10 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2894/15
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
У травні 2015 року ФОП ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № 0003691710, яке прийняте Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області; скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № 0003701710, яке прийняте Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем не було надіслано податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 року №0003691710 та №0003701710 на адресу позивача, через що позивач не отримував відповідні податкові повідомлення-рішення та не отримував акти перевірок на підставі яких складено відповідні податкові повідомлення-рішення. Про дані податкові повідомлення-рішення позивач дізнався з постанови Одеського окружного адміністративного суду (справа №815/1279/15). Таким чином, через не дотримання відповідачем законодавчих норм податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Крім того, до суду надав первинні документи, які спростовують висновки відповідача.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № 0003691710. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № 0003701710.
Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 31.05.2013 року по 12.06.2013 року відповідачем проведено перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.
За наслідками перевірки було складено акт № 3634/17-1/2408605659 від 27.06.2013 р. яким встановлено порушення:
- п. 177.2, п.177.4, пп.177.5.3 п.177.5 ст. 177 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2012 рік на суму 49661,78 грн.;
- п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 60423,31 грн.
Податковим органом за наслідками відображених у акті перевірки порушень прийняті податкові повідомлення рішення № 0003691710 (за платежем податок на додану вартість у сумі 75529,14 грн.), №0003701710 (за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 6277,23 грн.) від 12.07.2013 р.
Податковий орган у акті перевірки зазначав, що фактично згідно з даними книги обліку доходів і витрат, декларацій про отримані доходи та інших документів наданих до перевірки в періоді з 01.10.2010 по 31.12.2012 рр. ФОП ОСОБА_1 здійснював такі види господарської діяльності: 96.01 - прання та хімічне чищення; 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Також перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, відображеного у декларації про майновий стан і доходи, з даними про суми валового доходу, встановлено завишення валового доходу, а саме: у 2011 році ФОП ОСОБА_1, в порушення п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України було завищено суму загального оподатковуваного доходу на суму 80 739,53 грн.
До вказаних вище порушень призвело включення до суми загального оподатковуваного доходу операцій з надання послуг прання та хімічного чищення по першій події - складанню актів виконаних послуг, замість отримання виручки.
В актах виконаних робіт, які були використані при перевірці позивача, зазначено виключно найменування послуги «за технічне обслуговування, поточний ремонт побутового устаткування для прання та прання білизни» та «за комплексне технічне обслуговування для підтримки працездатності та справності побутового устаткування для прання та прасування білизни», без наведення найменувань обладнання, яке підлягало обслуговуванню та ремонту, та розрахунку формування вартості послуги. Вартість наданих послуг у кожному акті різна. Інших документів, необхідних для з'ясування суті наданих послуг та пов'язаності їх з послугами, що надавались ФОП-ОСОБА_1 та отриманням ним доходів (назви основного засобу (обладнання), об'єму виконаних робіт, строків виконання робіт) до перевірки не надано.
До того ж, ФОП ОСОБА_1. до перевірки не надано документів що підтверджують наявність у ФОП основних засобів (накладні, податкові накладні, договори оренди, акти приймання-передачі). Відповідно до документів наданих до перевірки, підприємець у перевіряємому періоді не здійснював придбання та введення у експлуатацію основних засобів, нарахування амортизації та ведення бухгалтерського обліку основних засобів (обладнання для прання та прасування).
З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1., в порушення п. 177.2, п. 177.4 Податкового кодексу України у декларації про майновий стан та доходи за 4 кв. 2011 рік завищено витрати пов'язані з господарською діяльністю на суму 80 739,53 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в ході судового розгляду довів наявність, придбання та використання у підприємницькій діяльності засобів виробництва (основних засобів) та транспортних засобів.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.
За змістом п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доході і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.
На підставі п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.
За правилами п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Згідно вимог п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.
Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
За змістом п.138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із, зокрема, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6,пункту 138.10 цього Кодексу.
В ході судового розгляду були надані копії документів, що підтверджують наявність, придбання та використання у підприємницькій діяльності засобів виробництва (основних засобів) та транспортних засобів, а саме: інвентарний список основних засобів станом на 01.04.2011 року; інвентарні картки перелічених засобів; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); банківські виписки за сплату за технічне обслуговування згідно договорів; нарахування амортизації основних засобів прямолінійним методом, строк експлуатації 10 років - 120 місяців.
Зазначені документи досліджені в ході судового розгляду, їм надано належну оцінку, як доказам та встановлено, що у позивача наявні основні засоби, що підтверджується типовими формами первинної облікової документації з обліку основних засобів, зокрема, форма № 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів", № 03-9 "Інвентарний список основних засобів", форма № 03-1 "акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів", форма № 03-2 "Акт приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів", затверджених Наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 352.
Вказані документи підтверджують наявність основних засобів: прасувальний каток GMP 1600А, машина сушильна ІІС -25 - ОІР люкс, машина сушильна ВС - 25 на які з 2006 року по теперішній час нараховується амортизація.
До того ж, позивачем надані видаткові накладні та платіжні доручення, які також підтверджують придбання основних засобів.
Досліджені докази цілком спростовують доводи податкового органу щодо відсутності у позивача основних засобів, а відтак і неможливості здійснення господарських операцій по технічному обслуговуванню, поточному ремонту побутового устаткування для прання білизни.
Водночас у спірних правовідносинах критерію документальної підтвердженості, встановленому податковим законодавством, відповідають подані первинні документи, оскільки надані платником первинні документи, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій.
Норми податкового законодавства, що регулюють порядок формування витрат у податковому обліку платника, не обмежують період подання платником необхідних первинних документів на підтвердження сформованих витрат лише часом проведення податкової перевірки.
Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 ПК, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Зазначений припис лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення, однак жодним чином не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки (крім випадків, коли законом прямо передбачено необхідність подання конкретних документів під час перевірки).
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати розподіляються у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, з урахуванням встановленого судом першої інстанції розміру судового збору.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі № 815/2894/15 - залишити без змін.
Стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області до спеціального фонду Державного бюджету судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 382 (триста вісімдесят дві) грн. 88 коп. на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: Д.В. Запорожан
Суддя: В.Л. Романішин