Справа № 749/661/15-к
Номер провадження 1-кп/749/1/16
04 березня 2016 року Щорський районний суд Чернігівської області :
у складі головуючого- судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Щорського районного суду кримінальне провадження № 12015270280000063 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Горностаївка, Ріпкинського району, Чернігівської області, без визначеного місця проживання, українця, без громадянства, із базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, невійськовозабов'язаного, раніше судимого:
1) 22.10.2002 року Ріпкинським районним судом Чернігівської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставіст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки;
2) 30.03.2005 року Ріпкинським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
3) 09.02.2006 року Куликівським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі,
4) 19.09.2014 року Ріпкинським районним судом Чернігівської області за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190, ст. 70 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі;
5) 29.12.2014 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.1, 4 ст. 70 КК України до 4 років 10 місяців позбавлення волі;
обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України,
за участі прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисник обвинуваченого ОСОБА_8
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що в один з днів серпня 2013 року приблизно о 12 годині діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, знаходячись по АДРЕСА_1 під парканом помітив велосипед моделі «Аіст Мінськ 28» вартістю 833 грн. який належав ОСОБА_6 та скоїв його крадіжку, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Вказані дії органом досудового слідства кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою винність у скоєнні даного злочину та інкримінованих йому злочинів передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України не визнав та пояснив, що він в період з 2014 року по березень 2015 року знаходився з засудженим ОСОБА_9 в одній камері Чернігівського слідчого ізолятора, який сам родом з м.Щорса Чернігівської області. Від ОСОБА_10 стало відомо назву сіл, що розташовані на території Щорського району. Дубіна розповів йому що з працівниками Щорської міліції можна домовитись за мобільний телефон за умови, якщо взяти на себе «лівий епізод», тобто злочин який не скоював. Мобільні телефони в тюрмі дуже цінна річ для зв'язку з зовнішнім світом. Тоді обвинувачений написав заяву до Щорського РВУМВС про ніби-то скоєні ним ряд крадіжок в Щорському районі. Незабаром, у лютому 2015 року, до нього в слідчий ізолятор приїхав працівник міліції ОСОБА_11 та в ході розмови домовились, що ОСОБА_12 візьме на себе вісім крадіжок майна громадян по Щорському району. Під диктовку цього працівника міліції обвинувачений написав заяви про злочини які не скоював, та віддав працівнику СІЗО, який зареєстрував заяву та передав працівнику міліції. Після чого ОСОБА_3 через конвойну службу доставили до Щорського ІТТ де до нього приходили працівники міліції та в деталях розповідали в яких селах при яких обставинах були скоєні крадіжки майна. Його возили по селах району та спочатку розказували де і як було викрадено майно, а потім він це відтворював в присутності понятих при проведенні слідчого експерименту. До суду було направлено кримінальне провадження по п'яти епізодах, хоча він взяв на себе вісім епізодів крадіжок. Сам ОСОБА_12 ніколи не був в Щорському районі. Не знає сіл і їх місце розташування та ніколи не скоював крадіжки майна які йому вмінили органи досудового розслідування. Свідченням цьому є покази потерпілих, які вказують, що він- ОСОБА_12 не достовірно вказував на обставини та деталі скоєних злочинів. Мобільні телефони в кількості трьох штук йому були передані в СІЗО, але яким чином і через кого в цілях своєї безпеки не хоче розголошувати. До того ж органи досудового розслідування так і не встановили його особу, громадянство. Не можна засудити людину, якщо достовірно невстановлено хто вона і її громадянство. Сам він не бажає озвучувати відомості про себе, а надасть документи, які посвідчують його особу, в потрібний йому час..
По - першому епізоду вказане звинувачення в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло.
Так прокурор на підтвердження винуватості ОСОБА_13 послався на докази висновок експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 1384/15-25 від 21.05.2015 року (а.с.11-13) т.2 про залишкову вартість велосипеду«Аіст Мінськ 28» вартістю 833 грн, покази потерпілого ОСОБА_6 покази понятого ОСОБА_14 , протокол слідчого експерименту в АДРЕСА_2 проведений 06.05.2015 року (а.с.6-10) т.2. за участю обвинуваченого під час якого він розповів про обставини вчинення даного злочину, однак в суді від цих показів відмовився.
Як показав потерпілий ОСОБА_15 в судовому засіданні, що у серпні 2013 року біля його двору було викрадено велосипед моделі «Аіст Мінськ 28» зеленого кольору. Влітку 2015 року в село Н.Боровичі Щорського району приїхали працівники міліції з обвинуваченим. Дільничий інспектор з представником сільської ради водили обвинуваченого по хатах та з'ясовували у людей, що у кого було викрадено. Слідчий експеримент біля будинку потерпілого не проводився, а біля кафе «Снов'янка» на столику було оформлено документи відносно крадіжки велосипеда у потерпілого та крадіжці велосипеда у ОСОБА_16 . Взагалі потерпілому покази обвинуваченого здалися дуже дивними. Як людина може себе викривати знаючи, що за це їй погрожує відповідальність у виді позбавлення волі. Окрім цього, ОСОБА_12 зазначив, що колір велосипеда, який він викрав з подвір'я, був червоного кольору. Насправді велосипед було викрадено під парканом з вулиці та зеленого кольору. При цьому потерпілий зазначив, що невпевнений, що саме ця людина викрала його велосипед на, що працівники міліції відповіли, що він же сам признався в крадіжці. Взагалі раніше ОСОБА_3 потерпілий не бачив в селі.
Свідок ОСОБА_14 показала, що вона була понятою на слідчому експерименті, коли привозили ОСОБА_3 в с.Н.Боровичі та він розповідав, що біля кафе «Снов'янка» викрав велосипед, який належав потерпілій ОСОБА_17 та пояснив, що велосипед червоного кольору викрав у ОСОБА_6 . При цьому слідчий експеримент у господарстві ОСОБА_18 не проводився. Всі документи складались біля кафе «Снов'янка». Обвинувачений пояснив, що він скоїв ще п'ять крадіжок по селу.
Суд вважає, що наявність судово-товарознавчої експертизи № 1384/15-25 від 21.05.2015 року (а.с.11-13) т.2 про залишкову вартість велосипеду та протоколу слідчого експерименту в АДРЕСА_2 06.05.2015 року(а.с.6-10) за участю обвинуваченого є недостатнім для визнання винуватості ОСОБА_3 . Потерпілий ОСОБА_6 показав, що покази обвинуваченого були сумнівними та неправильними в плані місця скоєння злочину та кольору велосипеда. Свідок ОСОБА_14 за обставини злочину нічого не пояснила, підтвердила, що ОСОБА_12 зазначив колір викраденого велосипеда у ОСОБА_18 червоний, тоді як останній пояснив, що викрадений велосипед був зеленого кольору. Окрім цього, слідчий експеримент за участю ОСОБА_3 по факту крадіжки велосипеда у ОСОБА_6 , не складався.
Прямих доказів винуватості ОСОБА_3 прокурор не надав. З викраденого майна нічого не вилучалось, невстановлено куди майно поділось.
Відповідно до статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупність зібраних доказів- з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд вважає, що прокурором не надано жодного доказу винуватості ОСОБА_3 у скоєнні вказаного злочину, а тому за цим епізодом крадіжки, його необхідно виправдати за недоведеністю вини обвинуваченого.
По- другому епізоду
Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_12 обвинувачується в тому, що в один з днів вересня 2013 року приблизно о 15 год діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом проникнення у житло знаходячись по АДРЕСА_3 зі сторони городу через незачинену хвіртку зайшов до двору господарства ОСОБА_19 та через незамкнені двері будинку проник до будинку ОСОБА_19 , де з шафи викрав гроші в сумі 3 000 грн, чим самим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Вказані дії органом досудового слідства кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднану з проникненням у житло.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою винність у скоєнні даного злочину не визнав та пояснив, що ніколи не був в с.Хотуничах Щорського району. До місця розташування господарства ОСОБА_19 його привели працівники міліції, які скориставшись поки підійдуть поняті, швидко показали шлях проникнення до господарства та в будинок ОСОБА_19 та шафу в будинку де викрадені гроші. Хоча в розмові потерпіла ОСОБА_20 говорила, що в той день, як у неї було викрадено гроші, вона сиділа біля двору на лавочці з циганкою і підозрювала циган у крадіжці.
Вказане звинувачення в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло.
Так прокурор на підтвердження винуватості ОСОБА_13 послався на три докази: Протокол огляду місця події від 06.05.2015 року проведений в с.Хотуничах Щорського району Чернігівської області у господарстві ОСОБА_19 (а.с.20-24) т.2, де він розказував та показував, як проникав до господарства. Покази свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 .
Свідок ОСОБА_21 показав, що він був в якості понятого при огляді місця події в с.Хотуничах Щорського району у господарстві ОСОБА_19 . ОСОБА_3 охоче співпрацював зі співробітниками міліції та детально розказав та показав, яким чином і кудою проник до будинку. Вказав шафу з якої було викрадено гроші. Нереально було б відтворити вказані події якби не бути учасником цих подій. Свідок помітив, що ОСОБА_12 дуже добре орієнтується в місцевості і все добре пам'ятає. Пояснив, що потерпіла сиділа на лавочці, як він викрав гроші.
Свідок ОСОБА_23 показав, що влітку 2015 року був понятим при огляді місця події господарства ОСОБА_19 . Потерпіла розказувала, що вона сиділа на вулиці на лавочці, як до неї зі сторони ферми підійшли циганка і вона з нею розмовляла. Крадіжку грошей відразу не помітила. Коли прийшла міліція з обвинуваченим, то ОСОБА_19 сказала, що вона ніколи не бачила цього чоловіка раніше. ОСОБА_3 сміючись розповідав та показував як з городу зайшов на подвір'я, а потім проник до будинку потерпілої та з нижньої шухляди шафи викрав гроші.
Суд вважає, що наявність протоколу огляду місця події від 06.05.2015 року проведений в с.Хотуничах Щорського району(а.с.20-24) т.2. проведений лише з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, фіксує факт проникнення до житла і жодним чином не встановлює винуватість ОСОБА_3 тим більше, що в суді він від цих показів відмовився. Покази свідка ОСОБА_21 жодним чином не викривають протиправні дій ОСОБА_3 , а покази свідка ОСОБА_22 вказують на те, що сама потерпіла не вказувала на причетність обвинуваченого до крадіжки її майна, а підозрювала у крадіжці іншу особу.
Прямих доказів винуватості ОСОБА_3 прокурор не надав. З викраденого майна нічого не вилучалось, невстановлено куди майно поділось.
Відповідно до статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупність зібраних доказів- з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд вважає, що прокурором не надано жодного доказу винуватості ОСОБА_3 у скоєнні вказаного злочину, а тому за цим епізодом крадіжки, його необхідно виправдати за недоведеністю вини обвинуваченого.
По -третьому епізоду
Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що в один з днів вересня 2013 року приблизно о 18 год діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом проникнення у житло знаходячись по АДРЕСА_3 зі сторони городу зайшов до двору господарства ОСОБА_7 та викрав велосипед марки «Ардіс Славутич» вартістю 850 грн, чим самим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вказану суму.
Вказані дії органом досудового слідства кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднану з проникненням у житло.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у скоєнні даного злочину не визнав та пояснив, що ніколи не скоював даного злочину, оскільки не був в цьому селі. Працівники міліції розказали та показали де і як було скоєно крадіжку. Після чого обвинувачений показав як він викрав велосипед.
Вказане звинувачення в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло.
Так прокурор на підтвердження винуватості ОСОБА_13 послався на три докази: протокол огляду місця події від 06.05.2015 року (а.с.14-16), т.2 судово-товарознавчу експертизу №1383 від 20.05.2015 року (а.с.17-18), т.2, покази потерпілого ОСОБА_7 .
Потерпілий ОСОБА_7 показав в судовому засіданні, що восени 2013 року у його дворі було викрадено велосипед «Ардіс Славутич». Його дружина прийшла з роботи поставила велосипед біля ганку та зайшла в будинок. ОСОБА_12 пояснив, що через город зайшов у двір та забрав велосипед, а потім комусь продав. Розказував, що у цьому селі ще викрав гроші у ОСОБА_20 , просив зняти наручники, то за годину може викрасти п'ять велосипедів. Раніше потерпілий ніколи не бачив обвинуваченого в селі.
Протокол огляду місця події 06.05.2015 року проведений у господарстві ОСОБА_7 в с.Хотуничі Щорського району Чернігівської області (а.с.14-16) т.2, фіксує факт проникнення до господарства ОСОБА_7 і жодним чином не встановлює винуватість ОСОБА_3 , в суді від цих показів він відмовився, судово-товарознавча експертиза від 20.05.2015 року №1383 (а.с.17-18), т.2, не визначила вартість викраденого велосипеда у зв'язку з відсутністю цінової інформації не фіксує причетність обвинуваченого до злочину.Потерпілий ОСОБА_7 тільки підтвердив факт крадіжки з його господарства велосипеда. У суду виникають сумніви щодо правдивості показів ОСОБА_3 , пояснюючи слідчому на відео відтворенні зробленому в Щорському РВ УМВС 03.06.2015 року (а.с.34) т.2 пояснив, що велосипед у ОСОБА_24 було викрадено з двору вже у темну пору доби, але при цьому в чужій для нього місцевості знає, що крадіжка велосипеда була скоєна по вул..Коцюбинського.
Прямих доказів винуватості ОСОБА_3 прокурор не надав. З викраденого майна нічого не вилучалось, невстановлено куди майно поділось.
Відповідно до статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупність зібраних доказів- з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд вважає, що прокурором не надано жодного доказу винуватості ОСОБА_3 у скоєнні вказаного злочину, а тому за цим епізодом крадіжки, його необхідно виправдати за недоведеністю вини обвинуваченого.
По- четвертому епізоду
Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що в один з днів листопада 2013 року приблизно о 17 год діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом проникнення у житло знаходячись по АДРЕСА_4 через незамкнену хвіртку проник до двору господарства ОСОБА_5 та викрав велосипед марки « Україна 28» вартістю 619,16 грн, чим самим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Вказані дії органом досудового слідства кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднану з проникненням у житло.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у скоєнні даного злочину не визнав та пояснив, що ніколи не скоював даного злочину, оскільки не був в цьому селі. Працівники міліції розказали та показали де і як було скоєно крадіжку. Після чого обвинувачений показав як він викрав велосипед, дійсно не міг назвати марку велосипеда і тільки після того як назвав працівник міліції слідом повторив.
Вказане звинувачення в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло.
Так прокурор на підтвердження винуватості ОСОБА_13 послався на докази: покази потерпілого ОСОБА_5 свідків ОСОБА_25 , та ОСОБА_26 , протокол проведення слідчого експерименту від 15.05.2015 року (а.с.25-29) т.2 та висновок експерта № 496 від 16.06.2015 року про залишкову вартість велосипеда «Україна 28» (а.с.31-33) т.2.
Так, потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що точно дату не пам'ятає, але у 2013 році приблизно о 17 годині з двору його господарства розташованого в с.В.Щимель Щорського району Чернігівської області було викрадено велосипед марки « Україна 28». Через великий сплив часу до нього додому прийшли працівники міліції та сказали, що встановлена особа, яка скоїла крадіжку. Разом з ОСОБА_3 було проведено слідчий експеримент в результаті якого потерпілий прийшов до висновку, що обвинувачений не скоював цього злочину, оскільки невірно вказав місце знаходження велосипеда та не міг назвати марку велосипеда, а тільки як працівники міліції назвали марку велосипеда підтвердив, що так. Велосипед у дворі знаходився так, що ОСОБА_3 проходячи вулицею не міг помітити його через відчинену хвіртку.Потерпілий підозрює у скоєнні злочину зовсім інших людей.
Свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_26 показали, що були в якості понятих при проведенні слідчого експерименту у господарстві ОСОБА_5 у якого раніше було викрадено велосипед дружини. Кармановський пояснював, що ніби-то викрав велосипед у потерпілого, який помітив через відчинену хвіртку.
Протокол слідчого експерименту від 15.05.2016 року проведений в період з 12-50 год до 13-20 год за адресою АДРЕСА_5 (а.с.25-29), т.2, за участю обвинуваченого, під час якого він розповів про обставини вчинення даного злочину, однак в суді від цих показів відмовився. Висновок експерта№ 496 від 16.06.2015 року встановлює лише залишкову вартість велосипеда марки «Україна 28»та не є доказом винуватості обвинуваченого. Потерпілий ОСОБА_5 обґрунтовано ставить під сумнів причетність ОСОБА_3 до злочину, адже останній не міг назвати марку велосипеда та місце його знаходження у дворі. Свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_25 про обставини скоеного злочину нічого пояснити не змогли.
Прямих доказів винуватості ОСОБА_3 прокурор не надав. З викраденого майна нічого не вилучалось, невстановлено куди майно поділось.
Відповідно до статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупність зібраних доказів- з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд вважає, що прокурором не надано жодного доказу винуватості ОСОБА_3 у скоєнні вказаного злочину, а тому за цим епізодом крадіжки, його необхідно виправдати за недоведеністю вини обвинуваченого.
По п'ятому епізоду
Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що в один з днів грудня 2013 року приблизно о 17 годині 30 хвилин діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись по АДРЕСА_6 шляхом вільного доступу під стіною кафе «Снов'янка» помітив велосипед моделі «Аіст Мінськ 28» вартістю 705,60 грн. який належав ОСОБА_16 та скоїв крадіжку велосипеда, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Вказані дії органом досудового слідства кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у скоєнні даного злочину не визнав та пояснив, що не скоював крадіжки велосипеда, ніколи не був у Щорському районі і селі Н.Боровичі. Всі покази давав на відтворенні, як йому розповіли працівники міліції.
Вказане звинувачення в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло.
Так прокурор на підтвердження винуватості ОСОБА_13 послався на докази: протокол слідчого експерименту від 06.05.2015 року(а.с.6-10), висновок товарознавчої експертизи № 976/15/-24 від 15.04.2015 року (а.с.3-5), покази свідка ОСОБА_14 .
Протокол слідчого експерименту від 06.05.2015 року проведений в період з 10 год до 19-40 год в с.Н.Боровичі Щорського району (а.с.6-7) за участю обвинуваченого, під час якого він розповів про обставини вчинення даного злочину, однак в суді від цих показів відмовився. Висновок судово-товарознавчої експертизи № 976/15-24 від 15.04.2015 року (а.с.3-5) встановлює лише залишкову вартість велосипеда «Аіст Мінськ 28» та не є доказом винуватості обвинуваченого. Свідок ОСОБА_14 про обставини скоєного злочину нічого пояснити не змогла.
Прямих доказів винуватості ОСОБА_3 прокурор не надав. З викраденого майна нічого не вилучалось, невстановлено куди майно поділось.
Відповідно до статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупність зібраних доказів- з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд вважає, що прокурором не надано жодного доказу винуватості ОСОБА_3 у скоєнні вказаного злочину, а тому за цим епізодом крадіжки, його необхідно виправдати за недоведеністю вини обвинуваченого.
Органом досудового розслідування особу обвинуваченого не встановлено.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Відповідно до цього Закону документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України є:
-паспорт громадянина України (ст. 21);
-паспорт громадянина України для виїзду за кордон (ст. 22);
-дипломатичний паспорт України (ст. 23);
-службовий паспорт України (ст. 24);
-посвідчення члена екіпажу (ст. 26);
-посвідчення особи на повернення в Україну (ст. 27);
-тимчасове посвідчення громадянина України (ст. 28);
Документом, що посвідчує особу є:
-посвідчення особи моряка (ст. 25);
-посвідчення водія (ст. 29);
-посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон (ст. 30);
-посвідка на постійне проживання (ст. 31);
-посвідка на тимчасове проживання (ст. 32);
-посвідчення біженця (ст. 33);
-проїзний документ біженця (ст. 34).
Прокурор надав різні довідки (а.с.27-41), т. 3 в тому числі : свідоцтво про народження ОСОБА_3 , довідки про судимість з УІАЗ при УМВС в Чернігівській області, довідку з місця проживання ОСОБА_3 на території Горностаївської сільської ради Ріпкинського району, повідомлення управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про те, що ОСОБА_3 паспортом громадянина України в Чернігівській області, не докуменувався, відповідь відділу внутрішніх справ Шумилінського райвиконкому республіки Білорусь про те, що паспортом громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_3 не документувався, відповідь Департаменту з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України про те, що ОСОБА_3 на території України паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався. Надані документи не можуть встановлювати особу обвинуваченого та підтверджувати громадянство України. Органи досудового розслідування і не намагалися встановити особу обвинуваченого, хоча з відеозапису допиту ОСОБА_3 від 03.06.2015 року на (а.с.34) т.2, який прослуховувався в судовому засіданні, встановлено, що один раз ОСОБА_3 зазначив громадянство України, а другий раз - громадянство Білорусі. Суд приходить до висновку, що особу обвинуваченого та громадянство належним чином невстановлено.
Так, відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_8 вказуючи на невизнання вини по пред'явлених обвинуваченнях, логічно і змістовно спростовують докази надані у підтвердження його вини органом досудового розслідування.
На думку суду, доводи обвинуваченого об'єктивно не вписуються у логіку розвитку подій викладених у протокол огляду місця події та у протоколах проведення слідчого експерименту, допиту потерпілих та свідків.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 185 КК України характеризується наявністю прямого умислу та корисливого мотиву. В основі його лежить бажання протиправно збагатитися за рахунок чужого майна та спеціальна мета - безоплатно обернути його на свою або іншої особи користь.
У суді було встановлено, що ОСОБА_3 не скоював інкримінованих йому злочинів, жоден із учасників судового розгляду прямо не вказує на нього, як на особу яка саме скоїла цей злочин, у зв'язку з чим, суд вважає необхідним визнати ОСОБА_3 невинуватим і за недоведеністю вчинення даного кримінального правопорушення виправдати
У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне ОСОБА_3 виправдати у пред'явленому обвинуваченні з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Запобіжний захід обраний Щорським районним судом 29 лютого 2016 року (а.с.185-186) т.2 після набрання вироком законної сили, слід скасувати.
Судові витрати в кримінальному провадженні на користь Чернігівського відділення КНДІСЕ за проведення судової-товарознавчої експертизт в сумі 184,50 грн, 184,50 грн, та 61,50 грн, а також на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області за проведення судової-товарознавчої експертизти в сумі 245,52 грн, стягненню не підлягають, оскільки винуватість ОСОБА_3 в цих крадіжках не доведена, а сам ОСОБА_12 за всіма епізодами крадіжок виправданий.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст..100 КПК України.. Цивільний позов не заявлений.
Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України визнати невинуватим та виправдати за відсутністю в його діянні складу даного злочину.
ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України визнати невинуватим та виправдати за відсутністю в його діянні складу даного злочину.
Запобіжний захід ОСОБА_3 обраний ухвалою Щорського районного суду Чернігівської області від 29 лютого 2016 року після набрання вироком законної сили - скасувати.
Речові докази: диск із відеозаписом допиту підозрюваного ОСОБА_3 залишити в матеріалах кримінального провадження.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду Чернігівської області через Щорський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1