"24" листопада 2015 р.
справа 808/69/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)
судді Ясенова Т.І. Головко О.В.
при секретарі Троянові А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2015 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековторресурс» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековторресурс» 31.12.2014 звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Запоріжжя, в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0004142212 від 23.12.2014 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43468гр75коп.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2015 позов задоволений.
В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує на недійсність правочинів щодо постачання залізорудної окатки по ланцюгу від контрагентів до позивача та на неналежне оформлення вантажних декларацій у взаємовідносинах з ТОВ «Піраміда Сіріус».
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
Згідно акту №1782/22-12/34373632 від 02.12.2014 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ековторресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Піраміда Сіріус» в серпні 2014 року, проведеної ДПІ в Ленінському районі м.Запоріжжя, не підтверджена реальність господарських операцій, в результаті чого занижений податок на додану вартість на 34755гр.
ДПІ в Ленінському районі м.Запоріжжя 23.12.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення №0004142212, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 34775гр, штрафні санкції 8693гр75коп, а всього 43468гр75коп.
Відповідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно реєстраційних документів, основним видом діяльності ТОВ «Ековторресурс» є
оптова торгівля металами і металевими рудами, брухтом, паливом, рудами, промисловими хімічними речовинами, відновлення відсортованих відходів, будівництво житлових і нежитлових будівель.
Між ТОВ «Ековторресурс» та ТОВ «Піраміда Сіріус» укладений договір №01/08 від 01.08.2014 поставки залізорудні окатки. Згідно податкових накладних, квитанцій, платіжних доручень, видаткових накладних, журналів виїзду та в'їзду автотранспорту, товарно-транспортних накладних на адресу позивача в серпні 2014 року поставлені залізорудні окатки. За придбану продукцію позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції правильно вказав, що за отриманий товар позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість.
Стосовно доводів апеляційної скарги про недійсність правочинів, колегія суддів не погоджується, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України.
Відповідно до пункту 201.4 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Відповідно до пункту 201.10 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції.
Окружний суд дійшов обґрунтованого висновку, що реальність поставок позивачу залізорудної окатки підтверджена платіжними документами про перерахунок коштів, податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, обліковими документами на придбання товарно-матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в акті перевірки. Відповідно до положень статті 200 Податкового Кодексу України, ТОВ «Ековторресурс» отримало право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно зазначило про це в деклараціях з податку на додану вартість.
Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.
Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ТОВ «Ековторресурс» при придбанні продукції. Позивач не має відношення до діяльності інших суб'єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.
Щодо неналежного оформлення вантажних декларацій, колегія суддів погоджується з висновком окружного суду, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення товару. Окремі недоліки при оформленні товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 41, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2015 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Головуючий: А.В. Суховаров
Суддя: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко