02 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 522/23023/14-а
Категорія: 10.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Івченко В.Б.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Кравченка К.В.,
Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 2 грудня 2015р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У грудні 2014р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо не здійснення нарахування виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст.43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» з 21.07.2014р.; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 21.07.2014р. до виникнення підстав для припинення виплати вказаної допомоги, передбачених ст. 44 ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням».
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що вона є матір'ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.
З 21.07.2014р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та перебуває на обліку в управління соціального захисту як особа застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивачка зазначила, що відповідачем були порушені її права на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та повідомлено, що у зв'язку з прийняттям низки урядових актів вказані виплати проводитись не будуть до 1.06.2016р.. З 1.06.2016р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 вказана допомога буде виплачуватись у розмірі 130грн.
ОСОБА_2, посилаючись на протиправність дій відповідача просила позов задовольнити.
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 2 грудня 2015р. у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування постанови суду з ухваленням по справі нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка є застрахованою особою та перебуває в трудових відносинах з певним роботодавцем, тому відсутні законні підстави для зобов'язання відповідача виплатити позивачці допомогу у розмірі, встановлено ст.43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням».
Проте з вказаним висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права і не надав належну оцінку доказам, які надані до матеріалів справи.
За правилами ст.159КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.198КАС України, постанову суду скасовує та приймає нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 27.05.2014р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №5089.
Згідно копії Наказу від 21.07.2014р. за №257-в ОСОБА_2 надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 21 липня 2014р. по ІНФОРМАЦІЯ_2.
1.07.2014р. ОСОБА_3 Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради припинено виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у зв'язку зі змінами у законодавстві.
Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивачки до суду із вказаним адміністративним позовом.
Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, судова колегія виходить з наступного.
До 1 січня 2008р. - дати набрання чинності ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992р., дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001р., який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами.
Зокрема, ст.43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені відповідні зміни до ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Зокрема, змінами до ст.13 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, а із ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статті 40-44.
Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008р. №10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в тому числі й пункт 25розділу II Закону №107-VI щодо виключення статей 40-44 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Пунктом 2розділу ІІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008р..
Таким чином, з часу проголошення Рішення №10-рп/2008 Конституційним Судом України, відновили свою дію вищезазначені положення ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а з 1 січня 2009р. - статті 13, 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Статтею 46 ЗУ від 26 грудня 2008 №835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року №2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» №2240-III від 18 січня 2001р. призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001р. №1751 саме на виконання ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» №2811-ХII від 21 листопада 1992 року(пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону №2154-VI, тобто на виконання ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» №2240-III від 18 січня 2001р. не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» №2240-III від 18 січня 2001р. на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Таким чином, вимоги позивачки з приводу зобов'язання здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до трьох років підлягають задоволенню за період починаючи з 21.07.2014р., у розмірі передбаченому ст.43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
28.12.2014р. прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності з 1 січня 2015р.
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону визнано таким, що втратив чинність, ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Таким чином, оскільки закон, положеннями якого передбачалося право ОСОБА_2 на отримання допомоги в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом, втратив чинність з 1.01.2015р., то вимоги позивачки з приводу зобов'язання здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до трьох років підлягають задоволенню за період починаючи з 21.07.2014р. по 31.12.2014р.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду України від 01 жовтня 2013 року №21-362а13, від 04 листопада 2014 року №21-485а14 та від 22 квітня 2014 року.
Надаючи оцінку доводам викладеним в запереченні відповідача щодо відсутності правових підстав для виплати ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1.07.2014р. у зв'язку з прийняттям ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014р. № 1166-VII, ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо скорочення кількості документів для отримання державної допомоги при народженні дитини» від 10.10.2013р., постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 25.06.2014р. № 208, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями пп. 4 п. 7 Розділу ІІ ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», виключено розділ IV «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1166-VII приписи пункту 7 Розділу ІІ набирають чинності з 1 липня 2014р.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 25.06.2014р. №208 виключено пп. 3 п. 1 Порядку, яким було визначено умови призначення і виплати допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та доповнено п.13 після абзацу шостого, зокрема, новим абзацом такого змісту: «Для осіб, у яких закінчився строк виплати допомоги при народженні першої дитини, яка виплачується 24 місяці, на наступних 12 місяців призначається допомога до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 130 гривень.».
Аналізуючи вищезазначені норми, судова колегія приходить до висновку, що вказаними Законом та постановою Кабінету Міністрів України виключено із ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» такий вид державної допомоги, як допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проте встановлено гарантії її отримання у розмірі 130 гривень на наступних 12 місяців для осіб, у яких закінчився строк виплати допомоги при народженні першої дитини, яка виплачується 24 місяці.
Як було встановлено вище та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, спеціальним законом, яким врегульовано умови виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є саме ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». При цьому, статті 40-44 цього Закону, якими закріплено право на отримання відповідної допомоги та її розмір, є чинними.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 повинна виплачуватися відповідно до ст.43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» , виключення розділу IV «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» із ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» не є підставою для припинення зазначених виплат.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.199,202,207КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 2 грудня 2015р. - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 21.07.2014р. по 31.12.2014р.
В інший частині вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: К.В. Кравченко
О.В. Лук'янчук