Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
18 лютого 2016 р. № 820/12094/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М. розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Київській області про скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд:
- скасувати висновок управління Державної міграційної служби України в Київській області від 27.11.2013 року про розгляд матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці В'єтнаму ОСОБА_1;
- зобов'язати управління Державної міграційної служби України в Київській області надати до суду звіт про виконання судового рішення та внести до комп'ютерних та інших обліків управління Державної міграційної служби України в Київській області інформацію про скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що висновком управління Державної міграційної служби України в Київській області від 27.11.2013 року скасовано посвідку на постійне проживання в Україні на ім'я громадянки В'єтнаму ОСОБА_1. Позивач, вважає висновок незаконним та необґрунтованим, а дії відповідача при винесенні оскаржуваного висновку такими, що не відповідають Конституції України та чинному законодавству України.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с. 15). 18.02.2016 року через канцелярію суду надав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі (а.с. 17).
Представник відповідача у судовому судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с.16). Причини своєї неявки суду не повідомив, клопотань про перенесення розгляду справи суду не надавав. Правом надати письмові заперечення суду не надав.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється .
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи судом встановлено, що громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Матеріалами справи підтверджено, що 05.05.2004 року відділом ГІРФО ГУМВС України в Київській області видано позивачу тимчасову посвідку на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 (а.с. 7).
Судом встановлено, що висновком від 27.11.2013 року відповідачем скасовано посвідку позивача на постійне місце проживання (а.с. 9).
Даний висновок позивач в установленому законом порядку не отримував, і про існування даного висновку дізналась лише 24.11,2015 року з листа - відповіді № 4/1-Д-324, після звернення його адвоката до відповідача (а.с. 8).
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію".
Так, відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.
Відповідно абз.4 п.4 Прикінцевих Положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.
Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".
Суд звертає увагу на те, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні відділ УГІРФО ГУМВС України в Київській області проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявив та надав позивачу посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1.
Тобто, суд зазначає, що при перевірці, підстав для скасування посвідки передбачених ст. 12 Закону України "Про імміграцію" встановлено не було.
З урахуванням наведеного вище, суд приходить висновку, що відповідачем не наведено жодних правових підстав, якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1.
Юридична обставина, з якою закон пов'язує виникнення певних прав особи зворотної дії не має. Фактична підстава, на яку посилається відповідач, мала існувати на момент первісного рішення про надання дозволу на імміграцію позивача та видачу посвідки.
Відповідач ні документально, ні нормативно не довів законності прийнятого ним рішення у вигляді висновку про скасування посвідки ОСОБА_1 на постійне місце проживання.
Щодо зобов'язання управління Державної міграційної служби України в Київській області (04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 11) подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Згідно вимог ч. 1 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати управління Державної міграційної служби України в Київській області подати у місячний строк з моменту набрання рішенням по справі законної сили - звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини 2 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на зміст Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -
тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, від так завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Таким чином, вимога позивача щодо зобов'язання управління Державної міграційної служби України в Київській області внести до комп'ютерних та інших обліків управління Державної міграційної служби України в Київській області інформацію про скасування рішення є формою втручання в дискреційні повноваження відповідачів, та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 в частині скасування висновку управління Державної міграційної служби України в Київській області від 27.11.2013 року про розгляд матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці В'етнаму ОСОБА_1 та зобов'язати управління Державної міграційної служби України в Київській області подати у місячний строк з моменту набрання рішенням по справі законної сили - звіт про виконання судового рішення підлягають задоволенню. Інша частина позовних вимог задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71, 99, 100 159-163, 167, 186, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Київській області про скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати висновок управління Державної міграційної служби України в Київській області від 27.11.2013 року про розгляд матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці В'єтнаму ОСОБА_1;
Зобов'язати управління Державної міграційної служби України в Київській області подати у місячний строк з моменту набрання рішенням по справі законної сили - звіт про виконання судового рішення.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної міграційної служби України у Київській області (вул. Петропавлівська, 11, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 37826158) на користь громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, 61118) витрати зі сплати судового збору у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сум гривень двадцять копійок).
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя О.М. Тітов