.2012 року проходив військову службу у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України.
Наказами командира Військової частини НОМЕР_1 МВС України №43 о/с від 31.10.2012 року та №229 від 07.11.2012 року позивач був звільнений у запас за пп.«б» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) та виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Календарна вислуга років позивача на момент звільнення склала 18 років 10 місяців 12 днів, а пільгова вислуга років, згідно постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 року, склала 22 роки 06 місяців 03 дні.
Рішенням ГУПФ №84 від 17.11.2014 року позивачу було відмовлено у призначені пенсії за вислугу років у зв'язку із відсутністю у позивача необхідної календарної вислуги років, яка має дорівнювати 21 календарний рік.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ГУПФ діяло в межах та у відповідності з діючим законодавством, а посилання позивача на пільгову вислугу років (22 роки 06 місяців 03 дні) є безпідставним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вже зазначалося вище, наказами командира Військової частини НОМЕР_1 МВС України №43 о/с від 31.10.2012 року та №229 від 07.11.2012 року позивач був звільнений у запас.
На момент звільнення календарна вислуга років позивача склала 18 років 10 місяців 12 днів.
Відповідно п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону) незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше.
Отже, враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не має права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років з дня звільнення з Військової частини НОМЕР_1 , оскільки у позивача відсутня встановлена п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років.
Колегія суддів звертає увагу на те, що календарний рік - це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначена постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 року пільгова вислуга років позивача (22 роки 06 місяців 03 дні) має значення для визначення відсотку розміру пенсії позивача від його грошового забезпечення, відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за умови наявності права на призначення пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя:К.В. Кравченко
Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук Ю.М. Градовський