24 лютого 2016 року м. Київ 810/5693/15
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання Волощук Л.В.,
представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1,
від відповідача - Шевченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області
про про визнання протиправним та скасування рішень
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 - фізична особа-підприємець з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 03.08.2015 № 0001152202/3045, № 0001162202/3046 та податкового повідомлення рішення від 03.08.2015 № 0001142202.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статтей 2, 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а також пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є необґрунтованими.
Так, позивачем наголошено, що в період проведення перевірки ним не виготовлялося пиво, а рідина, що знаходилась в приміщенні під час перевірки є миючим засобом. Крім того, позивач у позові зазначив, що пиво вироблялось до 01.07.2015 року, а тому висновки податкового про виготовлення алкогольних напоїв 15.07.2015 є безпідставними.
Також представник позивача вказав, що зберігання та продаж алкогольної продукції здійснювався за однією й тією ж адресою, а тому, відповідно до вимог абзацу 38 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не потрібно вносити приміщення зберігання алкогольної продукції до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольної продукції.
Крім того, позивач зазначив, що в день проведення перевірки електронний контрольно-касовий апарат знаходився на технічному обслуговуванні у зв'язку з чим при купівлі товарів у позивача, покупцям видавався розрахунковий документ у вигляді розрахункової квитанції за формою № РК-1.
У судове засідання, призначене на 24.02.2016 прибув уповноважений представник позивача, який підтримав доводи викладені в адміністративному позові, надав додаткові письмові пояснення та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач позову не визнав та стверджував, що оскаржувані рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. В обґрунтування доводів заперечень посилався на обставини, викладені в Акті перевірки.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
15.07.2015 року працівниками податкового органу на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 24.06.2015 року за № 246 та направлень на перевірку від 15.07.2015 року № 2136, 2137, 2138, 2139 було проведено фактичну перевірку пивоварні ПАБ, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ФОП ОСОБА_3 з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. Перевірку здійснено у присутності довіреної особи суб'єкта господарювання ОСОБА_4, довіреність від 26.03.2015 року № НОМЕР_3. В результаті перевірки складено Акт від 16.07.2015 року за № 1009/10-36-21/2837621652 ( надалі - Акт перевірки ).
У висновках Акта перевірки встановлено порушення позивачем положень: статтей 2, 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. № 481/95-ВР із змінами та доповненнями та пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95-ВР із змінами та доповненнями.
Таких висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що в ході проведення перевірки було встановлено, що за вказаною адресою розташована пивоварня, в якій здійснюється виробництво пива (алкогольних напоїв), без відповідної на те ліцензії, що є порушенням статті 2 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР.
Також, під час перевірки в приміщенні пивоварні здійснювався розлив пива у пляшки.
Крім того, перевіряючими встаноновлено факт зберігання алкогольних напоїв, а саме пива в кількості 1 617,4 літрів на загальну суму 42 037,00 грн. у підсобному приміщенні пивоварні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке відокремлене від місця торгівлі.
Згідно з наданим договором оренди, орендоване підсобне приміщення - пивоварня. Оскільки уповноваженою особою позивача під час перевірки не надано Довідку про внесення місця зберігання пива до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, перевіряючими встановлено порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР.
Також встановлено, що за період з квітня 2015 року по 15.07.2015 року ФОП ОСОБА_3 здійснював відвантаження пива ТОВ «МВ Трансбуд» (код ЄДРПОУ 35751837) та на паб для подальшої реалізації кінцевому споживачу.
При цьому, в Акті перевірки зазначено факт, реалізації в пабі двох пляшок пива світлого «Малле Блонд» живе, не фільтроване, не пастеризоване, об'ємом 0,33 літри, 5,8% обороти, виробництва СПД ОСОБА_3, дата виробництва на пляшках не зазначена, за ціною 38 грн. за пляшку на загальну суму 76 грн.
При реалізації зазначених пляшок пива, працівником паба не було роздруковано та надано покупцю фіскальний чек або інший розрахунковий документ, що було підставою встановлення порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР із змінами та доповненнями.
На підставі висновків Акта перевірки, Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області були прийняті рішення від 03.08.2015:
- № 0001152202/3045 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 84 074,00 грн., згідно з абзацем 3 частини 2 статті 17 Закону України № 481/95-ВР;
- № 0001162202/3046 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 42 037,00 грн., згідно з абзацем 11 частини 2 статті 17 Закону України № 481/95-ВР;
- податкове повідомлення - рішення форми «С» № 0001142202 від 03.08.2015 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1,00 грн.
Не погоджуючись з висновками відповідача та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, щодо встановлення податковим органом факту виготовлення позивачем алкогольних напоїв за відсутності ліцензії на це, суд зазначає про таке.
Згідно із абзацу сьомий статті 1 Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД(аналогічне візначення поняттю алкогольні напої надається і в підпункті 14.1.5 пункту 14.1 статті 144 Податкового кодексу України).
Відповідно до абзацу восьмого статті 1 Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", слабоалкогольні напої - алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 0,5 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г на 100 см 3, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю.
Абзацом дев'ятим статті 1 Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203 (аналогічне визначення пиву надається і в підпункті 14.1.144 пункту 14.1 статті 144 Податкового кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 2 Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб'єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії.
Під час проведення перевірки представниками податкового органу було встановлено, що у позивача не має ліцензії на виготовлення алкогольних напоїв, в той же час в орендованому позивачем приміщенні під пивоварню, виготовляється пиво без потрібної на те ліцензії.
Не погоджуючись з висновками податкового органу, представник позивача надав пояснення, що на час проведення перевірки пивоварня не працювала та не виробляла пиво, а рідина, яка знаходилась в обладнанні для виробництва пива, це була суміш миючого засобу.
На підтвердження своїх пояснень, представником позивача було надано накладну від 02.05.2015 № 2015-05, яка, як пояснив представник позивача, підтверджує, що позивачем було придбано миючий засіб Чисто Пром у кількості 10 кг.
Також, позивачем надано копію Висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України від 11.12.2014р. № 05.03.02.-04/74853, стосовно засобів мийних лужних відповідно до ТУ У24.5-34426212-002:2008 (згідно додатку до Висновку) код за ДКПП: 24.51.32 (20.413).
В додатку до Висновку перелічено всі найменування засобів, що віднесені до державного класифікатора продукції та послуг за № 24.51.32 (20.413).
Поряд з цим, представник позивача зауважив, що миючий засіб, який використовувався позивачем, відповідно до технічних даних це рідина коричневого кольору.
Як доказ цього надав характеристику засобу миючого Чисто- Пром ЛЗ-03 ДЕЗ.
Проте, вказані документи не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами тієї обставини, що саме цей миючий засіб, а не пиво, був виявлений податковим органом в ході проведення перевірки 15.07.2015 і знаходився у приміщенні у цей час. Крім того, позивачем не надано суду доказів того, що документи, які подані на підтвердження закупівлі певного миючого засобу стосуються саме того миючого засобу, який, як стверджує представник позивача, знаходився у приміщенні на час проведення перевірки.
Також суд зазначає, що в накладній на придбання миючого засобу в графі «Найменування товару» зазначено миючий засіб Чисто Пром 10 кг., тому з даного запису не можна встановити, що позивачем придбавався саме засіб миючий Чисто- Пром ЛЗ-03 ДЕЗ, що за своїми технічними характеристиками має коричневий колір.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що представником відповідача надано копію відібраних пояснень уповноваженої особи позивача ОСОБА_4 від 15.07.2015 року, яка була присутня при проведені перевірки.
В даних поясненнях ОСОБА_4 зазначила, що виробництво пива було розпочато з березня 2015 року після розробки Технологічних інструкцій. Перша продажа була здійснена у квітні 2015 року.
З травня місяця почав працювати паб який знаходиться при пивоварні і була здійснена роздрібна продажа пива яка проводилась до 30.06.2015 року. Після отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з 12.07.2015 року відновили продаж пива в роздріб на час проведення перевірки здійснювалось фасування пива в пляшки, яке було зварено в кінці травня та знаходилось в бочках на виробництві (а.с. 49).
З даних пояснень вбачається, що ОСОБА_4 не заперечує проти того, що в пивоварні виготовляється пиво, а навпаки зазначає, що його виготовлення було розпочато з березня 2015 року.
При цьому, ОСОБА_4 в наданих поясненнях не зазначено, що виробництво пива на час проведення перевірки не проводилось, а рідина, яка знаходилась у приміщенні є миючим засобом.
У позові позивач також про це не зазначав, і лише при наданні усних пояснень представник позивача вказав на те, що податковим органом було виявлено миючий засіб, а не пиво.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, суд звертає увагу, що покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх рішень та дій не звільняє позивача від обов'язку доказування власних тверджень чи заперечень.
Отже, оскільки представником позивача не доведено суду, що на час проведення перевірки в приладі для виготовлення пива знаходився миючий засіб, а не пиво, і що виготовлення пива на час проведення перевірки фактично не здійснювалось, а з наданих відповідачем документів вбачається протилежне, суд дійшов висновку, що рішення про застосування фінансових санкцій від 03.08.2015 № 0001152202/3045 прийнято податковим органом правомірно та скасуванню не підлягає.
Щодо правомірності оскаржуваного рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області № 0001162202/3046 стосовно застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 42 037,00 грн., за порушення ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, то суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, надано визначення поняттю місце зберігання та зазначено, що це - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Згідно із положеннями частини 36 стаття 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Відповідно до частини 38 статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Представник позивача не погодився з висновком податкового органу та надав пояснення, що алкогольні напої зберігались за адресою місця здійснення діяльності з роздрібного продажу алкогольних напоїв, що передбачено відповідною ліцензією Серії АЕ № 689481 від 10.07.2015, а саме: АДРЕСА_1 (а.с.18).
На підтвердженя того, що зберігання алкогольних напоїв та здійснення торгівлі їми здійснюється за однією адресою, представник позивача надав копію договору оренди нежитлового приміщення для роботи бару від 01.05.2015 № 01-1/15 та копію договору оренди нежитлового приміщення для складського приміщення. Предметом даних договорів є приміщення які знаходяться за однаковою адресою, а саме: АДРЕСА_1.
Представником відповідач, в свою чергу, жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішень суду надано не було. Доводів позивача відповідач належним чином не спростував.
За таких обставин, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області від 03.08.2015 № 0001142202 стосовно застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1,00 грн., за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95-ВР із змінами та доповненнями, суд зазначає наступне.
Закон України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Пунктами 1,2 стаття 3 Закон України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
В статті 2 Закон України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР надано визначення поняттю розрахунковий документ та розрахункова книжка:
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну;
розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах доходів і зборів, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.
Згідно із пунктом 5 статті 3 Закон України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до статті 5 Закон України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.
Судом встановлено, що на момент проведення перевірки реєстратор розрахункових операцій позивача знаходився на технічному обслуговуванні програмного ЗП для відновлення передачі даних до ДФС про що позивачем зроблено запис в Книзі обліку розрахункових операцій № 3000133226р/1.
У зв'язку з несправністю реєстратора розрахункових операцій, працівником позивача за наслідком продажу двох пляшок пива на загальну суму 76 грн. був виданий розрахунковий документ у вигляді розрахункової квитанції за формою № РК-1 серії НОМЕР_4, яка заповнена вручну.
На підтвердження даних фактів представником позивача долучено до матеріалів справи копію корінця розрахункової квитанції за формою № РК-1 серії НОМЕР_4 та копії листів з Книги обліку розрахункових операцій № 3000133226р/1.
Такі дії позивача повністю відповідають вимогам чинного законодавства, в свою чергу представник відповідача, жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надав, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, а саме, в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області № 0001162202/3046 від 03.08.2015 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області № 0001142202 від 03.08.2015. В іншій частині позовних вимог у задоволенні адміністративного позову суд відмовляє.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно зі статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області № 0001142202 від 03.08.2015.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області № 0001162202/3046 від 03.08.2015.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 лютого 2016 р.