Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 березня 2016 р. Справа №805/4654/15-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 12 год. 10 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бабаш Г.П.,
при секретарі - Кочетові В.К.,
за участю
представника позивача - ОСОБА_1 (за договором),
представників відповідача 1 - Віціна О.О. (за довіреністю),
представника відповідача 2 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 1), Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 2) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, -
ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 1), Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 2) про визнання незаконним та скасування наказу від 29.08.2014 року №328 о/с в частині звільнення, поновлення на посаді та зобов'язання нарахувати та виплатити невиплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану щорічну відпустку станом на день звільнення.
В ході судового розгляду справи позивачем до суду надано уточнений адміністративний позов, в якому останній просив визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 28.07.2014 року №1396, від 31.07.2014 року №299о/с, від 07.11.2015 року №1о/с в частині його звільнення з органів внутрішніх справ, поновити його на посаді та зобов'язати відповідача 2 нарахувати та виплатити йому невиплачену заробітну плату за червень 2014 року та компенсацію за невикористану у 2014 році щорічну відпустку у розмірі станом на день звільнення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2016 року позовна заява ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 28.07.2014 року №1396, від 31.07.2014 року №299о/с, від 07.11.2015 року №1о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення на посаді, зобов'язання нарахувати та виплатити невиплачену заробітну плату за червень 2014 року та компенсацію за невикористану у 2014 році щорічну відпустку у розмірі станом на день звільнення в частині позовних вимог щодо зобов'язання нарахувати та виплатити невиплачену заробітну плату за червень 2014 року та компенсацію за невикористану у 2014 році щорічну відпустку у розмірі станом на день звільнення залишено без розгляду
В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що 28.07.2014 року він згідно затвердженого графіку чергувань заступив на службу у добовий наряд. 02.08.2014 року в день наступного чергування позивач не вийшов на службу оскільки з 02.08.2014 року по 29.08.2014 року він перебував на стаціонарному лікуванні в КМУ «Клінічна руднична лікарня». Позивач зазначає, що він неодноразово в телефонному режимі звертався до відповідачів з проханням повідомити щодо його подальшого місця несення служби, однак під час однієї з розмов черговим відділу кадрів позивачу повідомлено про його звільнення, підстав звільнення та номеру наказу позивачу повідомлено не було. Лише у відповіді відповідача 1 №10/с-1506,1555 від 21.08.2015 року, отриманій позивачем 09.09.2015 року, останній дізнався підстави та реквізити наказу про його звільнення. Так, накази ГУ МВС України в Донецькій області від 28.07.2014 року №1396 та від 31.07.2014 року №299о/с позивач вважає протиправними, оскільки службових перевірок щодо нього на час звільнення не проводилось, вчинків та правопорушень, які б могли бути належною підставою для звільнення з органів внутрішніх справ України, позивач не скоював. Крім того, на момент звернення до суду зі спірними наказами позивач не ознайомлений. Таким чином, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач 1 позовні вимоги не визнав, надав до суду письмові заперечення, які вмотивовані тим, що позивач відмовився прибути до м. Маріуполь за усним наказом керівництва для подальшого проходження служби в ОВС Маріупольського оперативного округу. Так, відповідач вказує, що ГУМВС України здійснено розміщення на офіційному веб-сайті МВС України в Донецькій області інформації щодо переміщення установи до м. Маріуполь. Одночасно відповідачем зазначалось, що інші працівники органів внутрішніх справ будуть розташовані в органах та підрозділах внутрішніх справ області для здійснення службової діяльності з дотримання законності та охорони громадського порядку в регіоні. Ця інформація, а також, звернення колегії МВС України до особового складу ОВС Донецької та Луганської областей щодо визначення кожного працівника міліції з територіальним органом, в якому він бажає проходити подальшу службу, у випадку неможливості прибуття до м. Маріуполь, була поширена по телебаченню і більш ніж 100 виданнями та Інтернет -сайтами.
Також, відповідач 1 вказує на те, що службове розслідування за вищезазначеним фактом проводилось у складний час, в умовах проведення АТО, перебоїв поштового зв'язку, проведення масштабної передислокації та ротації особового складу Донецької міліції, однак, при проведенні службового розслідування відносно позивача вимоги чинного законодавства були дотримані.
Таким чином, відповідач 1 вказує на небажання позивача проходити службу, його нещирість, визнання пріоритету особистого інтересу над державним та службовим.
Крім того, відповідач 1 зазначає на неможливість поновлення позивача на займаній посаді через проведення процедури ліквідації органів внутрішніх справ України. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням наданих уточнень підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в уточненому адміністративному позові, просив позов задовольнити.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог
Представник відповідача 2, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановлено наступне.
ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ у Макіївському МВ ГУ МВС України в Донецькій області, останнє за період проходження служби присвоєне ОСОБА_3 спеціальне звання - капітан міліції.
Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 28.07.2014 року №1396 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ОВС Донецького, Макіївського МУ, ВК та ПС УКЗ ГУМВС в області, Єнакіївського, Торезького, Харцизького МВ, відділу швидкого реагування «Сокіл», УБОЗ СБСМ «Грифон», ЛВ в аеропорту Донецьк ГУМВС області та покарання винних» на підставі порушення вимог ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст.. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення присяги працівника органів внутрішніх справ України, пп.. 1.2, 2.2, 4.1 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилось у відмові прибути у важкий для країни час до м. Маріуполя, за усним наказом керівництва ГУМВС в області для подальшого проходження служби в ОВС Маріупольського оперативного округа, зокрема, інспектора-чергового чергової частини штабу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області капітана міліції ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ.
Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 31.07.2014 року №299о/с на підставі наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 30.07.2014 року №1410, позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни) з 31 липня 2014 року та встановлено вислугу років у календарному обчисленні - 10 років 05 місяців 10 днів, у пільговому - 11 років 10 місяців 11 днів.
07.11.2015 року наказом ГУ МВС України в Донецькій області №1о/с внесено зміни до наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 31.07.2014 року №299о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_3 - інспектора-чергового чергової частини штабу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в частині зазначення підстави для звільнення наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 28.07.2014 року №1396.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Керуючись статтею 21 Закону України «Про міліцію» (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність і особисті права.
Позивач не погоджується із вказаними наказами відповідача 1 та вважає, що спірними наказами порушуються його права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Предметом доказування в цій справі є правомірність застосування до позивача п. 63 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ щодо звільнення його з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію» (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до статті 18 названого Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію наведеної бланкетної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Згідно частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).
Відповідно до статті 5 вказаного Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом, статтею 7 якого передбачені обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Серед них є і звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Статуту передбачений порядок накладення дисциплінарних стягнень.
Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.
Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Статтями 16 та 18 цього Статуту встановлений строк накладення дисциплінарних стягнень та їх виконання відповідно.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем 1 спірних в даній справі наказів стало порушення, зокрема, ОСОБА_3 вимог ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст.. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення присяги працівника органів внутрішніх справ України, пп. 1.2, 2.2, 4.1 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.
Так, висновком проведеного службового розслідування за фактом порушення моральних норм, службової дисципліни окремими працівниками ОВС Донецького МУ, ВК та ПС УКЗ ГУМВС в області, Єнакіївського, Торезького, Харцизького МВ, відділу швидкого реагування «Сокіл», УБОЗ СБСМ «Грифон», ЛВ в аеропорту Донецьк ГУМВС області, проведеного, зокрема, відносно ОСОБА_3 встановлено, що останній нібито відмовився прибути до м. Маріуполя за усним наказом керівництва ГУМВС в області для подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ Маріупольського оперативного округа. Ти самим не сприяв керівництву ГУМВС в області у зміцненні в підрозділах службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку, не став прикладом у дотриманні дисципліни, бездоганному виконанні вимог статуту, норм моралі, професійної та службової етики. Будь-які відомості, документи, які б підтверджували законність та поважність причин відсутності вказаних працівників на службі, відсутні. Для з'ясування фактів звернення, зокрема, позивача до медичних закладів, направлено відповідний запит до відділу медичного забезпечення ГУМВС в області. На час проведення службового розслідування відповідь на запит не отримано. З метою встановлення причин відсутності на службі позивачу керівництвом органу було запропоновано дати письмові пояснення, але до ГУМВС в області будь-які пояснення не надійшли.
Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена Наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552.
У відповідності до частини 2 зазначеної Інструкції завданням службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне розслідування обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, виявлення причин і умов, що сприяли їхньому скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів для того, щоб кожен винний був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не постраждав.
Відповідно до п.2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
На підставі п.п.6.3.2, 6.3.6 Інструкції особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування має право: брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування.; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять).; відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.
Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
Згідно із пункту 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всебічному дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених порушенням збитків.
Норми вказаної Інструкції кореспондуються із нормами статей Дисциплінарного Статуту ОВС.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.
Як вбачається з висновку службового розслідування, позивач грубо порушивши норми чинного законодавства відмовився прибути до м. Маріуполя для подальшого проходження служби за усним наказом керівництва ГУМВС області. Проте, відповідачем 1 до суду не надано відповідних доказів повідомлення ОСОБА_3 про необхідність прибуття останнього до м. Маріуполя для подальшого проходження служби, та, відповідно, доказів відмови позивача від прибуття до м. Маріуполя.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Керівництвом Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області позивачу нібито було запропоновано дати письмові пояснення з приводу відсутності останнього на службі, проте доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем 1 до суду не надано.
Водночас суд враховує, що в матеріалах справи наявні лікарняні листи, які підтверджують поважність неприбуття позивача до місця служби, у самому висновку службового розслідування зазначено про запити до медичних установ про перебування певних працівників міліції у медичних закладах, однак відповіді на час службового розслідування не отримано.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань, службовою особою органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування має бути забезпечене повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення, задля чого ця особа наділена повноваженнями, передбаченими підпунктом 6.2.1 Інструкції № 541/23073.
Пунктом 5.1 вказаної Інструкції встановлено строк службового розслідування, який за загальним правилом може тривати місяць із дня видання наказу про його призначення.
Разом з тим, відповідно до пункту 6.3 Інструкції № 541/23073, особа рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ, стосовно якої проводиться службове розслідування, має, зокрема, право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для його проведення; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Вказаним пунктом також встановлено, що забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.
Як вбачається із матеріалів справи, службове розслідування, результати якого зафіксовані у висновку від 28 липня 2014 року, проведене на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 28 липня 2014 року №1395; спірний наказ №1396 також прийнято відповідачем 1 28 липня 2014 року, тобто, призначення службового розслідування, фіксація його результатів та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснене в один день. Враховуючи це, суд вважає, що службове розслідування було проведено без дотримання приписів п. 6.2.1 Інструкції № 541/23073, а саме - поверхово, без забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення.
Крім цього, при розслідуванні не було дотримано і встановленої процедури його проведення та не забезпечено дотримання прав позивача, як особи, стосовно якої воно проводилось, тим самим знов не виконані вимоги п. 6.3 Інструкції. Так, відповідно до матеріалів справи, пояснення у позивача не відбирались, з наказом про проведення службового розслідування, як і з висновками цього розслідування та прийнятими на його підставі наказами про звільнення, позивач ознайомлений не був.
Суд наголошує, що в разі, якщо зазначене сталось не з вини відповідача, обставини щодо неможливості вчинення будь-яких дій відповідачем при проведенні службового розслідування повинні бути зафіксовані належним чином. Втім, здійснення відповідачем 1 призначення службового розслідування, фіксування результатів його проведення у висновку та винесення дисциплінарного наказу в один день свідчить про те, що відповідачем 1 навіть не намагався вжити всіх передбачених заходів щодо дотримання вимог проведення службового розслідування.
Таким чином, матеріали висновку службового розслідування та інші матеріали, що були використані відповідачем 1 при його складанні, не містять всіх обставин скоєння ОСОБА_3 проступку порушення їм дисципліни, за який позивача звільнено з органів внутрішніх справ.
Фактично, ні у висновку службового розслідування, ні в інших матеріалах справи не міститься посилань на конкретні докази, якими підтверджується порушення ОСОБА_3 службової дисципліни, яке виражене у відмові останнього прибути для проходження служби до м. Маріуполя. Відповідач лише посилається на наявність зазначених обставин, проте, чим це підтверджується, відповідач не зазначає.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем 1 порушення ОСОБА_3 службової дисципліни, що є підставою для визнання протиправними та скасування наказів ГУМВС України в Донецькій області від 28.07.2014 року №1396 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ОВС Донецького, Макіївського МУ, ВК та ПС УКЗ ГУМВС в області, Єнакіївського, Торезького, Харцизького МВ, відділу швидкого реагування «Сокіл», УБОЗ СБСМ «Грифон», ЛВ в аеропорту Донецьк ГУМВС області та покарання винних» в частині звільнення з органів внутрішніх справ інспектора-чергового чергової частини штабу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області капітана міліції ОСОБА_3, №299о/с від 31.07.2014 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ інспектора-чергового чергової частини штабу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області капітана міліції ОСОБА_3.
Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи ст.ст. 2, 69, 71, 159 КАС України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачами правомірності підстав звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
Відповідно, вимоги позивача про визнання неправомірними та скасування зазначених наказів - підлягають задоволенню.
Враховуючи, що наказом від 07.11.2015 року за №1о/с відповідачем 1 внесено зміни щодо підстав звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ шляхом визначення наказу ГУМВС України в Донецькій області від 28.07.2014 року №1396 в якості підстави звільнення позивача, даний наказ також є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Суд при вирішенні питання щодо поновлення позивача на попередній посаді не приймає до уваги обставини ліквідації органів внутрішніх справ України у зв'язку з утворенням територіальних органів Національної поліції, оскільки з наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України даних про юридичну особу - Макіївське міське управління ГУМВС України в Донецькій області не вбачається інформації щодо внесення даних про знаходження юридичної особи відповідача 2 в стані припинення, або про припинення юридичної особи взагалі.
Суд зазначає, що при вирішення питання щодо поновлення позивача на попередній посаді суд виходить із того, що поновленню на посаді позивач підлягає саме з дати його незаконного звільнення - з 01 серпня 2014 року, тобто до запровадження процедури ліквідації органів внутрішніх справ.
Відповідно, позовні вимоги позивача щодо поновлення його на займаній посаді підлягають задоволенню.
Втім, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідач не позбавлений права вирішити питання щодо подальшого перебування позивача на службі в Макіївському міському управлінні ГУМВС України в Донецькій області (або звільнення із займаної посади) з врахуванням встановлених судом обставин відповідно до чинного законодавства.
Згідно з п. 3 ч. 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді підлягає негайному виконанню.
У відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_3.
Відповідно до ст. 94 КАСУ судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 1), Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 2) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 28.07.2014 року №1396 в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 31.07.2014 року №299о/с в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 07.11.2015 року №1о/с в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ.
Поновити капітана міліції ОСОБА_3 на посаді інспектора-чергового чергової частини штабу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 01 серпня 2014 року.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 03 березня 2016 року.
Повний текст постанови складено 09 березня 2016 року.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді інспектора-чергового чергової частини штабу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області допустити до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Бабаш Г.П.