29 лютого 2016 року м.Житомир справа № 0670/516/11
категорія 8.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Токаревої М.С.,
секретар судового засідання Мельниченко О.В.,
за участю: представників позивача та відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягазенерго" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссягазенерго" у січні 2011 року звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м.Житомирі, правонаступником якої, на даний час є Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позову позивач зазначив, що ДПІ у м. Житомирі було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Поліссягазенерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010. За результатами проведеної перевірки було складено акт № 9984/23-1/34586446/0110 від 23.12.2010, на підставі якого було винесено податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2011 року №0000052301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1664933 грн. у т.ч. 1331946 грн. - за основним платежем та 332987 грн. - за штрафними ( фінансовими) санкціями, 0000062301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 585075 грн. у т.ч. 468060 грн. - за основним платежем та 117015 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, 0000072301/0, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 123724 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30931,00 грн. Позивач вважає, що відповідачем спірні рішення було винесено без врахування всіх обставин та з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить їх визнати протиправними та скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з підстав викладених у письмових запереченнях.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ДПІ у м. Житомирі було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Поліссягазенерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010.
За результатами проведеної перевірки було складено акт № 9984/23-1/34586446/0110 від 23.12.2010 у якому ДПІ робить висновок про допущення позивачем порушення вимог п.1.2, п.1.32 ст.1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, п.6.1 ст.6, п.п.8.1.1 п.8.1, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.1, п.п.8.3.9 п.8.3 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством за період з 01.09.2009 по 30.06.2010 занижено податок на прибуток на загальну суму 1331946,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 123724,00грн. за 2009 рік, п.4.1, п.4.5, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 468060,00грн., в т.ч. серпень 2009 року - 4745,00грн., вересень 2009 року - 5989,00грн., жовтень 2009 року - 70512,00грн., листопад 2009 року -37632,00грн., грудень 2009 року - 1756,00грн., лютий 2010 року - 1960,00грн., березень 2010 року - 345466,00грн. та заниження в червні 2010 року підприємством від'ємного значення, що переноситься на наступні податкові періоди у рядку 26 декларації на суму 63457,00грн.
На підставі вказаного акту було винесено податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2011 року №0000052301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1664933 грн. у т.ч. 1331946 грн. - за основним платежем та 332987 грн. - за штрафними ( фінансовими) санкціями, 0000062301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 585075 грн. у т.ч. 468060 грн. - за основним платежем та 117015 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, 0000072301/0, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 123724 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30931,00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2012, яка була залишена без змін судом апеляційної інстанції, було задоволено позов ТОВ "Поліссягазенерго" та визнано недійсними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0000052301/0, № 0000062301/0 від 13.01.2011 та №0000922301 від 23.03.2011.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16.11.2015 було скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи постанову Житомирського окружного адміністративного суду суд касаційної інстанції звернув увагу суду першої інстанції на необхідність надання оцінки господарським взаємовідносинам між позивачем та контрагентами ТОВ "Столиця Консалтинг", ТОВ "Гринвуд", ТОВ "Греїн-Експорт", ТОВ "Астро-Інформ", ТОВ "Будперспектива-Люкс", оскільки судове рішення від 10.02.2012 було визнано необґрунтованим лише в частині вказаних контрагентів.
У акті перевірки відповідач вказує, що порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" полягало у неправомірному віднесенні у І кварталі 2010 року до складу валових витрат з придбання ячменю у ТОВ "Гринвуд" в загальній сумі 1764267 грн. за договором купівлі-продажу від 25.02.2010 № 2502/10-1, додатків від 25.02.2010 №1 та № 2 та у II кварталі 2010 року витрат з придбання послуг комісіонера, пов'язаних з реалізацією ячменю на експорт, придбаних у ТОВ "Греїн-Експорт" в загальній сумі 233359 грн. Також у порушення наведених норм ТОВ "Поліссягазенерго" безпідставно віднесено до складу валових витрат посередницькі послуги отримані від ТОВ "Столиця-Консалт" на загальну суму 337500 грн. в тому числі: за 3 кв.2009 р. - 87500 грн. та за 4 кв. 2009 року 250000 грн.
Порушення позивачем вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) за вказаними вище операціями.
Податковий орган вважає, що правочини, за якими вчинені операції, є нікчемними в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави.
Така позиція обґрунтується на тому, що позивач у II кварталі 2010 року реалізував продукцію не властиву для свого основного виду діяльності. Реалізація здійснена за ціною, що є нижчою за вартість її придбання у І кварталі 2010 року, в результаті чого позивач отримав збиток. Податковий орган вважає, що позивач здійснив операцію з поставки товару з метою вилучення коштів з бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та без мети отримання прибутку.
Суд не погоджується з такою позицією податкового органу з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договори про надання посередницьких послуг з ТОВ "Столиця Консалт" №018/ПГЕ від 11.06.2009 року, №023/ПГЕ від 22.09.2009, №024/ПГЕ від 20.10.2009, відповідно до яких Посередник зобов'язаний виконати ряд певних фактичних дій з метою пошуку оптимального контрагента, готового реалізувати газ природній Замовнику у відповідності умов останнього; надати допомогу Замовнику в укладені договорів.
У акті перевірки ДПІ у м. Житомир вказує, що було направлено запит до ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 07.10.2010 року про проведення перевірки взаємовідносин між ТОВ "Поліссягазенерго" та ТОВ "Столиця-Консалт" на що надійшла відповідь 01.12.2010 року, якою повідомлено про неможливість підтвердити взаємовідносини у зв'язку з відсутністю платника за місцезнаходженням. Даним листом також повідомлено, що остання декларація з податку на прибуток платником подана за півріччя 2009 року, з податку на додану вартість за серпень 2009 року.
Слід відмітити, що твердження щодо того, що підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням не може бути підставою до висновку, про неможливість укладення ним будь яких господарських договорів, оскільки у ЄДР відсутній запис про припинення діяльності даного підприємства, а тому підприємство може здійснювати господарську діяльність на власний розсуд.
Також, ТОВ "Поліссягазенерго" та ТОВ “Гринвуд” був укладений договір купівлі-продажу зерна №2502/10-1 від 25.02.2010 року, додаток №1 та додаток №2 від 25.02.2010 року .
Згідно видаткової накладної №РН-0000020 від 25.02.2010 року та акту приймання-передачі від 25.02.2010 року позивач отримав від ТОВ "Гринвуд" ячмінь 1-го та 3-го класу для продовольчих потреб врожаю 2009 року на загальну суму без ПДВ 1761666,67 грн.
Для реалізації придбаного ячменю, позивач уклав з ТОВ “Греїн-Експорт”, яке спеціалізується саме на торгівлі та посередництві зерном, що підтверджується довідкою головного управління статистики АА №084521 від 10.07.2008 року, договір комісії №25/02-10 від 25 лютого 2010р.
За умовами та на виконання умов зазначеного договору комісії позивач передав ТОВ “Греїн-Експорт” ячмінь на комісію по актам прийму-передачі товару №1, №2, №3 від 25.02.2010 року.
В свою чергу, ТОВ "Греїн-Експорт" провело сертифікацію якості ячменю (сертифікати якості АА №017106 від 15.04.2010 року серії АА №017115 від 21.04.2010 року), уклало з покупцем - RIV Ltd(Великобританія) контракт №0305-001 та №514/10-001 та по вантажно-митним деклараціям здійснило відвантаження ячменю позивача на експорт.
Суд вважає за необхідне наголосити, що наявною у матеріалах справи копією статуту позивача та довідки з ЄДРПОУ головного управління статистики у Житомирський області є, в тому числі, виробництво промислових газів (КВЕД 24.11.0), виробництво газу (КВЕД 40.21.0), розподілення та постачання газу (КВЕД 40.22.0), транспортування газу трубопроводами (КВЕД 60.30.2), а також всі інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством України.
Відповідно до п. 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у. разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, платник податку на прибуток формує валові витрати з витрат, які здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Платник податку на додану вартість формує податковий кредит з податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Що стосується твердження податкового органу щодо нікчемності правочинів, то суд зазначає з цього приводу наступне.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.
Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Договори між зазначеними контрагентами, спрямовані на реальне настання правових наслідків, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Крім того, згідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ТОВ "Поліссягазенерго" та ТОВ "Гринвуд", а також ТОВ "Греїн-Експорт" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Одночасно суд вважає за необхідне відмітити, що норми ст.203, ст.204 та інших статей глави 16 Цивільного кодексу України, яка передбачає недійсність правочинів, не відносяться до податкового, валютного або іншого законодавства, контроль за яким здійснює державна податкова служба, а отже контролюючий орган не вправі визнавати господарські правочини фіктивними, оскільки це є виключною компетенцією суду.
Оскільки правочини, що укладалися ТОВ "Поліссягазенерго" та ТОВ "Гринвуд", а також ТОВ "Греїн-Експорт і були предметом перевірки, в установлений законом спосіб та порядку судом фіктивними не визнані, контролюючий орган не вправі застосовувати до них правові наслідки визнання таких правочинів фіктивними та обґрунтовувати даним фактом безпідставність формування податкового кредиту.
Дане твердження суду ґрунтується на правовій позиції висловленій Вищим адміністративним судом України в справі №К/9991/49378/12 від 19.12.2012 року.
Водночас, слід відмітити, що факт господарських взаємовідносин позивача та ТОВ "Греїн-Експорт" , а також ТОВ "Гринвуд" підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями постанов господарського суду Житомирської області від 02.06.2011 у справах №18/5007/38/11 та №17/5007/29/11, якими з ТОВ "Поліссягазенерго" було стягнуто на користь ТОВ "Греїн-Експорт" , а також ТОВ "Гринвуд" заборгованості по оплаті за отримані послуги по вказаних договорах.
У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі “Інтерсплав проти України”).
Згідно з актом перевірки порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за І квартал 2010 року витрати в сумі 84345 грн. з придбання послуг з транслювання рекламних відеороликів у ТОВ "Астро-Інформ" за договором від 01.03.2010 № 01/03-10 та додатком від 01.03.2010 № 1 до цього договору.
Податковий орган вважає, що фактичне вчинення операцій з придбання рекламних послуг не підтверджено, оскільки позивач не надав до перевірки рекламних відеороликів, а надав лише додаток до договору № 01/03 Медіа-плану з розміщення реклами на залізничних вокзалах.
Судом встановлено, що в якості заперечень відповідач наводить обставини, відповідно до яких платником податку не доведено факт одержання рекламного продукту та перевіркою не встановлено, а платником не доведено правомірність формування валових витрат ТОВ "Поліссягазенерго" за рахунок послуг, отриманих від ТОВ "Астро- Інформ".
Між тим, дані твердження спростовуються змістом первинних документів, наданих позивачем, з яких вбачається обумовлення переліку наданих послуг.
Доказами надання зазначених послуг позивачу та використання їх в його господарський діяльності є:
- договір №01/03-10 від 01.03.2010 року про надання рекламних послуг;
- даток №1 до договору №01/03-10 від 01.03.2010 року, з зазначенням місця та часу трансляції реклами;
- акт №1 здачі-приймання робіт (надання послуг) по договору №01/03-10 від 01.03.2010 року;
- договори поставки природного газу №014/Г-2010 від 17.09.2010 року з ВАТ "Синельниківська Теплоізоляція", №017/Г-2010 від 20.06.2010 року ТОВ АВКО ЗХ "Еко продукт", №018/Г-2010 від 02.08.2010 року з Костянтинівським державним хімічним заводом, №010/Г-2010 від 10.09.2010 року з ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агроукрптаха", укладені в результаті проведеної рекламної компанії;
- банківські виписки від 09.03.2010 року, від 30.03.2010 року, від 21.04.2010 року, згідно яким позивач сплатив ТОВ "АСТРО-ІНФОРМ" за проведення рекламної компанії 101129,55 грн. в тому числі ПДВ;
- відповідні податкові накладні.
Жодних зауважень до вказаних первинних документів у податкового органу немає.
На даний час суд позбавлений можливості більш детально перевірити факт трансляції рекламних відеороликів на залізничних вокзалах у зв'язку з тим, що від моменту отримання послуг до розгляду справи пройшов тривалий час.
Згідно з актом перевірки порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу валових витрат витрати в сумі 108802 грн., в т.ч. за III квартал 2009 року в сумі 44294 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 64508 грн., за операціями з придбання у ТОВ "Будперспектива-Люкс" послуг зі збору даних з питань підготовки проектної документації для будівництва АГНКС за договором від 02.07.2009 № 15/2009 АГ, що будується на підставі договору від 02.02.2009 № 02/02-09 про сумісну діяльність, укладеного між позивачем та ТОВ "Житомир Газсервіс".
Податковий орган вказує, що позивачем та ТОВ "Житомир Газсервіс" був укладений договір від 02.02.2009 № 02/02-09 про організацію сумісної діяльності і досягнення наступних господарських і комерційних цілей - будівництво газонаповнювальних комплексів (пропан-бутан, природний газ і будівель) на площах Житомирської області, які належать ТОВ "Житомир Газсервіс" на правах оренди.
В подальшому для виконання обов'язків по договору про організації сумісної діяльності, позивачем був укладений договір від 02.07.2009 №15/2009 АГ з ТОВ "Будперспектива-Люкс" на виконання робіт, що ним передбачені.
Податковий орган вважає, що позивач неправомірно відніс до складу своїх валових витрат понесені витрати, тоді як такі витрати могли бути відображені в окремому обліку результатів спільної діяльності платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору про спільну діяльність. Таким чином, віднесені до складу валових витрат витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Суд не погоджується з такою позицією податкового органу з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи дійсно, позивачем та ТОВ "Житомир Газсервіс" був укладений договір від 02.02.2009 № 02/02-09 про організацію сумісної діяльності і досягнення наступних господарських і комерційних цілей - будівництво газонаповнювальних комплексів (пропан-бутан, природний газ і будівель) на площах Житомирської області, які належать ТОВ "Житомир Газсервіс" на правах оренди.
У подальшому позивачем був укладений договір з ТОВ "Будперспектива-Люкс" від 02.07.2009 №15/2009 АГ на виконання робіт.
Суд вважає безпідставним твердження податкового органу, що договір від 02.07.2009 №15/2009 АГ укладений позивачем з ТОВ "Будперспектива-Люкс" на виконання робіт для виконання обов'язків по договору про організації сумісної діяльності, від 02.02.2009 № 02/02-09 про організацію сумісної діяльності з ТОВ "Житомир Газсервіс", оскільки у матеріалах справи міститься додаткова угода від 04.06.2009 до договору від 02.02.2009 № 02/02-09 про організацію сумісної діяльності, якою було припинено дію вказаного договору, а позивачем договір №15/2009 АГ з ТОВ "Будперспектива-Люкс" було укладено лише 02.07.2009, тобто вже після припинення дії договору з ТОВ "Житомир Газсервіс".
З аналізу пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 "Про податок на додану вартість" вбачається, що до податкового кредиту включаються суми ПДВ нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (послуг), з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської операції платника податку.
Здійснені позивачем витрати на послуги за виконання робіт згідно договору № 15/2009 АГ від 02.07.2009 року безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю товариства, то згідно вище зазначеної норми, суми податку на додану вартість, сплачені на виконання послуг по будівництву газонаповнювальних комплексів, відносяться до складу податкового кредиту. При цьому позивач, сплатив відповідні суми за отримані послуги на підставі договору та акту виконаних робіт, отримав податкові накладні, тому твердження відповідача спростовуються належними по справі доказами. Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки перевіряючих податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягазенерго" задовольнити.
Визнати податкові повідомлення-рішення №№0000052301/0, 0000062301/0 та 0000072301/0 від 13 січня 2011 року протиправними та скасувати їх.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя М.С. Токарева
Повний текст постанови виготовлено: 09 березня 2016 р.