м. Вінниця
04 березня 2016 р. Справа № 802/45/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Богоноса М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання: Могиль Т.О.
відповідача: Іванова Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2
до: Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України
про: визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з адміністративним позовом до відповідача - відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України.
У позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо розгляду заяви від 08.12.2015 року про прийняття виконавчого листа №802/1442/15-а від 07.11.2015 року до виконання;
- зобов'язати посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути заяву від 08.12.2015 року, прийняти виконавчий листа №802/1442/15-а від 07.11.2015 року до виконання, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та вчинити інші дії, спрямовані на виконання вказаного вище виконавчого листа, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
- стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в порядку визначеним Законом України «Про виконавче провадження», 08.12.2015 року вона звернулася із заявою до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо прийняття виконавчого листа №802/1442/15-а від 07.11.2015 року до виконання. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 10.12.2015 року уповноважена особа відповідача отримала вказану заяву разом із додатками. Позивач вказала, що в силу вимог ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржникові. А тому, на думку позивача, відповідачем допущено протиправну бездіяльність при розгляді заяви від 08.12.2015 року та не прийнято передбачене Законом України «Про виконавче провадження» рішення. У зв'язку із чим, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 08.02.2016 року, враховуючи положення пункту 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13.12.2010 року № 3 та на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, судом проведено заміну первинного відповідача - відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного відповідача - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (а.с. 36).
В судове засідання позивач не з'явилась, хоча про час, дату та місце його проведення повідомлялась завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, у прохальній частині позовної заяви позивач просила розглянути справи за її відсутності (а.с. 3, зворот).
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні. При цьому, вказав, що стороною відповідача строк розгляду заяви від 08.12.2015 року щодо прийняття виконавчого листа №802/1442/15-а від 07.11.2015 року до виконання не порушено та вчинено інші дії у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема зазначив, що заява позивача отримана державним виконавцем 23.12.2015 року, а 25.12.2015 року прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 802/1442/15-а. Тобто, заява від 08.12.2015 року, на думку представника відповідача, розглянута у встановленому порядку і за наслідками її розгляду прийнято одне із передбачених Законом рішення. Тому, представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином. Заяви про розгляд справи без його участі та заперечень на адміністративний позов не надав. Згідно ст. 128 КАС України неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 року визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 04.04.2015 року та повторної скарги віл 29.05.2015 року. Зобов'язано розглянути повторно та надати відповіді відповідно до чинного законодавства по скарзі ОСОБА_2 від 04.04.2015 року та повторної скарги від 29.05.2015 року.
07.12.2015 року на виконання вказаної постанови Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 802/1442/15-а (а.с. 5).
08.12.2015 року позивачем на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено заяву, виконавчий лист № 802/1442/15-а, копії скарг ОСОБА_2 від 04.04.2015 року та від 29.05.2015 року (а.с. 4, 5, 52, 55).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення документи отримано 10.12.2015 року (а.с. 6).
Однак, на переконання позивача жодних дій щодо виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 року, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не вчинено.
Враховуючи викладене, позивач звернулася до суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного розгляду заяви від 08.12.2015 року про прийняття виконавчого листа №802/1442/15-а від 07.11.2015 року до виконання, у зв'язку з чим просить зобов'язати відповідача вчинити дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження», прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження та стягнути моральну шкоду, заподіяну бездіяльністю в сумі 2000,00 грн.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Статтею 1 даного Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (частина 1 статті 6 Закону).
Згідно ч. 1, абзацу 2 ч. 2 ст. 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Такими виконавчими документами, серед іншого, є виконавчі листи, що видаються судами.
Положеннями ч. 1 ст. 19 цього Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Як зазначалося, 08.12.2015 року ОСОБА_2 звернулася до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою щодо прийняття до виконання виконавчого листа № 802/1442/15-а.
Ухвалою суду від 08.02.2016 року у Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України витребувано матеріали виконавчого провадження №49738793 щодо виконання виконавчого листа № 802/1442/15-а.
Судом досліджено надані Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження №49738793 та встановлено, що до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчий лист № 802/1442/15-а передано 22.12.2015 року, про що свідчить реєстраційно-контрольна картка Міністерства юстиції України № 35565-0-33-15 (а.с. 49).
Відповідно до довідки про автоматичний розподіл виконавчих проваджень між державними виконавцями виконавчий документ передано державному виконавцю 23.12.2015 року (а.с. 56).
В силу вимог ч. 2 ст. 25, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» для прийняття державним виконавцем рішення про відкриття виконавчого провадження або про відмову у відкритті виконавчого провадження встановлений трьохденний строк, перебіг якого починається саме із моменту отримання державним виконавцем виконавчого документа до виконання.
У строки визначені Законом, державним виконавцем Борейко М.В., 25.12.2015 року, на підставі пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 802/1442/15-а.
Таким чином, враховуючи дату надходження до державного виконавця виконавчого документа та винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, суд доходить висновку, що державним виконавцем дотримано визначений статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» строк розгляду заяви від 08.12.2015 року, оскільки такий починає свій перебіг саме із моменту отримання заяви та виконавчого документа державним виконавцем.
Отже, проаналізувавши усі докази в сукупності, суд констатує, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправної бездіяльності під час розгляду заяви від 08.12.2015 року не допущено.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти виконавчий лист №802/1442/15-а від 07.11.2015 року до виконання, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та направити копію постанови про відкриття виконавчого провадження, то такі задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як зазначалося, поданий позивачем виконавчий документ прийнято 23.12.2015 року. 25.12.2015 року державним виконавцем Борейко М.В. на підставі пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 802/1442/15-а.
Тобто, державним виконавцем прийнято одне із визначених Законом України «Про виконавче провадження» рішень, існування якого виключає правові підстави для прийняття іншого, бажаного для позивача рішення, а саме: постанови про відкриття виконавчого провадження.
Разом з цим, суд зазначає, що підстави та обставини прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 802/1442/15-а не досліджувалися, оскільки такі виходять за межі спірних правовідносин у даній справі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн, то така задоволенню також не підлягає.
Так, статтями 23 та 1167 Цивільного кодексу України, визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка відшкодовується незалежно від майнової шкоди.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Як встановлено судом, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправної бездіяльності під час розгляду заяви від 08.12.2015 року не допущено, а відтак і підстава для відшкодування моральної шкоди відсутня.
Отже, вимога позивача про відшкодування моральної шкоди є безпідставною, оскільки відсутні обов'язкові елементи для такого відшкодування, а саме: протиправність діяння заподіювача, та вини останнього.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_2 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд не встановив їх понесення сторонами.
Керуючись ст.70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Богоніс Михайло Богданович